WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Військові дії на Правобережній Україні (1658-1681рр.) - Дипломна робота

Військові дії на Правобережній Україні (1658-1681рр.) - Дипломна робота

Після розташування турецького війська під Ладижином, лівобережний полковник А.Мурашка, який у липні 1674 року зі своїм полком був відряджений І.Самойловичем у межиріччя Дністра і Бугу для допомоги тамтешнім козакам у захисті цього краю від турецько-татарської загрози, і переяславський полковник В.Сербин, хотіли покинути місто, але міщани примусили їх залишитись, щоб оборонити місто. 16 серпня почалась облога міста. У відповідь на турецькі штурми козаки робили досить успішні вилазки129. Турки почали закладати міни в стіни, але обложені їх знешкодили, захопивши при цьому багато пороху з не спрацьованих мін. Проте постійні штурми негативно позначались на захисниках міста, і вони стали просити своє командування, щоб воно пішло на переговори з турками. Для ведення переговорів було відправлено дві духовні особи, але турки заявили, що гарнізон повинен беззастережно здатись. Козаки продовжували чинити опір, проте 19 серпня були змушені капітулювати на милість переможця – 800 чоловік було відправлено на галери; 170 чол. стали невільниками самого падишаха. Решта козаків стала здобиччю вояків130.

З-під Ладижина хан за наказом султана попрямував на допомогу П.Дорошенку. останній в той час продовжував сидіти в обложеному князем Г.Ромодановським та І.Самойловичем Чигирині.

19 серпня І.Самойловичу та князю Г.Ромодановському стало відомо, що хан із своєю ордою наближається до Чигирина, і що наперед вислано 500 татар. Занепокоєні цими звістками вони наступного дня зняли облогу Чигирина і відступили131.

22 серпня московське і українське війська дістались Черкас. Того самого дня в 10 верстах від Чигирина відбулась зустріч П.Дорошенка з ханом, а 23 серпня вранці вони прибули під Черкаси132. Тут 24 серпня стався між обома сторонами бій. Того ж дня П.Дорошенко і хан повернули в бік Чигирина. По тому протягом однієї доби війська князя Г.Ромодановського і І.Самойловича переправились на лівий берег Дніпра та отаборились напроти Черкас133.

В той час султан і його оточення зосередились на тому, щоб здобути Умань.

Султан наказав це здійснити каймаканові Кара Мустафі-паші. М.Крикун, посилаючись на лист Я.Карвовського Янові ІІІ від 29 серпня і інші джерела134, вважає, що тільки каймаканові судилось очолювати похід, а не султану як це подає С.Величко135. Султан тоді з рештою своєї армії залишився під Ладижином136.

У джерелах не подано як довго турки просувались до Умані. Відстань між Ладижином і Уманню 80 км . виходячи з того, якими темпами турки рухались на шляху Ісакча – Цецора – Ладижин, припускаємо, що коли після переправи його через Південний Буг воно наступного дня попрямувало на Умань, то дійшли до неї за п'ять днів, за умови, що просувались щодня. Отже, графік руху турецького війська від Ладижина до Умані виглядає так: 20 серпня відбулась переправа через Південний Буг, 25 або 26 серпня воно прибуло під Умань137.

Облога Умані могла початись на наступний день, після появи турків під нею, тобто 26 або 27 серпня. Умань турки здобули 4 вересня. Про це згадується в літописі С.Величка (тут цю подію позначено 25 серпня за ст.ст.)138. Отже, облога Умані тривала 9 або 10 днів.

Джерельні відомості про кількість тих, хто перебував в Умані під час облоги, дуже розмаїті. Цифри коливаються від 7.000 до 60.000 козаків і не козаків139.

Військо каймакана складалось з 16 яничарських загонів, загонів з Анатолії, Румелії, Дамаска та Боснії під командуванням бейлербеїв. Каймакан мав також 20 гармат і шість мортир. Підступивши до Умані, турки невдовзі захопили нижнє її місто, а верхнє місто, де був замок, залишилось за козаками. Але 4 вересня туркам вдалося захопити Умань.

Облога Умані коштувала туркам 23.000 загиблих. Умань була вщент зруйнована140.

Після здобуття Умані, султан відмовився від запланованого раніше походу на Київ. Судячи з усього, в ставці султана дійшли висновку, що достатньо й досягнутого – повного витіснення московського й Самойловичевого війська з Правобережжя і відновлення і відновлення контролю над ним з боку П.Дорошенка та протекторату Порти; міркувалось, напевно, при цьому про недоцільність наступу на Київ і з огляду на те, що в ставці султана так і не визначено було політичну мету цього наступу, і на те, що київська компанія могла стати затяжною, а турецькі війська свої кампанії звичайно завершували найпізніше в жовтні141.

