WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Військові дії на Правобережній Україні (1658-1681рр.) - Дипломна робота

Військові дії на Правобережній Україні (1658-1681рр.) - Дипломна робота

Отже, кінноти було 4.400 і 1.000 піхоти – разом 5.400 солдат. На основі цього, всі дивізії складали армію, яка нараховувала 19.200 чоловік41.

Зі всіх родів військ найбільше використання мали війська "нового устрою", на яких ми б хотіли зупинитись детальніше – це солдати, рейтари і драгуни.

Драгуни використовувались для кінної і пішої служби. Озброєння драгун складалось з піщалі, проте з'являється і важкий мушкет, і шпаги. Крім того, були і драгунські списи, які швидше всього, заміняли собою шпаги. Російський уряд недооцінив переваги драгун, і на початку 80-их років їх ліквідували як самостійний рід військ. На відміну від Західної Європи, де драгуни переросли в кінноту, російські драгуни були переведені в солдати42.

Озброєння солдат складалось з піщалі, пізніше мушкетів з замками. З холодної зброї, солдати мали шпаги, піки, бердиші. Шпаги використовувались головним чином для навчання солдат. Також дуже часто використовувалось цілеспрямоване поділення одної частини солдат піками, а другої – бердишами.

Рейтари до середини XVII століття набирались виключно з дворян і боярських дітей. З кінця 1650-их років на рейтарську службу можна було брати тих боярських дітей, які були безпомісні і не були на державній службі43. Рейтарське озброєння складалось з карабіну і пари пістолів. З холодної зброї рейтари мали шпаги, частіше шаблі, а з захисту – лати. На голові рейтари носили шишаки44.

Перевага нових полків перед старою військовою організацією полягала в тому, що ці полки становили регулярну військову силу. Ратні люди цих полків проходили систематичну військову підготовку і були на повному державному забезпеченні. Тобто, ці полки були регулярним військом і воно підпорядковувалось В.Б.Шереметєву45.

Проте, перед Чуднівською кампанією, таких військових частин було дуже мало, а всі решта війська користувались старою військовою організацією.

Козацьке військо не було більшим від московського і нараховувало близько 20.000 козаків. Сюди входили полки: Київський, Переяславський, Ніжинський, Полтавський, Миргородський, Чернігівський, Лохвицький. Командував цими полками наказний гетьман Т.Цюцюра разом з підкомандними – миргородським полковником Павлом Апостолом і київським полковником Кирилом Дворецьким.

Артилерія московського війська налічувала 20 великих гармат і значну кількість менших46. Козакам Т.Цюцюри наказано було мати лише 6 гармат. Вирушивши з такими силами в похід, В.Шереметєв зупинився біля Котельні, де мав зустрітись з козаками Ю.Хмельницького47.

Річ Посполита теж збирала немалі військові сили шляхти і найманих військ. Крім того, І.Виговський розгорнув на Правобережній Україні кампанію на підтримку боротьби з наступаючими московськими військами.

На військовій раді у Варшаві, що зібралась після повернення короля з Оливського монастиря, де був підписаний мирний договір з Швецією, повинно було вирішитись питання – чи можливо наступати Речі Посполитій з південного-сходу, тобто через Україну. На цей похід було призначено дивізію С.Потоцького, а король разом з Ю.Любомирським мав стати на чолі лівого крила, який мав бути резервним корпусом.

В другій половині червня був скликаний сейм на якому було вирішено що три армії, під проводом Чарнецького, П.Сапіги, Ю.Любомирського, були призначені атакувати Москву з Литви, а С.Потоцький і татари з південного-сходу, з України. На зміну цьому плану вплинула звістка з Литви про перемогу під Полонкою, десь в перших числах липня, польської армії над московською. Отже, тепер відпала потреба виставляти армії в Литві, а швидше треба на Україні.

4 серпня 1660 року на військову раду до Львова прибув король, з своїм двором, і гетьмани. Там же Юрій Любомирський, після смерті Лянцкоронського, став польним гетьманом. Приїхав також і екс-гетьман України, а тепер київський воєвода, Іван Виговський.

У Львові мусів бути розроблений, за участю короля, детальний план походу на Україну. З цієї ради було вислано посольство, на чолі поручника (з хоругви Я.Собеського) Стефана Бідзінського, до татар, з закликом до об'єднання з польським військом. І вже в 20 числах серпня татарська орда стояла між Гусятином і Фельштином, де чекала польських військ48.

Після закінчення наради 15 серпня король з двором поїхав в місто Самбір, а гетьмани роз'їхались до своїх військ: Ю.Любомирський – до своєї армії яка стояла над Бугом біля Крилова, а С.Потоцький виїхав під Тернопіль.

Найшвидше приготувалась до походу дивізія польного гетьмана і маршала Ю.Любомирського, яка прийшла з Прусії в кінці липня і зупинилась між містами Грубнилівом і Сокалем.

2 серпня піхота і кавалерія перейшла річку Буг. Піхота зайняла квартири по селах і містах Волині, а кінноту Ю.Любомирський наказав львівському хорунжому відправити в місто Луцьк. 19 серпня вся піхота мала стати в Крилові для перегляду.

