WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Невигаданий «п’ятий світ» - Реферат

Невигаданий «п’ятий світ» - Реферат

Реферат на тему:

Невигаданий "п'ятий світ"

1. Непроблематичність "п'ятого світу"

У одній із своїх бібліофільських містифікацій Хорхе Луїс Борхес фантазував:

"...На останніх сторінках тому XXVI ми знайшли статтю про Упсалу; на перших сторінках тому XXVII — статтю про "Урало-алтайські мови", але жодного слова про Укбар. Біой, трохи збентежений, узяв томи покажчика. Даремно підбирав він усі можливі транскрипції. Укбар, Уґбар, Оокбар, Оукбар... Перш ніж піти, він мені сказав, що це якийсь район в Іраку чи у Малій Азії. Зізнаюся, я ствердно хитнув головою, відчуваючи деяку незручність" 1.

Асоціації здатні завести куди завгодно. Проте чому б не уявити, що в тому єдиному примірнику енциклопедії, де друг письменника виявив статтю про Укбар, була і ще одна стаття на "Ук...", яка також випала з усіх інших видань. Тож чи існують насправді ці місця і чи такі вони, як про це розповідає упорядник? Де вони — на межі реальності чи на межі вимислу?

Полишивши осторонь розбіжності з приводу меж, можна сказати, що ніхто не має сумніву в існуванні землі, яка віддавна зветься Україною. Як, утім, і в існуванні значної сукупності індивідів, організованих у групи, страти, категорії, які окремо й разом діють згідно чи всупереч структурам, відповідальним за соціальний порядок, — тобто в існуванні суспільства, яке заповнює собою названу територію. Адже ми сьогодні так і говоримо: українське суспільство. Саме його, мабуть, і стосуються всі колізії "метафізики присутності". Цю метафізику, загалом кажучи, можна подолати, що цілком під силу інтелектуалам і митцям. Та лише не буденній свідомості, заклопотаній тяжкими й болісними спробами звільнити дійсність від чарів і видобути з її дивних знаків, натяків, жорстких констатацій певні значення та смисли. Звісно, й повсякдення вміло виробляє зразки реакцій на буквально "осоружне існування". Однак соціальна присутність індивіда, поза яким теза щодо наявності суспільства стає проблематичною, неминуче вимагає узгодженості з його суб'єктивною реальністю. Йдеться навіть не про те, що наміри суб'єктів розрізняти існуючі в соціальному просторі позиції та зараховувати до них себе чи інших сьогодні нерідко виявляються безуспішними. З ідентичністю суб'єктів відбувається щось таке, що дослідники характеризують у термінах трансформацій, втрат і пошуків, відкидання та набуття або в будь-яких інших концептах, які фіксують неординарність подій. Неординарність зовсім не обов'язково дорівнює глибокій кризі чи катастрофі. Трансформації ідентичностей бувають і в цілком стабільних суспільних системах, супроводжують міґрації, є супутниками соціальної мобільності. Перегляд загальнозначущих для досвіду культури цінностей також ускладнює уявлення сучасної людини про свою належність до певного спільного соціокультурного контексту, в якому досить виразно розрізняються лінії швів, що з'єднують окремі етнокультурні традиції 2. Інша річ, що у відносно спокійному і почасти рівноважному соціальному середовищі перманентне підтвердження або відтворення ідентичності суб'єктів відбувається непомітним чином, за природною установкою індивідуальної свідомості сприймати світ як даність, а реальність повсякдення та прилюдності — як упорядковану, тобто таку, що неодмінно й безсумнівно передбачає визначене місце й для них самих. Дотеоретичне мислення й здоровий глузд легко дають собі раду з цією процедурою. І "ідентичність залишається незрозумілою, поки вона не знаходить місця в світі" 2. У збуреному соціумі процеси ідентифікації актуалізуються, піддаються рефлексії та емоційному переживанню. Суб'єкти втягнуті у збирання неспростовних доказів своєї соціальної присутності, свого перебування "тут і тепер", у цьому соціальному просторі і в цьому часі. Проте безрезультатність операції бентежить далеко не всіх; хтось легко відмовляється від подальших спроб, дехто робить їх знову й знову, а заклики актуальності не сприймаються як суворі й імперативні. Звичайно ж, слід враховувати й перспективу рішучого переносу доречної для ствердження ідентичності реальності за межі наявної. Можна уявляти людину, як це мислилося в екзистенціалізмі, сумою її можливостей, тобто проекцією в майбутній час, а в нашому сценарії — і в інший або видозмінений соціум. Можна, навпаки, визнавати як привілейовану соціокультурну активність реєстрацію слідів того, що вже минуло. Але в будь-якому випадку подібне перенесення простору і часу ідентичності вимагає (нехай і приховано) співвіднесення з теперішнім — чи то через еґоцентричні акти суб'єкта, не убезпечені, від того, щоб обернутися "засліпленим самозбереженням" (Ю.Хабермас), ініційованим страхом утратити власну ідентичніть, чи через дискурсивні практики, які передбачають комунікативне й символічне відтворення власної соціальної позиції. Для успіху такої роботи необхідні не просто прийнятні дефініції просторової і часової реальностей, а й якнайточніші та найоднозначніші їх пойменування.

