WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Військові дії на Правобережній Україні (1658-1681рр.) - Дипломна робота

Військові дії на Правобережній Україні (1658-1681рр.) - Дипломна робота

Саме ця звістка спонукала польську старшину скликати військову раду, на якій мали укласти подальший план походу. Під час суперечок над планом майбутніх дій, голоси розділились на дві частини: одна частина старшини вважали за краще зараз же на місці отаборитись і чекати російсько-козацьке військо; друга частина, яких було більше, хотіла йти далі, а коли б Шереметєв, довідавшись про справжню чисельність польського війська, захотів би повернути назад, не дати йому цього зробити53. Видно, що поляки вже тут бачили свою перевагу. На цій раді, нарешті, домовили обидва гетьмани, щодо своєї влади. Отже, С.Потоцький, на основі цієї угоди, мав отримати верховне командування, а Ю.Любомирський, як помічник, отримував командування над лівим крилом і мав виконувати накази головнокомандуючого. Було визначено, що військо піде на м. Любар, через Гончариху, для того, щоб відрізати В.Шереметєва від гетьмана Ю.Хмельницького.

9 вересня, за іншими даними 10 вересня, польсько-татарська армія вирушила з Старокостянтинова і пішла вздовж річки Случ. Близько 11 вересня військо прибуло до Острополя, звідки вступило в степ який називався Гончарихою.

Перехід через степ був важкий і тривав два дня. Вдень військо проходило не більше двох миль, а піхота і артилерія дуже відстали. 13 вересня від розвідки прийшла звістка, що козацько-російська армія підходить до Любара. 14 вересня частина польської армії, а саме кавалерія і піхота стали наближатись до Любара в бойовому порядку. Правим флангом командував гетьман С.Потоцький, а лівим – маршал Ю.Любомирський. По середині була розташована легка артилерія і піхота, а з переду і з боків просувалась татарська кіннота54.

Близько середини дня 14 вересня розвідка доповіла, що бачила, в північно східній стороні від Любара, якихось людей, які знаходились в хащах під лісом. Краківський воєвода вислав ротмістра Клопотовського з однією хоругвою**, щоб тим людям перегородити дорогу до відходу. Як він справився, з російським авангардом невідомо. Відомо лише, що гетьман С.Потоцький послав ротмістра Боруховського до татар з звісткою, що бачив ворогів і просив послати якусь частину своєї орди. Татари зайшовши з лівого крила зустрілись з передовим загоном московського війська, який під натиском татар відступив в ліс і нашвидкуруч зложеному таборі почав захищатись. В лісі татари не могли їм нічого зробити і Нурадін-хан послав прохання до гетьманів прислати йому драгунів. С.Потоцький вислав київського воєводу Івана Виговського з коронним писарем Яном Сапігою на чолі 2.000 відділу (2 полки кавалерії), додавши їм на допомогу обершта Бокума з 4 частинами королівських і гетьманських драгунів. Вони злізши з коней здобули цей таборець і витіснили росіян в чисте поле, де на них зі всією силою вдарили татари55.

Як вже згадувалось, В.Шереметєв будучи погано проінформованим про те, що робилось в польсько – татарському таборі, не знав, що на його шляху стоїть велика сила, що з Прусії повернувся Ю.Любомирський із своїм військом. Йому здавалось, що пройшовши через Чуднів на Тернопіль, легко буде впоратись з перебуваючим там військом Потоцького і дорога на Львів буде відкрита. Помилка В.Шереметєва була ще в тому, що його сили були розпорошенні: головні війська на чолі з Шереметєвим і наказним гетьманом Т.Цюцюрою стояли на Волині під Котельнею, недалеко від Чуднова, а Ю.Хмельницький знаходився біля містечка Слободищ.

6 вересня В.Шереметєв дістав лист від Ю.Хмельницького, в якому він повідомляв боярина про те, що поляки і татари, з великими силами наступають на українські міста. Він просив Шереметєва, щоб боярин виступав своїми військами і йшов під Меджибіж, куди також і він прийде зі своїми козаками.

7 вересня В.Шереметєв вирушив з Котельні в напрямку Меджибожа де мав з'єднатись з гетьманом Ю.Хмельницьким. 12 вересня В.Шереметєв з своїм військом дійшов до Чуднова і там одержав від козацьких полковників (уманського М.Ханенка, брацлавського М.Зеленського, подільського О.Гоголя і кальницького І.Вертилицького) листа, в якому говорилось, що вони, разом зі своїми полками, стоять під м. Баром у Манівцях, в 26 верстах від Меджибожа і чекають там від боярина В.Шереметєва і від полковника Т.Цюцюри листа. Полковникам було наказано 15-16 вересня бути з полками в Меджибіжі56.

