WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Військові дії на Правобережній Україні (1658-1681рр.) - Дипломна робота

Військові дії на Правобережній Україні (1658-1681рр.) - Дипломна робота

Після Гадяцького договору укладеного гетьманом І.Виговським в березні 1658 року з Польщею26 війна між Московщиною і Річчю Посполитою стала невідворотною.

Щоб не допустити війни на два фронти, російський уряд в 1658 році відновив переговори з Швецією, і 20 грудня 1658 року перемир'я було підписане. Дві держави, Річ Посполита і Росія, готувались до війни27.

Військова кампанія розпочалась восени 1658 року в Литві з наступу литовської армії. 11 жовтня 1658 року воєвода Ю.Долгорукий організував контрудар і розгромив під Вільно наступаючу литовську армію. Російські війська розбили, також, загони білоруського шляхтича Кунцевича і, на початку 1660 року, оволоділи Брестом. 28-29 червня 1659 році спільна українсько-польсько-татарська армія завдала нищівної поразки російській армії А.Трубецького під м. Конотопом. Кілька московських воєвод попали в полон, серед них князь Пожарський, якому за зухвалі слова в вічі самому ханові татари відрубали голову. Росія ще довго не могла відійти від цієї поразки. Проте поляки, через внутрішні чвари, не зуміли використати цієї перемоги і, через певний час, вона втратила свою значимість.

В перші дні січня 1660 року розпочала діяльність комісія в Борисові (Білорусь), на якій Польща і Росія намагались домовитись про встановлення кордонів між обома державами, при чому царська Росія ставила собі завдання повернутись до становища визначеного Віленською угодою.

Для того, щоб вплинути на хід переговорів, Московська держава, як і Річ Посполита, супроводжувала їх активними воєнними діями. Так, у січні 1660 року російське військо, на чолі з боярином князем І.Хованським, розгорнуло успішний наступ на польські території28.

Одночасно з цим, польські загони добиваються значних успіхів на Волині, де польське військо, вирушивши від Дубна на Кременець і Збараж, чинило великі спустошення. В лютому 1660 року А.Потоцький вдерся на Поділля і дуже його зруйнував.

Військові дії на польсько-російському фронті поновились влітку 1660 року. Об'єднані польсько-литовські війська, на чолі з С.Чернецьким і П.Сапегою розбили російську армію воєводи І.Хованського в Литві і в кінці 1660 року вийшли до Дніпра і Західної Двіни29.

Проти наступу польської шляхти, що облягла разом з татарською ордою Могилів, В.Шереметєв вислав з військом князя Козловського.30 Російське військо, пішовши на Могилів, примусило польські військові сили відійти в Польщу, а татар на чолі з Кайбей-мурзою відходити через Волощину в Крим31.

На початку травня 1660 року, в Олівському монастирі (поблизу Гданська), між Польщею і Швецією було підписано мир. Незабаром Річ Посполита уклала угоду про військову допомогу з Кримським ханством32.

В травні В.Шереметєв через посланця М.Головіна одержав царську грамоту з наказом скликати раду разом з козаками і гетьманом і обміркувати наступні дії проти Польщі33.

Царський уряд вирішив дати бій полякам на їх території. На військовій раді, що відбулась у липні 1660 року в урочищі Кодаку, поблизу Василькова, було вирішено розпочати похід.

Польські агенти не переставали намовляти молодого гетьмана Юрія Хмельницького перейти на бік Польщі. Польський агент Бенєвський намагався умовити і залякати гетьмана тим, що Річ Посполита спроможна виставити достатню кількість війська для зруйнування України. Ю.Хмельницький уже в листуванні з Бенєвським виявляв схильність перейти на бік Речі Посполитої34.

Головний напрямок походу російських і українських військ був в глиб Польщі; що ж до союзника Речі Посполитої, Кримського хана, то відносно нього було поставлено завдання: забезпечити оборону українських земель і захист головних військ від цілком ймовірного й можливого нападу з боку Криму.

Наступ на Польщу мав розпочатись з походу на Львів, двома шляхами: Василь Шереметєв мав іти великим шляхом через містечко Котельню, по річці Гуйві, на південний-схід від Житомира, а Юрій Хмельницький, з козацьким військом, – Гончарихою, або Гончарівським шляхом, тобто по місцевості, розташованій на півдні Житомирщини, на Бердичів. Біля Слободищ, на ріці Гнилоп'яті на Житомирщині, обидва потоки військ – козацький і московський – мали з'єднатись, відкинути Потоцького, що стояв під Межибожем, і разом рушити на Львів35.

