WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Військові дії на Правобережній Україні (1658-1681рр.) - Дипломна робота

Військові дії на Правобережній Україні (1658-1681рр.) - Дипломна робота

Турки вважали Чигирин доброю фортецею, яка мала багато гармат і великі хлібні запаси. За їхніми даними, гарнізон фортеці складався з 3.000 козаків і 1.500 московського війська. Проте вони були впевненні, що московські війська при появі турецько-татарського війська залишать фортецю і перейдуть на лівий берег Дніпра. Чигирин мав не тільки стратегічне, але й велике політичне значення, оскільки був резиденцією гетьманів. Київ був укріплений гірше. Його гарнізон – не більше 6.000 чоловік, гармат і запасів в ньому було не багато. Проте треба визнати, що турецьке командування допустило велику помилку – воно було впевнене, що московсько-українське військо залишиться на лівій стороні Дніпра і не допоможе ні Чигирину, ні Києву146.

Дивлячись на те, що турецький уряд завжди набирав військо з умовою відпустити їх додому до дня Касима (Димитрів день – 2 листопада) і на усю зиму до самого дня Хизра (3 травня), призупинялись військові операції, було вирішено, що до дня Касима вся Україна має бути завойована. А на зиму в великих містах залишаться відділи Юрія Хмельницького.

Турецьке командування очікувало небезпеку і від калмиків, яких турецька піхота дуже боялась. Якщо калмики, не дивлячись на турецьку агітацію, все ж таки підуть разом з донськими козаками на Крим, то відповідно, кримські війська залишать турок й підуть на захист Криму. А без кримського хана турки воювати не дуже хотіли.

Щодо московського командування, то насамперед треба відмітити, що єдиного командування в цій війні не було.

Свій перший удар турки вирішили нанести по Чигирині. Цей план був прийнятий під впливом кримського хана і Ю.Хмельницького, так як Ібрагім-паші, турецькому сераскиру (командуючому), хотілось насамперед оволодіти Києвом.

В липні турки перейшли Дунай і рушили до Південного Бугу, де мали з'єднатись з кримським ханом. В той же час Ю.Хмельницький відіслав листа отаману І.Сірку, де йому наказувалось прибути з усім своїм військом в табір до гетьмана.

2 серпня турки перейшли Південний Буг і пішли прямо на Чигирин. Після того як стали відомі універсали Ю.Хмельницького, московський уряд посилив гарнізон Чигирина. Туди було відправлено три стрілецьких прикази і, крім того, Самойлович відправив туди відділ козаків чисельністю 4.500 чоловік під командуванням полковника Коровченко.

Воєвода міста Чигирина генерал-майор Афанасій Трауерніхт 30 липня повідомляв в Київ перші відомості про те, що недалеко від міста з'явилась татарська орда147.

4 серпня Трауерніхт вже доносив, що до Чигирина підішли війська Ібрагім-паши. На другий день турки передали воєводі наказ Ібрагім-паши очистити місто і всіма військами перейти на лівий берег Дніпра. Трауерніхт відповів відмовою і турки почали осаду міста.

15 серпня 1677 року Самойлович разом з Ромодановським просили князя Голіцина перейти з військами з Перяслава в Лубни. Через те, що кримський хан отаборився біля Дніпра в очікуванні підходу російських військ до переправи, Самойлович попередив кн. Голіцина про необхідність бути особливо обережним при підході до Дніпра. 17 серпня Самойлович відправив в Чигирин свій полк серденят, а Ромодановський тисячу драгун. 24 серпня вони благополучно вступили в Чигирин.

Турки дізнавшись про прихід до Дніпра московсько-козацького війська, відправили декілька тисяч яничар і більшу частину козацької орди до дніпрового берега під Бужин, наказавши їм, щоб за будь-яку не дати переправитись московсько-козацькому війську на лівий берег Дніпра.

Турки підійшовши до Дніпра осадили цілий берег гарматами. Проте козаки з найбільшими гарматами вночі переправились на острів, який знаходився просто під турецькою обороною. Інша частина козаків мала в ночі сісти на човни і вдарити на турецькі шанці. Через недовгий, але кривавий бій, турки були вибиті зі своїх шанців148.

Розбиті в бою за переправу турецько-татарські війська, залишили на полі бою велику кількість вбитих, почали відступати і потягнули за собою війська, які облягали Чигирин. В ніч на 29 серпня турецькі війська, залишивши свою осадну артилерію, обоз, відступили з-під Чигирина. Слідом за ними Ромодановський і Самойлович з головними силами ввійшли в Чигирин. За відступаючими турками були відправлені козацькі кавалерійські частини. 10 вересня Ромодановський і Самойлович вирішили залишити в Чигирині частину своїх військ, а з головними силами перейти на лівий берег Дніпра. Московське командування вибивши турків від Чигирина, вирішило, що війну завершено. В вересні було віддано наказ перейти на лівий берег Дніпра, а війська розпустити. Кн. Ромодановський рушив до місця зимової стоянки в Курськ, кн. Голіцин – в Путивль, а гетьман Самойлович – в Батурин. Цей безпечний відхід обґрунтовувався тим, що Правобережна Україна настільки розорена, що армії немає чим годуватись, на 15 верст навколо неможливо дістати паші для коней149.