Проте, коли 14 вересня московсько-козацьке військо знаходилось між Любаром і Краснополем, і йшло у напрямку до Меджибожа, прийшла звістка, що йому на зустріч йде польсько-татарська армія. В.Шереметєв був змушений швидко змінити усі плани. Він повернув на Любар, а наперед себе вислав загін квартирмейстерів, які мали підготувати місце для табору і все, що для того треба, підготувати.

Виникає таке питання – чому В.Шереметєв не повернув і не пішов на злуку з гетьманом Ю.Хмельницьким? Напевно через те, що поляки знаходились вже дуже близько, і він, з стратегічних міркувань, хотів опертись на Любар.

Російсько-українські війська стали таким чином, що фронтом були повернуті на південний-захід, звідки йшли поляки, тобто – правим крилом – до Любара, а лівим – до Чуднова. Позиція була вибрана добре – ззаду і з боків їх прикривав ліс і болота. Лише з боку від російсько-українського табору була височина, яка відділяла обидві армії і закривала огляд як одній, так і другій армії. Польський табір був розташований на південь, з другої сторони цієї височини. Російсько-український табір був краще захищений природними умовами, на відміну від польського який знаходився на рівній місцевості, і в разі захоплення ворогом височини, був легкодоступним. Про місце яке зайняли татари докладних згадок немає. Учасник походу Патрік Гордон, про якого згадує Василь Герасимчук, пише, що вони отаборились з правої сторони височини, недалеко від річки Случ. Отже, татари знаходились напроти правого крила російсько-козацької армії, а саме напроти козаків. Після 19 вересня поляки перенесли свій табір ближче до російського на відстань ј милі, і стали на схід від російсько-українського війська57.

В.Шереметєв не думав довго залишатись під Любаром і 15 вересня хотів вирушити далі в напрямку Чуднова, проте сильний дощ йому перешкодив це зробити. Він був змушений залишитись на ніч на місці і окопати табір, під обстрілом польської артилерії.

14-15 вересня в польському таборі відбулась нарада на якій було вирішено всіма силами вдарити на російсько-українські війська. З ранку 16 вересня польські війська стали в бойовому порядку: в центрі знаходилась артилерія і піхота, по боках була розміщена кавалерія – з лівого флангу Ю.Любомирського, з правого – С.Потоцького, а по самих краях обидвох флангів розташувалась німецька кавалерія, татари і драгуни. За під комендантів були визначені: Ю.Любомирському – Іван Виговський, Іван Сапіга і Іван Собеський; С.Потоцькому – Дмитро Вишневецький. Близько 12 години дня 16 вересня польське військо підійшло до московського табору. На зустріч йому вийшло близько 4.000-5.000 чоловік і рушило у напрямку правого крила польського війська і вистріливши з рушниць швидко повернулись назад. Жорстокий бій розгорнувся за найвищий пагорб, що знаходився між лівим крилом російського війська і правим – польського війська, тобто війська С.Потоцького. Володіння цим горбом давало змогу Шереметєву обстрілювати польський табір, який був майже не захищений. Розгорілась завзята боротьба. Бій йшов з перемінним успіхом, проте вкінці російська кіннота, з великими втратами, була змушена відступити. Ще якийсь час оборонялась піхота, але й та була змушена залишити висоту і повернутись в табір.

В той самий час ліве крило Ю.Любомирського атакувало праве крило російсько-українського табору де знаходились козаки Т.Цюцюри. Козаки не витримавши натиску почали відступати. Польське військо дійшло майже до середини табору, але Шереметєв поставив проти них козацьку піхоту і артилерію півмісяцем і став з'єднувати кінці. Любомирський пам'ятаючи поразку під Охматовим, коли польські війська задалеко ввійшли в російський табір і були оточені, наказав своїм військам відступити. Після цих боїв деякі дослідники вважають, що В.Шереметєв втратив близько 1.500 чоловік.58

Два наступні дні, тобто 17 і 18 вересня пройшли без ніяких важливих подій.

19 вересня поляки перенесли свій табір ближче до московського на ј милі і тим самим ще більше погіршили становище російсько-українського війська. В останні дні свого перебування під Любаром, Шереметєв робить часті вилазки як в день, так і в ночі59.

Loading...

 
 

Цікаве