WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Військові дії на Правобережній Україні (1658-1681рр.) - Дипломна робота

Військові дії на Правобережній Україні (1658-1681рр.) - Дипломна робота

Диплом на тему:

Військові дії на Правобережній Україні (1658-1681рр.)

План

Вступ

Розділ І. Російсько – польська війна 1658-1667 років.

1. Дипломатична і військова підготовка до війни.

2. Чуднівська кампанія. Андрусівський мир.

Розділ ІІ. Польсько – турецька війна 1667-1676 років.

1 Дипломатична підготовка до війни.

2 Військові операції 1671-1672 років. Бучацький мирний договір.

Розділ ІІІ.Турецько-російська війна 1674 – 1681 рр.

1. Військова операція 1674 року.

2. І Чигиринський похід.

3. ІІ Чигиринський похід. Бахчисарайський мирний договір.

Висновки.

Вступ.

Розпад Радянського Союзу та Акт проголошення незалежності України поставили перед українським народом нелегкі, але надзвичайно великі й доленосні завдання – актуалізацію національної свідомості, національного відродження та процес державотворення. У контексті виконання цих завдань набувають великої актуальності цінності української давнини і далекої минувщини. Минуле кожної країни і кожної нації в історичній пам'яті ототожнюється з епохальними періодами. Такою подією в історії України стала Національно-визвольна революція, що започаткувала нову сторінку в історії нашого народу. Революція завершилась для нашої нації поразкою: не вдалося ні створити державу в етнічних межах України, ні відстояти незалежність козацької України. Українці в агонії ще добрих півстоліття намагались втримати здобутки. Однак колесо історії було немилосердне. Велике значення, для усвідомлення помилок українського минулого, мають події, що відбувались на теренах Правобережної України у другій половині ХVІІ століття.

Історично територія Правобережжя обмежується Подільським (західна частина Вінницької, східна половина Хмельницької і південна частина Тернопільської областей), Волинським (Волинська і Житомирська області), Брацлавським (Вінницька, західна частина Черкаської і Кіровоградської, південні частини Миколаївської і Одеської областей), Київським (Київська, Черкаська, північний-схід Ровенської, кут в центрально-східній частині Хмельницької, Житомирська без південно-західної частини, північ Вінницької і північ Кіровоградської областей) воєводствами1.

Військові дії, що відбувались на Правобережній України в другій половині ХVІІ століття, як самостійна дослідницька тематика, не є представлена у вітчизняній і зарубіжній історіографії. Лише локальні явища та поодинокі аспекти цієї проблеми висвітлені в наукових працях.

Дореволюційна історіографія військових кампаній на Правобережжі, представлена працею В.Герасимчука "Чуднівська кампанія"2, в якій подається детальний аналіз військових дій під час російсько-польської війни 1658 1667 рр. У ній автор дає свої оцінки постаті та діям Ю.Хмельницького та В.Шереметєва. Дане дослідження В.Герасимчука, що базується на російських, польських, французьких і німецьких джерелах, об'єктивно змальовує картину тогочасних подій на Україні і резонанс, який вони мали у Європі.

Воєнні аспекти Чуднівської кампанії, з позиції російської сторони, висвітлені у праці А.Барсукова "Род Шереметевых"3. Політичний аспект проблеми досліджений А.Павліщевим у праці "Польская анархия при Яне Казимире и война за Украину"4. Серед причин, що спонукали поляків до боротьби за панування над Україною, дослідник відносить небажання польської верхівки змиритись з тим, що Україна відійшла з орбіти впливу Польської держави.

В умовах тоталітарного режиму військові дії на Правобережній Україні другої половини ХVІІ століття у вітчизняні історіографії не розроблялись. Це було зумовлене тим, що з погляду офіційної ідеології та імперської політики її дослідження неминуче вело до "українського буржуазного націоналізму", оскільки основним у постановці питання була національна і державна незалежність. Всі праці написані в даний період торкались лише відносин Москви з іноземними державами, а проблеми України, більшість дослідників, старались оминати. Ці дослідження для нас становлять лише фактологічну цінність.

Серед праць вітчизняних істориків, що цікавились військовими операціями другої половини ХVІІ століття, слід виділити дослідження М.Марченка "Боротьба Росії і Польщі за Україну (1654 – 1664)"5. Розглядаючи Україну як арену бойових дій Росії і Польщі, він висловлює думку про те, що єдиною причиною політичного і військового протистояння цих держав було прагнення домінувати у даному регіоні. Не спеціальним, але цікавим в плані оцінок і коментарів, щодо нашої тематики, є дослідження І.Крип'якевича "Петро Дорошенко"6, в якій автор глибоко аналізує причини, що спонукали П.Дорошенка до розв'язання відкритої війни з Річчю Посполитою, а також обставини, що спричинили поразку у цьому протистоянні. Серед найновіших досліджень варто зазначити статтю М.Крикуна "Турецький похід у Правобережну Україну 1674 р."7. Опираючись на джерельні матеріали, автору вдалось детально реконструювати похід турецьких військ 1674 року на Правобережну Україну.