Початком повернення турецької армії стала переправа її, 18 вересня, з лівого на правий берег Південного Бугу. Турецька армія загалом поверталась тим шляхом, яким прибула на Правобережну Україну. Вона пішла до місця переправи через Дністер у районі Сорок. 2 жовтня султан із частиною війська перетнув Дністер і рушив до Ісакчі. А 4 жовтня там же Дністер перетнув із частиною військ великий візир.

14 жовтня великий візир із своїм військом дійшов до Ясс, а через три дні з-під Цецори вирушив до Адріанополя. 10 листопада до Адріанополя прибув султан, а через декілька днів туди прибув і великий візир142.

Ще раз Правобережна Україна була повернена під владу Петра Дорошенка, але якою ціною! Край поляг у руїнах. Багато тисяч людей загинуло, багато пішло в татарську неволю, а ще більше розбіглось хто куди.

2. І Чигиринський похід.

Колишня популярність П.Дорошенка обернулась в ненависть проти нього, як винного в цій руїні. Літом 1675 року в Україну знову прийшло турецько-татарське військо. Хан пішов походом на Польщу. Але турецько-татарська допомога не принесла П.Дорошенку користі. Турки остаточно зруйнували Брацлавщину, а татари розпочали переговори з поляками, не допустивши до участі Дорошенкових представників. Це спонукало П.Дорошенка остаточно розірвати з Османською імперією. Восени 1675 року в політиці чигиринського гетьмана відбувся остаточний перелом. Саме тоді помер його вірний друг і порадник, митрополит Йосиф Тукальський. Усіма покинутий, розчарований в турецькій політиці, він вирішив зректись гетьманської булави.

Проте з упадом П.Дорошенка не припинилась боротьба за спустошену і зруйновану Правобережну Україну. Туреччина за усяку ціну хотіла втримати її в своїх руках.

Після заключення в 1676 році мирного договору в Журавно між Річчю Посполитою і Османською імперією, остання розпочала війну з Московською державою. Довідавшись, що П.Дорошенко зрікся гетьманства й піддався Москві, в Константинополі вирішили вивести на сцену Юрія Хмельницького, що сидів в Едикульському замку.

Введення на політичну арену такого прізвища, як Хмельницький давало можливість туркам прихилити до себе населення Правобережної України. Можливий був варіант, що під час походу турків на Правобережжя, до них приєднається Запорізька Січ, на чалі з кошовим отаманом І.Сірком, який симпатизував Ю.Хмельницькому.

В цей час російські війська знаходились в таких українських містах як: Путивль – князь Василь Голіцин, Рильськ – князь Андрій Хованський, Курськ – кн. Ромодановський з Севським і Білгородським полками, Білгород – воєвода Іван Ржевський і його син – стольник Олексій Ржевський, в Новому Осколі – Петро Хованський143.

Як тільки були отримані відомості про просування турків до Дністра, військам Ромодановського було віддано наказ іти до Дніпра. Чисельність цього війська за підрахунками становила 32.258 чоловік, в тому числі кінноти 20.673 і піхоти 11.585 чоловік144.

Війська були дислоковані одночасно в декількох пунктах, досить віддалених один від одного, через те, що московське командування не знало точно, куди підуть турки: зразу на Київ чи спочатку на Чигирин.

На допомогу князю Ромодановському до Дніпра вирушила тилова армія під командуванням кн. Василя Васильовича Голіцина в кількості 5.705 чоловік.

В квітні 1677 року великий коронний литовський гетьман Михайло Пац визвав до себе посланця Василя Тяпкіна і оголосив йому, що, за відомостями, турки рушили свої війська на Україну через Кам'янець.

Турецька армія під командуванням Ібрагім-паши і війська кримського хана Селім-Гірея літом 1677 року, перейшовши через Дністер, рушили на Чигирин.

З Переяслава він повинен був з'єднатись з польським і литовським коронними гетьманами на випадок, якщо турки увійдуть в Україну великими силами, але якщо турки налічуватимуть невелику кількість військ, то до поляків звертатись не рекомендувалось.

Наступаюча на Україну турецька армія складалась з 30.000 піхоти; крім того, у Ібрагім-паши були кавалерія і піхота молдаван і волохів, проте, кількість їх була невідома. За всіма даними, з Ібрагім-пашою йшло військо менше, ніж в 1672 році на Кам'янець. Що стосується Ю.Хмельницького, то в нього було лише 400 козаків145.

Перший удар турки мали на меті нанести по Чигирину, а потім, оволодівши містом, збирались вирушити на Київ.

Loading...

 
 

Цікаве