Російські бояри, зокрема В.Шереметєв, після Кодацької ради намагались швидко виступити в похід. Проте молодий гетьман не поспішав виступати: гордий московський боярин ставився до нього зневажливо, та й взагалі між українським головним штабом і московським не було взаємного довір'я.

Тим часом, кримський хан пустив у хід набіги татарських орд на Україну, які, нападаючи на українські міста і містечки, дуже нищили людність, а це давало змогу українській стороні відтягнути похід, мотивуючи це потребою боротьби проти татар.

Лише 17 серпня, тобто більше ніж через місяць після ради, В.Шереметєв разом з російським військом і приєднаним до нього лівобережними козацькими полками: Переяславським – з наказним гетьманом Т.Цюцюрою, і Київським – з полковником В.Дворецьким, вирушив з Києва36. Інші козацькі полки Лівобережної України, що прибули пізніше, – Полтавський, Миргородський, Чернігівський і Лохвицький, – приєднались до них далі від Києва.

З перших днів походу Польщі було відомо все, що робилось в українсько-московському таборі. Агентура її працювала добре. Польським керівникам були відомі і кількість військ, що готувалось проти Польщі, і шляхи, і плани походу. У В.Шереметєва ж відомості про становище в польському таборі, були надзвичайно обмеженні, а ті які він мав , були дуже неточні.

Про кількість війська на боці як Росії, так і Речі Посполитої, існують різні протилежні дані.

В.Герасимчук в своїй праці наводить такий склад російського війська:

  1. Кінноти – 11.200 чол.

  2. Іноземної піхоти – 3.000 чол.

  3. Драгунів – 4.000 чол.

  4. Стрільців – 1.000 чол.

Тобто разом 19.200 чоловік37. Проте, щодо кількості московського війська, як і козацького, то дані, подані різними авторами, розходяться між собою в межах від 30.000 до 100.000 війська. Сам В.Шереметєв писав 9 вересня в Москву царю, що з ним і його товаришами є царських ратних людей близько 15.031 чол., з наказним гетьманом Т.Цюцюрою – 6 кінних і піших полків, а в них 20.000 козаків38. Є згадки, що під командою трьох військових керівників – В.Шереметєва, князів Щербатова і Козловського було понад 19 тис. озброєного війська. Стільки ж було і козацького війська (20 тис.); воно йшло разом з армією В.Шереметєва, на чолі з наказним гетьманом Т.Цюцюрою39. Таким чином, усі військові сили Шереметєва становили 40.000 чоловік, хоча є документи, в яких Ю.Хмельницький повідомляв царя, що з В.Шереметєвим вирушило близько 60.000 чоловік. Дмитро Дорошенко40 наводить такі цифри, що московський уряд виставив 20-тисячну, добре озброєне й вимуштруване, чужоземними офіцерами, військо. До неї був прилучений 20.000 український корпус Тимоша Цюцюри, а по дорозі до них мав прилучитись гетьман Юрій Хмельницький із 30.000 військом. Військо було розділене на 3 дивізії.

Перша була залежна безпосередньо від В.Шереметєва і в її склад входили:

  1. Надвірна рота гетьманська (кінна), яка налічувала 3.000 чоловік;

  2. 8 хоругв дворян та 100 коней – 800 чоловік;

  3. Рейтарі з найкращою зброєю – 300 чоловік.

Тобто разом кінноти 4.100 війська.

Крім того:

  1. 2.000 піхоти поділеної на два регіменти по 1.000 чоловік, один з яких знаходився під керівництвом полковника фон Стаден, а другий під керівництвом полковника Краффорта.

  2. 2.800 драгунів, а саме: відділ з 500 чоловік під командуванням Яндера, 500 чоловік – під керівництвом фон Говеном, 8 драгунських частин – під командуванням Силича.

  3. 1.000 стрільців – під Лєвонтевичем.

Отже, разом в дивізії В.Шереметєва було близько 9.900 солдат.

Другою дивізією командував князь Щербатов. Вона складалась:

  1. Надвірна кінна рота – 200 чол.

  2. 2.500 дворян на конях.

  3. 2.700 рейтарів і 1.200 драгунів.

Тобто разом кінноти - 3.900 чол.

В третій девізії, під командуванням князя Козловського, було:

  1. Надвірна рота – 200 чол.

  2. Дворян на конях – 3.100 чол.

  3. Рейтарів – 1.100 чол.

  4. Піхота – 1.000 чол.

Loading...

 
 

Цікаве