WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Боєва тактика УПА - Реферат

Боєва тактика УПА - Реферат

Реферат на тему:

Боєва тактика УПА

Боєва тактика Української Повстанської Армії це - партизанка, яка основно різниться від нормальної боєвої тактики регулярних армій. Бо, коли основою боєвих дій регулярних армій є пересування фронтових позицій, проривання фронту противника, окупація при помочі пересунення фронтів все нових теренів і забезпечення свого панування на них, або, в випадку оборони, плянове пересування фронту ціною віддачі певних теренів, тобто коротко, - коли основою тактики регулярної армії є фронтові бої, то, як це схоплює комуністично-китайський ватажок Мао Тсе Тунг, - "тактика партизанської війни повинна спиратися на елементах ініціятиви, рухливости, плянування і зачіпних дій, в достосуванні до положення ворога, властивостей терену, комунікаційних засобів, атмосферичних умов, сили партизан, і населення в окресленому часі і місці, - на елементі маневрування, себто на униканні сильних місць ворога і атакуванні слабих, запевненні собі свободи удару та відступу, даванні боїв коротких, зі скорим вислідом, як теж - у випадку чисельної переваги ворога, - на діянні згідно з принципом: відступати, коли ворог атакує, непокоїти його, коли він відпочиває, вдаряти на нього, коли він вичерпаний, та переслідувати його, коли він відступає".

Про причини вибору партизанської тактики Українською Повстанською Армією та про її суть пише один із визначних інструкгорів старшинських шкіл УПА:

"Щодо питання співвідношення сил, то сили ворожої регулярної армії, що має ще на допомогу поліцію та напіввійськові чи поліційно військові формації (в часі миру якраз поліція веде боротьбу з повстанцями), дуже часто й десятикратно переважають сили повстанських відділів. Вони (ворожі сили) теж краще вивінувані, вишколені, озброєні та мають добре вишколений командний склад.

Партизанські відділи, звичайно, малі, слабше вишколені, (багато - зовсім ні), гірше вивіновані, різно озброєні, та не мають таких фахових, вишколених старшинських кадрів.

Ці недоліки партизанських відділів у великій мірі рівноважать: кращий моральний стан (відвага, завзяття, риск, посвята) повстанців та ідея, за яку вони борються (знають, за що борються), загартованість на холод і голод, партизанська вигадливість і винахідливість (з десятистрілок роблять ручні кулемети, переробляють совєтські набої до німецької зброї і т. ін.), максимальне й найкраще використання тих засобів, що їх мають. Вишкіл поодиноких повстанців переводиться і поповнюється досвідом, здобутим на полі бою та вирівнюється спритом і воєнними хитрощами партизанського командира.

Крім величезної числової переваги, ворог має над повстанськими відділами ще й таку ж велику технічну перевагу, а саме: важку зброю піхоти (важкі кулемети), артилерію, танки, літаки. Щоб могти цю колосальну технічну перевагу ворога бодай частково зрівноважити, партизани діють малими відділами, в закритому, важко-прохідному терені, використовуючи для своїх дій всі природні перешкоди й ніч та в широкому маштабі маневри й рух. Таким чином вони не дають ворогові змоги використовувати проти себе цієї такої великої технічної переваги. Вони стараються представляти собою надто малі для ворожої техніки цілі (шляхом роздрібнення), що легко губляться в терені, швидко зникають, і до яких не можна дібратися важкою зброєю.

Зрештою партизани стараються нищити всі ці технічні засоби ворога, де й як тільки це можливе, не допускаючи їх на поле бою шляхом нищення мостів, складів пального, гаражів і т. ін.

Дуже велику перевагу над партизанськими відділами дає ворогові політично-адміністративна організація терену та засоби транспорту і зв'язку, (районні осередки, станиці, МВД-МГБ, шляхи, авта, залізниці, телефони, телеграфи, радіостанції і т. д.). Зорганізований та впорядкований терен дає ворогові сильну оперативну базу, можливість швидкої комунікації та перекидання частин у терені, де появилися партизани. Тому при всяких діях партизанські командири мусять брати це до уваги і, або старатися ці засоби організації терену (адміністрація), зв'язку й комунікації нищити чи знешкідливлювати, або так вести дії, щоб ворог не міг їх (тих засобів) використати проти нас (блискавична поява, чин і зникнення відділу, використання умов терену й ночі, сувора конспірація, заздалегідь приготовані місця відступу і скриття та тому подібне).

