WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Політична зброя УПА - Реферат

Політична зброя УПА - Реферат

А в ще іншій: "Українські Націоналісти! Схаменіться! Покиньте безглузду боротьбу! Ми врятували вас від червоної зарази. Ми не хочемо вас поневолити. Ми хочемо тільки вашої співпраці. Тільки сприяння в боротьбі проти нашого спільного ворога! Ваша доля лежить у ваших руках!.."

Та всі заклики, звернення і погрози німецьких поліційно-адміністраційних чинників приймав український загал - глумом. Бо німецьке "співчуття" та "журбу за долю українського народу" пізнав він аж надто добре на власній шкурі. З другої ж сторони, український нарід бачив, що в рядах УПА борються його найкращі сини. Тому, замість підривати довіря до УПА, всі нові листівки німецьких чинників тільки ще більше популяризували УПА та її боротьбу.

Не викликали теж ніяких потрясень УПА ні організаційно, ні політично внутрішні спроби диверсії, про які, для повноти образу тодішньої дійсности, вважаємо потрібним згадати. Один із тодішніх провідників українського підпілля М. Лебедь у своїй праці "УПА" пише про це так:

"Український повстанський рух, керований Головною Командою УПА, розгортається все ширше по українській землі. В кількох випадках постали з ініціятиви окремих одиниць повстанські загони, щоб на власну руку вести боротьбу. Спочатку ніхто їх не спинював. Україна велика і місце для боротьби з ворогами найдеться для всіх, хто з ними захоче боротися. Одначе з другого боку, Головна Команда УПА, маючи перед очима ще не такий давній досвід невдачних повстанських рухів в Україні в рр. 1920-24 була свідома того, що головною причиною їх невдач були - розпорошеність різного роду повстанських загонів, брак одного центрального керівництва цілого повстанського руху, прояви отаманії та анархії. Тому завданням Головної Команди було координувати й такі самочинні виступи окремих осіб, щоб не допустити до анархізації української визвольної боротьби, що дозволило б ворогам у скорому часі розправитися з окремими повстанськими загонами. Трагічні роки 20-24 не сміли повторитися. Отаманські виступи залишали навіть легенду по собі, але з погляду цілости визвольних змагань, як відірвані, центрально не керовані й не координовані, були безуспішні. Зокрема, в таких рухах криється небезпека анархії та зведення українських визвольних змагань на манівці.

Одним із таких рухів був загін у силі 150-300 вояків Тараса Бульби-Боровця, що іменував себе отаманом. Тому, що довкруги його особи й організованого ним загону заіснували різні версії, доводиться дати по змозі об'єктивне насвітлення цього питання на підставі збережених звітів і протоколів.

Тарас Бульба-Боровець з приходом німців на українські землі творить за відомом, згодою та інструкціями адміністративних властей, що діяли в той час в імені українського правління, в місті Олевську відділ поліції і називає його "Поліська Січ". Спочатку діє за інструкціями і напрямними Української Державної Влади, пізніше щораз більше усамостійнюється, виступаючи як отаман "Поліської Січі". В часі ліквідації німцями української адміністрації на Волині, Бульба розпочинає переговори з німцями, щоб задержати свій відділ, як самостійну одиницю, але розмови покінчилися безуспішно.

В лютому 1942 р. Бульба з 15-20 людьми переходить у підпілля та перебуває в сарненському і костопільському районах. Вкінці 1942 р. нав'язує знов розмови з німцями (гештапо в Рівному), та по другій розмові їх перериває, боячись арешту. В тому самому часі веде розмову з представником большевицької партизанки полк. Лукіним, спеціяльно висланим із Москви, але і ці розмови перериває. Щоб надати своєму імені "слави", замовляє Бульба в маляра свій портрет з козацькою шаблею в руках на тлі прапорів і духів предків з вождівським виразом лиця. Відбитки портрету роздає населенню в своєму районі та розсилає листи з призначенням і покликанням адресатів до свого "уряду". Такі речі можна було ще толєрувати, не зважаючи на те, що Україні не потрібні були бундючні отамани, але борці, що боролися б не для своєї слави, чи своїх особистих амбіцій, а тільки для справи України. Команда УПА не протидіяла тому, коли німці і большевики, а частинно і український нарід зв'язував дії УПА з іменем Бульби.