3. ІІ Чигиринський похід. Бахчисарайський мирний договір.

За всіма ознаками в Москві не хотіли продовжувати війну з Портою, яка почалась для Московської держави зовсім непогано. Користуючись тим, що турки були відбиті, 12 грудня 1677 року уряд направив в Туреччину посольство стольника Афанасія Поросукова, піддячого Федора Старкова и перекладача Григорія Волошанинова з грамотою до султана і візира, в якій повідомлялось про вступлення на престол царя Федора Олексійовича і його бажанні продовжити дружбу з султаном.

В царській грамоті вказувалось, що з давніх часів між царями і султанами існувала дружба, закріплена договором 1628 року. У ній цар докоряє султану за похід під Чигирин, а закінчується вона повідомленням, що Поросуков відправлений для того, щоб нагадати "про вічну дружбу".

В наказі Поросукову, відправленому не через Азов, а через Київ, Чигирин, Волощину, сказано, що якщо султан пішов в похід, то Поросуков повинен найти султана і відвезти йому грамоту. Якщо турки почнуть згадувати про грамоту Олексія Михайловича від 1672 року про те, що цар виступив на захист Польщі, то відповідати, що за його думкою, ніякого порушення братської дружби в ній немає, можливо, султану був зроблений поганий і неточний переклад.

Про П.Дорошенка посол повинен був відповісти, що з давніх часів Україна, яка називається Малою Росією, знаходилась під державою князів російських і київських, проте на деякий час від підданства "відійшла". Але в 1654 році, за Богдана Хмельницького, вона повернулась у підданство царя. Султан, як друг, не міг прийняти до себе зрадників гетьманів і помагати їм.

Посольство Поросукова зібрало досить цікаві відомості про турецький похід 1677 року. Він повідомляв, що на підтримку Ібрагім-паші, рушив з військами сам султан, але, дізнавшись про відступ з-під Чигирина, перервав свій похід.

Підчас відступу Ібрагім-паша залишив свої артилерію і обози в невеликому містечку Тешна на Дністрі. Також Ібрагім-паша нарікав на кримського хана, який начебто весь час вів листування з князем Ромодановським і гетьманом Самойловичем. Через це Ібрагім-пашу було звільнено від командуванням військами, а на його місце призначено Алі-пашу, коменданта Кам'янець-Подільська150.

Відпускаючи Афанасія Поросукова, візир Мустафа-паша об'явив йому, що 20 квітня султан іде на малоросійські міста. Візир вимагав передачі Туреччині деяких українських міст і запропонував, щоб цар вислав назустріч султану своїх послів з оголошенням згоди на передачу міст.

Також посол повідомляв, що для нового наступу Порта відкликала війська з Єгипту, Вавилону (Багдада), Антіохії, Анатолії; проте велику кількість військ зібрати султану буде важко, так як в минулі війни з Польщею, Венецією і Московською державою загинуло багато людей. Великі надії турки покладали на нового кримського хана.

А.Поросуков привіз до Москви дві грамоти – від султана і великого візира. В султанській грамоті, датованій квітнем 1678 року, султан писав, що мир можливий лише при умові передачі туркам Чигирина і інших міст. Мустафа-паша писав те ж, що і султан151.

12 квітня 1678 року в Москві відбулась Рада (Совет) духовних і світських чинів, на якій стояло питання, яким чином протистояти туркам при їх нападі на Україну. Рішення Ради було надіслано під Чигирин до князя Г.Ромодановського і воєводам дві інструкції.

Одна інструкція, оперативного характеру, від 8 квітня 1678 року, було доставлена стольником Семеном Алмазовим. В ній говорилось, що Чигирин залишати ні в якому разі не можна, так як всі інші задніпровські міста опиняться під владою турків. На міста, які розташовані над річкам Ворскла, Хорол, Сула і інші, будуть здійснюватись постійні набіги, а ті міста не пристосовані до оборони. А запорожці прямо говорять: чий Чигирин, з тим вони і будуть. Через це в Чигирин треба надіслати своїх людей, щоб ті відремонтували мури міста і підготували його до оборони. Цар наказав бути в Чигирині воєводою окольничому Івану Ржевському, а з ними московському стрілецькому приказу і драгунському полку. Військові і продовольчі запаси було наказано перевести з Києва до Чигирина.

Loading...

 
 

Цікаве