WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Виникнення перших укр. молодіжних організацій у діаспорі. - Реферат

Виникнення перших укр. молодіжних організацій у діаспорі. - Реферат

виховання має за мету піднесення душевних, фізичних та моральних сил української молоді на еміграції.
2. Об'єднати всіх пластунів і пластунок на чужині.
3. Взяти на себе обов'язки українського пласту.
Зауважимо, що СУПЕ задекларував себе аполітичною організацією. Найважливішим завданням він вважав виховну і шкільну працю, пропаганду пластових ідей між українською молоддю й розбудову організації. Незважаючи на вкрай несприятливі умови розвитку, поступ організації очевидний.
Комендантами були відповідно: у 1931 році - Євген Вировий, у 1933 році - Іван Чмола, у 1934 році - інженер Євген Кульчинський, з кінця 1934 року - професор Р.Лісовський, який обіймав цю посаду до 1939 року.
Особливо дієвими організаціями українського пласту були об'єднання у Празі і Ржевцях. Саме тут перебувало найбільше скупчення пластунів. Трохи менш чисельні товариства - у Брно й Братиславі. У Празі існувало кілька пластових куренів: старших пластунів ім. Вахнянина, старших пластунів ім. О.Кобилянської, "Бурлаки", ім. І.Богуна, "Україна". Вони брали учать у державних святах, на яких демонстрували національну самобутність і мали неабиякий успіх, влаштовували читання рефератів з дискусіями, проводили курси ритмічної гімнастики для старших пластунок, колядували, збирали і розсилали одяг та взуття для незаможних школярів.
У Ржевцях кілька дівочих і юнацьких гуртків склали окремий пластовий кіш. Тут діяли курені: ім.Б.Хмельницького, ім.Лесі Українки, "Червона калина". Вони переплітали книжки, виготовляли прапори, а на виручені кошти влаштовували прогулянки, ватри, свята, читали лекції. Характерним було те, що спеціальна ухвала зобов'язала вести Пласт у суто національному дусі, готувати членів до активних змагань української нації за державність, плекати українські традиції і звичаї.
Пластові організації поширювались і в інших країнах. Так, у Югославії в Загребі виник гурток "Перелетні" у 1932 році, який, "подорослішавши", перетворився у IX курінь старшого пластунства СУПЕ. "Перелетні" проводили національно-пропагандис-тську роботу серед місцевого населення і югославських пластунів, влаштовували сходини, читали реферати, ходили на екскурсії, проводили просвітницьку працю серед українців-емігрантів, готувалися до участі у південно-слов'янському джемборі (скаутському з'їзді). Цей курінь проіснував три роки. За цей час ним було багато зроблено у сфері пропаганди української справи й українського Пласту в Югославії. Найвищим їх досягненням стало запрошення до участі у джемборі, але оскільки Пласт не був державною організацією, українці виступали спільно з чеськими скаутами. Юридично "Перелетні" були підрозділом загребської "Просвіти" і тамтешньої студентської української громади.
Із загребського куреня у 1932 році "відлетіло" 2 члени у Бельгію і там утворили новий курінь "Першого листопада", а раніше тут вже існувало таке об'єднання старших пластунів. У цей же час виникає курінь старших пластунів ім. "22 січня" у Відні. Вони займалися пластовим вишколом в Альпах, влаштовували сходини, читали реферати, відкривали школи для українських дітей, проводили курси німецької мови, відмічали національні свята.
В Англії ще у 1919 році заснувалася пластова організація в українській колонії в Манчестері.
СУПЕ підтримував контакти з пластовими гніздами на Американському континенті. У США на той час діяли розрізнені пластові дружини. В одній з них ще у 20-х роках активно працювала пластунка-емігрантка К.Шутак-Кедровська. Діяли пластові відділи у Філадельфії, Нью-Йорку (2 курені). Свідченням того, що вони були дуже активними, слугує їх участь у першому американському скаутському джемборі у 1937 році.