Кожна регулярна армія в нормальних умовах діє звичайно вздовж якогось фронту, маючи перед собою ворога, а за собою - запілля (базу), з якої вона черпає поповнення, і яке дає змогу на відпочинок вичерпаним в бою частинам та на лікування ранених і хворих.

Партизанські відділи того всього в такому розумінні не мають. Ворог кругом них, вони мусять діяти серед ворога, не маючи ніякого ані запілля, ані найменшого зовсім спокійного і безпечного кутка. Полем бою партизана - цілий окупований терен, фронт на всі сторони, кожної хвилини можливість зудару чи зустрічі з ворогом. Партизан мусить бути вічно насторожений, вічно готовий до бою. Мусить уміти чувати, навіть у сні".

(Ратник: "Основні елементи партизанської тактики УПА", "Повстанець", 1946 р.).

Ці основні прикмети партизанської тактики боротьби відносяться до всієї боротьби УПА. Та розглядаючи її детальніше ми бачимо два, дещо відмінні під оглядом тактики періоди боротьби УПА: перший - до 1947 р. і другий - від 1947 р. до сьогодні. (Очевидно, границя між обома періодами пливка, бо ж на Волині перехід до нової тактики проведено в основному вже 1945 р., а знов же в деяких околицях південної Галичини щойно осінню 1948 р.).

Перший тактичний період боротьби УПА характеристичний намаганням оперувати великими відділами, прочищувати від ворожої адміністрації цілі комплекси терену й закріплюватись теж адміністративно на опанованому терені, популярно окреслювано цю тенденцію - здобуванням, організуванням і обороною "упівських республїк". У зв'язку з цим УПА організує й удержує курені і загони, які мають у своїй диспозиції теж кавалерійські та артилерійські частини з важкою зброєю включно. Все це творило вже перехід до певної міри від типово партизанських до зально-повстанських форм боротьби.

Нова політична ситуація, що заіснувала по закінченні другої світової віини на українських землях і в світі, змушує УПА повернутись до типово партизанських форм боротьби, що їх основною прикметою є оперування малими загонами та принципове уникання фронтальних боїв.

Форми партизанської тактики це: засідка, наскок, атентат, саботаж і рейд - як зачіпні акції, та прорив і конспірація як оборонні дії.

1. Засідка - це один з найвигідніших і найбільш ефектовних форм партизанської боротьби. Вона наносить ворогові дошкульні удари, зводить до мінімум власні втрати партизанського відділу, залякує й деморалізує цілий окупаційний апарат та підносить на дусі населення. Несподіваність і раптовність удару при вжитті автоматичної зброї дають змогу навіть невеличкому партизанському відділові розгромлювати багато численнішого ворога, наносячи йому великих втрат в людях та викликаючи в нього загальну паніку. В додатку, цю форму боротьби можна застосовувати в кожному терені та в кожній порі року і дня.

Очевидно, успіх кожної засідки залежить насамперед від належної підготови. Якнайповніша розвідка про сили і пляни ворога, на якого підготовляється засідку, та про розташування інших ворожих частин в околиці, належний вибір місця засідки, яке давало б змогу партизанському відділові якнайкраще скритись і одночасно мати вигідний простір для обстрілювання ворога, докладне пізнання терену й солідне підготування пляну відступу, вдалий вибір часу виконання засідки, підбір, підготова й належне розіміщення учасників засідки та забезпечення їх відповідною кількістю зброї й амуніції, - це ті елементи, від яких залежить успіх засідки.

У краєвих звідомленнях про дії УПА читаємо, що засідка стосує теж залюбки і ворог, НКВД, проти УПА, і все ж таки - коли засідки УПА наносять большевикам дуже великих втрат, то з большевицьких засідок відділам УПА вдається вириватись без більших втрат. Причина цього цікавого явища втому, що коли большевики в своїй розвідці, мимо всього, спираються тільки на поодиноких сексотів, то розвідка УПА спирається на все українське населення даного терену: навіть жінки, старці і малі діти з власної ініціятиви дають якнайточніші інформації частинам УПА про большевиків та остерігають все своєчасно українських повстанців перед большевицькими засідками.