27 серпня вже об'єднані сили піхоти і кавалерії виступили з Луцька. Ю.Любомирський ішов через Острожок, 28 серпня він вже був, в зруйнованій резиденції Бенєвських, Дубно. Далі попри Сураж перейшов річку Вілію, а близько 3 вересня під містечком Ляхівцями, що над Гориню, приєднався до нього Іван Виговський з 2.000 козаків, великий хорунжий Я.Собеський, Ян Сапіга, коронний польний писар Дмитро Вишневецький, белзький воєвода і луцький староста Самійло Ліщинський.

5 вересня військо переправилось через річку Горинь і вийшло на Подільські рівнини, а 8 вересня перейшовши річку біля Старокостянтинова з'єдналось з військом С.Потоцького.

Коронний гетьман С.Потоцький вибрався з своєю дивізією з під Тернополя трохи пізніше. 30 серпня він дійшов до села Медини і тут довідавшись про татар, які пішли до Острога і Корця, вислав свого сина, щоб той їх повернув. 31 серпня він, об'єднавшись з татарами під Чорним Островом, вирушив до Старокостянтинова, куди прибув вже 6 вересня (додаток 1)49.

В двадцятих числах серпня головне польське військо, разом з татарською ордою, під командуванням Ю.Любомирського і С.Потоцького налічувало 77 підрозділів у кількості близько 70.000 чоловік, з них: 30.000 добре вимуштруваного, в довголітній війнах в Прусії і на Україні, польського війська, 40.000 татарської орди під командуванням Нурадін і Сефер-Гірея. Число найманої піхоти було близько 10.000-13.000 чоловік, і вона була поділена на 13 регіментів: 9 – під командуванням Ю.Любомирського, а відповідно 3-4 – під командуванням С.Потоцького. Кавалерія налічувала 17.000 чол. і була поділена на 18 полків: 7 полків – під Ю.Любомирським і 11 полків – під С.Потоцьким50. Під командуванням Ю.Любомирського було 9 регіментів, якими командували його генерали: 1.000 жовнірів – під командуванням Костянтина Гізи, 900 чол. – під сандомирським воєводою Іваном Замойським; 300 піхоти і 60 драгунів – під командуванням генерал-майора Целярія; 800 чол. – під генерал-майором Гротгаузом; 900 чол. – під командуванням обершта Стефана Немирича; 600 чол. - обершта Христофора Корецького; 900 жовнірів і 100 драгунів – під командуванням обершта де Буї; 200 чол. – литовського підчашого Михайла Радзівіла; 200 чол. – обершта Чарноцького.

Під командуванням С.Потоцького були такі керівники як: коронний конюший Олександр Любомирський, коронний писар Ян Сапіга, командувач всієї артилерії – Фрогмольд де Лїднггайзен. Вольфа. Разом – 77 сотень, які налічували 7160 чол.51.

Якщо ці дві армії оцінити мірою стратегічних вимог ХVІІ століття, то треба сказати, що російська армія що до якості і боєздатності стояла набагато нижче від польської. Передусім поляки мали 13.000 іноземної піхоти, яка була одним з вагоміших чинників цього війська. Російська армія її мала лише 3.000. Що ж до кінноти, то польське військо була ще в кращому становищі: польські гусари мали європейську славу, коли російська кавалерія набрана з дрібної шляхти, синів збіднілих бояр і ні якої підготовки не проходила, була швидше баластом, ніж користю. Не треба також забувати про 40.000 татар, які помагали полякам. Якщо брати до уваги лівобережних козаків, то вони могли б мати якусь вартість, якщо б мали до цієї кампанії якийсь моральний інтерес. На користь Москви можна віднести лише невелику армію В.Б.Шереметєва, що була першою реальною спробою військової реформи за західним зразком. В цій армії ми бачимо в більшій кількості іноземну піхоту, рейтарів, драгунів, на місці давніх піщальників видно досить боєздатних стрільців. От тільки бракувало цій армії добрих керівників. Крім В.Б.Шереметєва, здається, весь штаб завдячував своїм посадам більше суспільному становищу, ніж військовому вмінню.

2. Чуднівська кампанія. Андрусівський мир.

Перед самим походом, після об'єднання двох польських армій, відбулась військова рада. Під час неї була принесена звістка, що В.Шереметєв з великою армією виступив в похід, і вже, навіть, була сутичка між з російським авангардом полковників Скорнякова-Писарева і фон Голена біля міста Бердичева в урочищі Гончариха , яких було вислано дізнатись про дії поляків і гетьмана Ю.Хмельницького52. З однієї і другої сторони були полонені. Полонені поляків зізнались, що при В.Шереметєві знаходиться близько 80.000 російського війська і 20.000 козаків і стверджували, що він погано проінформований про польське військо і нічого не знає про прихід Ю.Любомирського з Прусії, а кількість татар, на його думку, не перевищує 6.000. Також поляки дізнались, що Шереметєв хоче йти через м. Чуднів на Тернопіль, щоб там розгромити незначне військо С.Потоцького і татар.

Loading...

 
 

Цікаве