З-поміж інших слід виділити роботу І.Галактінова "Из истории русско-польского сближения в 50-60-их годах ХVІІ века"8, в якій детально описується події російсько-польського протистояння 1658-1667 рр. Всю відповідальність за розв'язання війни, автор покладає на Річ Посполиту, яка відмовилась виконувати взяті на себе зобов'язання.

Представники польської історіографії Д.Колодзейчик9, Я.Волінський10 і З.Войцик11, дотримуючись традицій національної історичної школи, намагались обґрунтувати польське право на територію Правобережної України.

З-поміж загальних праць, використаних при написанні дипломної роботи, варто згадати працю "Всемирная история войн" Р.Дюпуї і Т.Дюпуї12, Т.Корзона "Історія Польщі"13, Н.Полонська-Василенко14, М.Грушевського15, Г.Вернадський16, Лорд Кинросс17, Л.Д.Новичев18 і інші.

Основу джерельної бази дипломного дослідження складають"Акты относящиеся к истории Южной и Западной Росси собранные и изданные археографическою комиссиею"19, "Архив Юго-Западной России, издаваемый временной комиссией для разбора древних актов, высочайше учрежденною при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторстве"20, а також козацькі літописи Григорія Граб'янки21, Самійла Величка22, Самовидця23.

За методологічну основу дослідження взято загальні принципи наукового пізнання – об'єктивність, єдність історичного і логічного, комплексний підхід до висвітлення проблеми. Для підтвердження дослідницької гіпотези використано джерелознавчий, описовий метод і метод системного синтезу. Відповідно до них сформульовано мету і завдання даного дослідження. Через призму висвітлення ходу військових дій на теренах Правобережної України другої половини ХVІІ століття висвітлити трагедію українців, які в жорстоких реаліях боротьби часто ставали заручниками і жертвою воєнних дій польської, кримської, російської і турецької армій.

Мета і завдання дослідження, його концептуальна основа і зміст зумовили таку структуру дипломної роботи: вступ, три розділи, висновки.

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, проаналізовано її опрацювання в науковій літературі, сформульовано мету і основні завдання. Перший розділ "Російсько-польська війна 1658-1667 рр.", стосується дипломатичного і військового протистояння між Росією і Польщею за сфери впливу в Україні. В другому розділі "Польсько-турецька війна 1667-1676 рр.", досліджено події до яких призвело Андрусівського перемир'я, а саме турецько-польська війна. Третій розділ "Російсько-польська війна 1674-1681 рр." – завершує тему військових дій на Правобережній Україні. В ньому відбуваються події війни між Московською державою і Османською імперією 1674-1681 рр.

До додатків ми залучили копію Андрусівського договору і карти військових операцій, які описані в цій дипломній роботі.

Розділ І.

Російсько – польська війна1658-1667 років.

1. Дипломатична і військова підготовка до війни.

Віленський договір не перетворив російсько-польське зближення в тісний союз слов'янських країн. Вже в 1657 році польська шляхта почала виступати проти умов Віленського договору з новою силою. Антиросійська партія в уряді Яна Казимира, яка підтримувалась французькими і австрійськими дипломатами, саботувала умови Віленського договору і настоювала на війні з Росією. На Варшавському сеймі влітку 1658 року ці угрупування шляхти почали вимагати повернення всіх земель, які відійшли до Росії за статтями Віленського договору, і відмови царю в наданні йому польського трону.

Взявши курс на поновлення війни з Росією, уряд Речі Посполитої відправив своїх послів до Криму і Туреччини з метою, щоб вони підтримали Річ Посполиту у війні з першою. Щоб розпочати війну з Росією, Польща повинна була врегулювати відносини з сусідами на західному і північному кордонах. Річ Посполита заключила договори з Австрією і Бранденбургом, за яким передавала останньому протекторат над Прусією24. Уряд Яна Казимира не прийняв пропозицію Москви про спільну боротьбу проти Швеції і через французьких послів посилено добивався миру з Карлом Х Густавом, після недовгих переговорів був укладений Олівський мир25. Переяславська угода 1654 року не створила приязних відносин між українським урядом і Москвою й не вирішила українського питання. Для того, щоб анулювати Гадяцький договір і опанувати Правобережну Україну, треба було витримати нову війну з Польщею, яка спиралась на сильну пропольську українську партію на правому березі Дніпра.

Loading...

 
 

Цікаве