2. Наскок - не дає таких широких і вигідних можливостей застосування, як засідка, та за те він ще більше деморалізує й залякує окупанта та підносить на дусі населення. Для переведення наскоку на центри ворожого окупаційного апарату треба основнішої підготови та більших сил, як для засідки, та можливий лише в відповідному терені та часі. Наскок потягає теж за собою багато більше жертв. Мимо цього, УПА стосує досить часто цей засіб партизанської боротьби з огляду на його велике психологічно-політичне значення.

3. Атентат - тобто вбивство окремого представника окупаційної влади, можливий до переведення найменшою кількістю повстанців. Часто для безпосереднього виконання вистачає одна людина, очевидно - при належній підготові. Атентат переводить УПА звичайно в терені, в якому не можлива дія більшого повстанського відділу.

4. Саботажі - зривання мостів, нищення комунікаційних шляхів та засобів, переривання телефонічно-телеграфічних сполучень, нищення магазинів бензини тощо, - дезорганізують окупаційний апарат і не дають большевикам змоги закріпитись у терені. Самі саботажі не потягають за собою людських жертв зі сторони повстанців, тому УПА стосує цей засіб дуже широко. Погоні й облави, що приходять звичайно у висліді саботажів, використовують відділи УПА дуже часто для організування засідок.

5. Рейд зв'язаний завжди з найбільшими трудами й небезпеками, - відділ відривається під час рейду від своїх баз, що ускладнює питання прохарчування, постачання амуніцією та відсилки ранених до підпільних лікарень, - але за те дає найбільші політично-пропагандивні успіхи. Рейди віділів УПА, так по українській, як і по чужих територіях, практикуються в обох тактичних періодах боротьби УПА.

Оборонні форми партизанської тактики це, як ми згадували, прорив з окруження і конспірація.

Прорив з окруження це питання життя і смерти, з яким безупинно мусить зустрічатися кожний відділ і кожний окремий член партизанського відділу. Відомо, що в найбільшій небезпеці людина стає надзвичайно вигадливою. Тому теж прорив з окруження як форма боротьби став в руках УПА мистецтвом партизанської тактики. Про це говорить найкраще факт, що відділи УПА зуміли так багато разів прориватися з большевицького окруження, в якому большевики замикали даний ліс тісним перстнем кільканадцяти чи й кількадесятитисячної маси спец-частин НКВД, як це, наприклад, було під час великих облав 1945-46 рр. в Карпатах або 1947 р. на Закерзонні.

Конспірація в умовинах підпілля розуміється як заховування перед ворогом організаційних тайн. В умовинах партизанської боротьби УПА під конспірацією розуміється теж заховування перед ворогом фізичного перебування членів УПА. Річ у тому, що після розчленування відділів УПА, повстанцям доводиться разом із членами підпілля перебувати зиму в укритті. Для цього й будується спеціяльні бункри й криївки, при чому вони мусять бути так замасковані, щоб ворог під час обшуків не міг їх відкрити. Відкриття криївки в дев'яти на десять випадках кінчається загибіллю її залоги, яка, не можучи прорватись, обороняється до останнього й останнім набоєм стріляється, щоб не попасти живим у руки ворога.

Тому техніка будови бункрів і криївок розвинулася в УПА в окрему ділянку військової штуки. Бо ж ідеться про побудову землянки для перезимування кілька чи кільканадцяти осіб (бункри для 10-15 осіб, криївки 2-5 осіб), які були б досить просторі, забезпечені в свіже повітря, воду й харчі та хоронені перед вогкістю, але, ще важніше, й задовільно замасковані. Доводиться придумувати різні способи маскування самої будови криївки, входів, вентиляційних отворів, підходів тощо. Найдрібніше занедбання може коштувати життям цілу залогу криївки.

Зрозуміло, що ворогові, який розпоряджає величезним, знаменито вишколеним і вивінуваним поліційним апаратом, вдається час до часу розкривати й найкраще замасковаву криївку. Зі звідомлень УПА та збройного підпілля виходить, що большевикам вдається розкрити річно ок. сто бункрів та криївок членів УПА і збройного підпілля. Все ж таки тисячам українських повстанців вдається перебути в бункрах і криївках безпечно зиму.

Та найміцнішою зброєю УПА є - фізична загартованість на всі труди й невигоди і моральна сила духа кожного окремого її члена.

Loading...

 
 

Цікаве