WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Військові дії на Правобережній Україні (1658-1681рр.) - Дипломна робота

Військові дії на Правобережній Україні (1658-1681рр.) - Дипломна робота

В квітні з Чигирина І.Ржевський повідомляв, що він в Чигирин прийшов, але ні військових, ні продовольчих запасів з Києва не прийшло.

Через це повідомлення, з Москви прийшов новий наказ за яким, якщо воєводи не встигнуть підготувати місто до облоги, то зробити все щоб не залишити окольничого І.Ржевського і його людей на призволяще.

Друга інструкція, від 12 квітня, носила політичний характер. У ній говорилось, що як тільки стане відомо про просування турецьких військ на Чигирин або на Київ, то князь Г.Ромодановський повинен відправити посольство на зустріч з візирем, де посол повинен звернутись до візира з таким запитанням: "з яких причин султан перервавши дружбу з царем, починає війну? Тому що зі сторони великого государя ніяких дій до війни не було зроблено...".

Крім цих двох інструкцій 16 квітня 1678 року була відправлена третя інструкція в Чигирин, окольничому і воєводі І.Ржевському. в ній повідомлялось, що Г.Ромодановському віддано наказ іти на допомогу Чигирину. Але якщо допомогти місту буде неможливо, то боярам і воєводам наказано вивести ратних людей з Чигирина до себе в полк і, знищивши місто всім іти в Київ152.

Підготовка до війни почалась ще на початку року. В березні князь Г.Ромодановський зі своїми Білгородським і Севрським полками почав просування з району Курська до Дніпра. Генералу і воєводі Венедикту Змієву було наказано зосередитись зі своїми полками в Ізюмі. Воєводі Івану Лихареву наказано бути в Білгороді, а гетьману І.Самойловичу виступити з Батурина і рухатись в напрямку Дніпра, де біля Бужинської пристані він повинен був з'єднатись з Г.Ромодановським до прибуття турків, яких очікували 9 травня.

В похід виступали: Севрський полк разом з козаками, рейтарами, драгунами і солдатами – 8.971 чоловік; Білгородський полк, в тому числі рейтарі, солдати, драгуни, донські козаки, московські стрільці, пушкарі – 22.131 чоловік. Оборона тилу нараховувала 5.303 чоловіки.

З цього можна зробити висновок, що в Москві не надто наділись на перемогу Туреччини.

Наступаюча турецька армія була небагаточисельною. З візирем під Чигирин відправились 20 пашів, у кожного з них було по 3.000 чоловік; яничар було 40 "орта", в кожній було від 100 до 300 чоловік. Крім того, господарі Молдавії і Волощини виставили 15.000 чоловік, серби – 7.000, албанці – 3.000 і кримський хан 50.000 чоловік. Турецька артилерія складалась з 80 полкових гармат, 25 великих осадних і 12 малих мідних гранатних гармат. Не дивлячись на великі приготування, проведених Портою, турецька армія була погано організована, а верховний візир Кара-Мустафа не відзначався здібностями воєначальника і не користувався авторитетом серед військ153.

16 березня 1678 року Порта поновила мирний договір з Польщею і тим самим забезпечили свій лівий фланг і тил при наступу на Україну. 22 червня турецькі війська переправились через Дністер і почали свій наступ на Чигирин.

Отримавши звістку про просування турецько-татарського війська, гетьман І.Самойлович і князь Г.Ромодановський вирушили до Дніпра, а генерал-майору Григорію Косагову з списовим, рейтарським і Козловським піхотними полками було наказано закріпитись на правому березі Дніпра, проти Бужинської пристані.

27 червня до Дніпра підійшли донські козаки, на чолі з отаманами М.Самариним і Ф.Міняєвим, які з'єднались з корпусом генерала Косагова154.

На початку червня військове розташування російських військ було таким: на правому березі Дніпра в Чигирині знаходився воєвода І.Ржевський. у нього було в верхньому і нижньому місті до 11.000 чоловік, при чому стрільці і солдати займали верхнє місто, а козаки нижнє. За Чигирином між річкою Тясмином і Дніпром, знаходились два корпуси під командуванням генерал-майора Косагова і генерал-майора В.Змієва. головні сили Г.Ромодановського і гетьмана І.Самойловича були зосередженні на лівому березі Дніпра.

8 липня під Чигирином з'явились турецькі роз'їзди, а 10 липня до фортеці підійшли головні турецько-татарські сили. Тоді ж, 10 липня, на лівий фланг військ В.Змієва було здійснено напад кримської кінноти чисельністю близько 10.000 чоловік під командуванням Аджи-Гірея. Проте татари були відбиті.155

12 липня війська Г.Ромодановського і І.Самойловича переправились на правий берег Дніпра і стали обозами в 7 кілометрах від Чигирина.