В початках 1943 р. Бульба з гуртом однодумців творить нову партію, під назвою "Українська Національна Демократична Партія" і приступає до творення збройного відділу, що нараховує до 150 вояків. В березні-квітні 1943 р. Бульба веде переговори із Штабом УПА-Північ, одначе пропозицію Штабу, включити себе в загальний український повстанський рух і ввійти до Штабу УПА, Бульба відкинув.

На початку серпня, коли дії УПА охопили цілість терену, отаманії довше толерувати не було можна, бо дані райони не могли творити окремої, "республіки"; цього вимагала безпека терену і непевність, чи Бульба не схоче відновити розмови з окупантами. Тому в серпні 1943 р. сотня УПА під командою Дороша оточила цілу групу Бульби і перебрала її без одного пострілу. Група складалася з трьох полковників, кількох старшин і сотні стрільців у складі 63 осіб. Це були люди, що припадково попали до Бульби, ховаючись перед німецьким терором. На їх просьбу всіх їх прийнято в ряди УПА. Сам Бульба з групою 30-40 людей утік. На пропозицію згаданих уже трьох полковників, щоб звернутися ще раз до Бульби Командант УПА-Північ погодився і одночасно запевнив Бульбі прийняття в ряди УПА і повну безпеку, якщо він до 9.9.43 (реченець три тижні) зголоситься. Коли ж він на те не погодиться, - його потрактують як отамана-ворохобника. Висланий до Бульби його адютант Крук не повернувся.

В тому часі Бульба переховується в районі Людвипіль. В часі нападу на нього большевицьких партизан згинула група його людей, між ними Іван Мітринга, політичний керівник групи Бульби. Сам Бульба виїжджає з району і входить знову в переговори з німецьким вермахтом. У листопаді 43 р. гештапо арештує його в Варшаві.

Треба додати, що найближча рідня Бульби була й залишалася карними членами Організації. Жінка Бульби, з походження чешка, жила, за даними очевидця, в районі Тучин (Рівне). Ніколи не була ні переслідувана, ні суджена якиминебудь чинниками Організації чи УПА.

Були спроби диверсії. Повстає партійний відділ з ініціятиви людей приналежних до групи Мельника. Коли його акція почала зводитися до переловлювання зв'язків УПА й ширення анархії, він був також роззброєний. І в цьому випадку стрілецтво в більшості залишилося в рядах УПА. Друга частина незабаром явно перейшла до німецьких допоміжних частин та створила групу, що назвала себе "Українським Легіоном Самооборони". Командантом цього "легіону" був німець штурмбанфюрер СД (майор) Бігельмаєр, а адютантом гавтштурмфюрер СД (сотник) Вайхельт.

В Україні, по обох берегах Дніпра, діяли ще самостійні партизанські групи, зложені з українців, що формально виступали під червоною зіркою, щоб дістати від Сталіна поміч. Вони робили спроби нав'язати контакт: УПА із зрозумілих причин відмовляла, тримаючись осторонь, бо була небезпека провокацій та й населення могло утотожнювати українських повстанців з большевицькими партизанами".

Стільки зі звідомлення очевидця про цю сторінку історії української збройної боротьби проти німецького окупанта. Від себе, на підставі документів тієї боротьби додамо, що згадані три полковники УНР, які з відділу Бульби перейшли до УПА, заняли в УПА керівні пости: полк. Н. зайняв важливий пост в Штабі УПА-Північ, полк. Кульжинський перейняв організування, вишкіл і командування кавалерійських частин УПА-Північ, а полк. Литвиненко вишкіл і командування артилерійських частин УПА.

У кожному випадку зустрічі УПА з українськими самостійно-діючими партизанськими загонами, перемогала завжди оця непереможна ідейно-політична зброя УПА: чіткість ідей і кличів, виписаних на боєвих прапорах УПА, її безкомпромісовість у боротьбі проти обох окупантів України та організаційна структура одностайної всенародньої повстанської армії під одним командуванням.

Loading...

 
 

Цікаве