А таких на сьогодні в нашому світі не існує. Ті, що пропонують політики й журналісти, яких надихає магічна сила леґітимного статусу творців різноманітних символічних класифікацій суспільного життя, залишаються переважно тільки знаками, що ніяк не дають адекватних визначень ситуації. І, схоже, соціальні суб'єкти так і не впевнені, в якому саме світі їм належить, слід чи бажано самостверджуватися. Звідси й проростає поволі метафора "п'ятого світу".

2. Orbis Quintus

Їх витоки — в усталеному описі світобудови, де спершу нумерація її елементів загальної структури не мала диференціюючого значення; припускалося, що є "перший світ" — політично, економічно й культурно самодостатній Захід, і решта, — тобто всі інші 4. До кінця ХХ ст. впорядкованість світів стає принциповим чинником. "Другий світ" країн соціалізму, як виявилося, був опозицією "першому". "Третій же світ сьогодні набуває репутації потенційного джерела нових політичних і культурних рухів. Нещодавно з'явився й "четвертий світ", локалізований у просторі Центральної і Східної Європи, Росії та деяких країн СНД, для якого характерний намір стати схожим на "перший" і наверстати історичне відставання. Й, нарешті, "п'ятий світ", що утворюється химерним поєднанням попередніх чотирьох і здатний волею історичної долі втілюватись де завгодно — на широких територіях чи в окремо взятій місцевості. Але символічна класифікація геополітики — не єдиний словник підхожих метафор. Белетристика, наприклад, пропонує свій. І ми легко впізнаємо наш "п'ятий світ" у борхесівському "orbis tertius" та побачимо його у "площині втомленого простору" Ювенільного моря. П'ятий світ — зовсім не утопія з минулого чи майбутнього. Це світ теперішнього, яке здобуло нечуваний привілей (Ж.Дерріда) порівняно з іншими модусами часу і в якому поля реального, уявного та символічного настільки взаємопроникні, що розрізнити їх може лише чутливий мікроскоп аналітика або гострий зір митця.

Можна сказати, що одна з головних особливостей "п'ятого світу" полягає ось у чому: він є — у контексті певної узгодженості фізичних відчуттів і ментальних уявлень з його леґітимними номінаціями, але його водночас і немає — у контексті взаємної непідтверджуваності відчуттів і уявлень (на відміну, скажімо, від Укбару, якого швидше нема, але він є), що й спонукає порозумітися хоча б щодо основних чи деяких метаморфоз із наявними в ньому просторовими й темпоральними відношеннями.

3. Простір і час

Те, що громадяни "п'ятого світу" перманентно знаходять себе у даному фізичному просторі, загалом не потребує перевірки. Непоступлива фізична реальність старанно нагадує їм про належність до відповідної території. Досвід нерозважних чи суто прагматичних експедицій за її межі (до інших країн) підказує дуже небагатьом, що вони більше живуть "там", ніж "тут". Зусилля, витрачені задля розпізнавання та освоєння фізичного середовища, мабуть, винагороджуються кращими результатами, аніж пошук самовизначень у соціальному й політичному контекстах. Це й зрозуміло, адже на фоні спалахуючої і згасаючої гри соціокультурної ідентифікації оплотом присутності залишається людське тіло — непорушна в межах теперішнього сутність фізичного світу, "матеріал, реальна на дотик основа, вмістилище, носій і "виконувач духівниці" усіх минулих, теперішніх і майбутніх ідентичностей" 5.

Втім, тілесні реакції на продукти захаращеного невизначеностями чуттєвого сприйняття досить прості. Річ у тім, що знакова багатоманітність оточення періодично заганяє в безвихідь суб'єкта в стані сприймання, перешкоджаючи вдосконаленню його фізичної здатності поглинати знаки й переробляти їх у символи й дефініції. Серед населення, цілком упевненого в перебуванні на власній фізичній території, тобто "у себе вдома", досить поширене відчуття її невпізнаваності: навкруги незнайомі предмети та змінені, отже, невідомі люди за незрозумілих обставин. Зовнішній вигляд багатьох міст і селищ дає достатньо прикладів постійного занедбання, бляклих фарб убогого фізичного середовища, що пригнічують зір і особливо прикро вражають, сусідячи зі строкатим різноманіттям яскравих, хоч і не обов'язково нових і привабливих речей з інших світів. Надмірна рухливість фізичних рамок простору прямо чи опосередковано засвідчується у різноманітних дискурсах мешканців "п'ятого світу", таких, як політичні дебати, "круглі столи" громадськості, у повсякденній комунікації, куди активно залучають фізичні метафори побудови, розпаду або хвороби, що наближають, за уявою учасників, до точності висловлювань про суспільні стани й ситуації.

У зв'язку з цим дедалі більшої інтерпретаційної сили набуває космологічна леґенда про виникнення "п'ятого світу". Згідно з не такими вже й новими поглядами, нове утворення є продуктом вибуху, що розтрощив надміцне (у політичній термінології — тоталітарне) тіло. Цей розпад, як і кожний серйозний розпад, супроводжувався викидом фізичної, інтелектуальної, емоційної енерґії, водночас визволивши енерґію економічних, політичних, соціальних прагнень, бажань та спокус. Обертання потужних енерґетичних потоків, у свою чергу, спричинило констеляцію обширних "вакуумних зон", "торсійних полів", а також ділянок "високої напруги". Перепади тиску зумовили високу проникність зовнішніх оболонок "п'ятого світу" — в нього почали втягуватися матеріальні й ідеальні речі, що накопичились на околицях інших світів, хоча цьому все ж перешкоджає інерція попередніх рухів.

Loading...

 
 

Цікаве