13 липня 1678 року, в другій годині дня, до українсько-московських позицій підійшла кримська кіннота, а слідом за нею турецька піхота. Почався бій. Кримський хан зі своєю кавалерією від'єднався від турецьких сил і почав атаку з флангу на полк генерала В.Змієва, в той час турки продовжували лобову атаку. Під натиском кримської кінноти, списові роти В.Змієва не витримали і почали відступати. Бачачи такий поворот подій, стольник С.Грибоєдов, який командував артилерією, наказав зі всіх гармат відкрити артилерійський вогонь по атакуючій кінноті татар. Завдяки цим діям татари були змушенні відступити.

У той час, як ішов бій, візир зі своєю піхотою і осадною артилерією розпочав штурм Чигирина.

15 липня перейшли в наступ московсько-козацькі війська, які вийшли з свого табору. Турки були відбиті і змушені ховатись в своєму таборі156.

У цей час прийшла звістка від князя Касбулат-Черкаського і стольника К.Козлова, що вони з калмиками, ногайцями і татарами прийшли з Дону до Чугуєва і звідти швидким маршем ідуть до Дніпра.

31 липня 1678 року, після прибуття військ Касбули-Черкаського, московське військо вирушила зі своїми пішими і кінними військами під Чигирин. На протязі трьох днів, з 31 липня по 2 серпня, війська витримали бій з турецьким авангардом, в той час як головні сили Туреччини укріпились під Чигирином.

1 серпня московсько-козацькі війська підійшли до Чигиринських гір, на яких закріпився Каплан-паша. Після двох невдалих атак вперед були вислані московські і козацькі частини для оволодіння горами, а основні сили з обозами і гарматами мали іти за цим авангардом. Після запеклого бою московсько-козацькі війська вибили турків з гір.

4 серпня московсько-козацькі війська підійшли до Чигирина на відстань двох кілометрів. Г.Ромодановський посилив чигиринський гарнізон надіславши туди солдат – 1.330, стрільців – 409, козаків – 2.500; гетьман Самойлович вислав 2.000 козаків.

У цей час візир з багаточисленим військом укріпився на правому березі Тясмині зліва і справа від Чигирина. Свої шанці турки підвели до самого міста, від яких вирили окопи в тридцять рядів. З цих окопів турки безперервно здійснювали набіги на Чигирин. З південної сторони, де був розташований верхнє місто, турки підступили до самої стіни, і захисники були змушенні відбити напади стоячи на стіні.

9 серпня з табору Г.Ромодановського був відправлений в Чигирин відділ генерал-майора Франца Ульфа для того, щоб разом з гарнізоном нижнього міста провести вилазку і зруйнувати турецькі шанці. Операція пройшла успішно: було взято два шанця в них три гармати. Проте туркам вдалось відбити шанці і гармати. Вони відтіснили війська генерала Ф.Ульфа в Чигирин.

З 10 серпня турки почали бомбардування міста, а 11 серпня, в шостій чи сьомій годині дня, турки зірвали підкоп, підведений під нижнє місто, яке захищали козаки, прислані від гетьмана Самойловича. Проте турки кинули в бій свіжі сили і остаточно оволоділи нижнім містом. Бій на вулицях міста продовжувався до самої ночі. Чигиринський полковник Карпов повідомив Г.Ромодановському про критичний стан і попросив про негайну допомогу.

Негайно до гарнізону був посланий генерал-майор Матвій Кравков, Федір Маматов з солдатами і стрілецький голова Олександр Каравеєв. Проте в Чигирин попасти вони не встигли. Тоді всьому гарнізону був відданий наказ залишити фортецю.

Таким чином, Чигирин з невеликим гарнізоном боронився цілий місяць. Після чого славна столиця українських гетьманів була вщент зруйнована. Юрій Хмельницький переніс гетьманську столицю в Немирів.

12 серпня московські війська разом з гарнізоном Чигирина вирушили до Дніпра і аж до 14 серпня відступали з великими боями. 14 серпня головні сили розташувались табором на правому березі Дніпра, напроти Бужинської пристані. Турки зупинились в півверсти від московсько-козацького табору. Протягом наступних декілька днів, московсько-козацькі війська витримали натиск турків.

20 серпня, через знесилення війська довгою облогою, наступаючими холодами, турки почали відступ. Г.Ромодановському було дано наказ пересвідчитись, що турки справді залишили Правобережну Україну, після чого він мав переправитись на лівий берег Дніпра.

Г.Ромодановський вирішивши, що турки справді пішли з України 27 серпня 1678 року перейшов на лівий берег і направився в напрямку Сум, розпустивши війська.

15 вересня стало відомо, що турецький візир з військами, відступивши з під Чигирина, зупинився в урочищі "капустяній долині", звідки відправив пашу зайняти Канів. Для попередження подальшого просування турків на українські міста, Г.Ромодановському з військами було віддано наказ іти в Київ. 17 вересня стало відомо, що візир з військами після захоплення Канева, не дійшовши до р. Південний Буг, повернули на Білу Церкву, звідки до Києва рукою подати.

Loading...

 
 

Цікаве