У Франції працював курінь старшопластунства і відділ юнаків ім. С.Петлюри. Як правило, український пласт у цій країні об'єднував молодь не старшу 15-річного віку. Вони провадили курси україно-знавства, влаштовували екскурсії, підтримували зв'язок із французькими скаутами, чим засвідчували перед усім світом, що Україна живе, бореться за свою державність і що за нею перемога. Пластове керівництво у Франції спільно з українською громадою організовували у 1937 році місячний пластовий табір, в якому взяло участь 56 українських дітей. Це був перший український пластовий табір у країні, а комендантом його був видатний український педагог С.Сірополко.
Але окремою сторінкою у пластовому русі виділяється діяльність його в українській гімназії, що працювала в Празі при Українському Високому Педагогічному Інституті ім.Драгоманова (1925-1933 рр.). Виникла вона на базі школи українських пластунів табору інтернованих в пос.Щепіорно за 4 км від польського міста Калиш. Умови у цій школі були тяжкі - справжній холод і голод, а тому вирішено дітей перевезти до Праги, та й табір інтернованих ліквідовувався. Так, 18 грудня 1923 року 29 дітей-пластунів з двома вчителями за сприяння Чеського Червоного Хреста опинились у Празі. Української середньої школи на той час у Празі не було. Матеріальне забезпечення гімназії взяло на себе Міністерство закордонних справ Чехословаччини. Невдовзі до гімназії прилучилися діти емігрантів і на кінець 1927 року тут навчалося 111 учнів (66 хлопчиків і 45 дівчаток) [2].
Особливістю гімназії було те, що позашкільне життя проходило у пластуванні. Пластова організація утворила окремий кіш, який входив і до складу українських пластунів-емігрантів, і до державного союзу. За один лише рік вони провели 200 гурткових сходин, 13 прогулянок, свята і різноманітні виступи, брали участь у пластових таборах у Словаччині і Закарпатті.
Пластуни проводили самоосвітню роботу у своїй домівці. Під впливом Пласту піднялася успішність учнів, значна частина їх навчалася шевства, плетіння, фотографування. Пластуни зібрали власну бібліотеку, мали свій фотоапарат. Гімназисти видавали журнал "Пластове життя".
З 1927 року гімназія переміщається у м.Ржевці, де були створені значно кращі умови для проживання і навчання, влітку учні виїздили на "літню колонію", а навесні працювали на власному городі, де вирощували картоплю та інші овочі і квіти. Пластова організація дбала також і про одяг для своїх членів [З].
Отже, у міжвоєнний період український молодіжний рух у діаспорі розширився і характеризувався великою кількістю організацій. Молодь об'єднувалася, по-перше, длятого, щоб вижити на чужині і знайти матеріальну підтримку своїм членам, щоб зуміти отримати добру освіту. По-друге, оскільки у світі ніхто не знав, що існує 50-ти мільйонний народ України з багатовіковою історією і багатими традиціями, який століттями поневолений чужинцями і якого намагались позбавити усього того, що входить у поняття "національна свідомість", "українець", то молоді люди гуртувалися щоб залишитися українцями, щоб не забувати звичаїв свого народу. По-третє, це була молодь, яка сама брала участь у визвольних змаганнях або ж вони були дітьми членів "Соколу", "Січі", Пласту, УССУсів у себе на батьківщині, тож опинившись в еміграції, вони дотримувалися традицій, ширили відомості про Україну, її становище і одвічне домагання незалежності.
Якої б орієнтації не були ці організації для усіх них характерно: співпраця в колективі, взаємодопомога у навчанні і побуті, опіка над нужденними співвітчизниками поза організацією, турбота про отримання членами доброї фахової підготовки, заняття спортом, вивчення історії, традицій і звичаїв свого народу, ширення відомостей про Україну, а все разом підкорялось одній меті служінню Богові і Україні.
Список використаної літератури:
1. Наріжний С. Українська еміграція. Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами. - Прага, 1942. - Ч. 1. - С. 269.
2. Там само. - С. 188.
3. Там само. - С. 189.
Loading...

 
 

Цікаве