WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Питання української автономії на «великому зібранні» Законодавчої комісії - Реферат

Питання української автономії на «великому зібранні» Законодавчої комісії - Реферат

Промова Алейникова, ймовірно, частково задовольнила депутатів з Гетьманщини, але його пропозиція щодо заборони всім українцям купувати землю з селянами в Гетьманщині, Слобідській Україні та Росії суперечила життєвим інтересам української шляхти. 5 листопада 1767 р. депутат від ніжинської шляхти Гаврило Божич виступив на "великому зібранні" з відповіддю Алейникову. Він намагався пояснити козакам з південного сходу, що "Малоросія" має свої, властиві тільки їй, положення та закони. Подібно до Європи, суспільство в Гетьманщині поділялось на стани: шляхту, клір, військових, або козаків, міщан і селян, і кожний стан посідав свої власні права на землеволодіння (за винятком селян, що проживали на шляхетських землях). Божич посилався на Литовський статут, який надавав шляхті право колонізувати нові землі, заселяти їх селянами й продавати маєтки разом з ними, погоджуючись водночас, що статут обмежував права іноземців, а указ 1727 р. забороняв їм поселятися в Малоросії. В 1728 р., однак, коли Данило Апостол обійняв гетьманство, був випущений спеціальний указ, за яким росіянам дозволялося купувати майно в Гетьманщині, а українцям — маєтки в Росії. Хоча Божич погоджувався, що з цього закону росіяни скористалися більше, ніж українці, він гаряче заперечував, що російських кріпаків привозили в Гетьманщину, і твердив, що козаки не мали зазнавати шкоди від купівлі шляхтою земель, оскільки були незалежними землевласниками з гарантованими маєтковими правами. Як підсумував Божич, Алейников просто не розумів умов, що склалися в Гетьманщині. Промову Божича відразу ж підтримали всі депутати Гетьманщини, що наводить на думку про те, що основні її положення, напевно, були узгоджені попередньо з усією делегацією 1.

Алейников з аргументами Божича не погодився. 17 грудня 1767 р. він знову виступив на захист прав усіх козаків й українців. Згідно з Алейниковим, "малоросійський народ" — чи то в Гетьманщині, чи в Слобідській Україні, а також козаки — чи в Україні, чи на Дону, або в інших місцях користувалися більшими свободами, ніж росіяни. Але ці свободи постійно обмежувалися, тому потрібні були заходи для їх збереження. У Слобідській Україні, наприклад, росіяни свого часу отримали землю й заселили її російськими кріпаками, українські ж землевласники були зайняті колонізацією нових земель і закріпаченням селян. На думку Алейникова, цей соціальний процес відчужував тисячі козаків від їхніх володінь. Росіяни в Гетьманщині й Слобідській Україні повинні повернутися в Росію, українські козаки, що колись виїхали в Росію,— назад в Україну, а українським землевласникам (буде це в Гетьманщині або Слобідській Україні) слід заборонити продавати або колонізувати землі разом із залежними селянами 2.

І знову Алейникову відповів Божич. Він заявив, що Алейников переплутав Гетьманщину з іншими військовими формаціями, бо, очевидно, не був знайомий з договорами, що гарантували певні свободи Гетьманщини в імперії. Божич пообіцяв зібрати ці відомості та передати їх Алейникову 3.

Поки Божич, підтриманий всією делегацією Гетьманщини, намагався пояснити Алейникову конституційні особливості Гетьманщини, "велике зібрання" всерйоз розпочало дебати з усього комплексу питань регіональної автономії. Частково дискусії розгорілися через численні прохання балтійських делегатів підтвердити їхні традиційні права та привілеї. 22 листопада 1767 р. проти цього виступив депутат від російського дворянства Никифор Толмачов. Коли б закони балтів були досконалі, глузував він, то їх би не викликали на Законодавчу комісію. Єдине, що насправді потрібно,— це однаковий закон для всіх народів імперії 4.

До Толмачова приєдналися інші делегати. Один заявив, що — як завойований народ — балти не мають жодних привілеїв 1. Інший депутат сказав, що той, хто віддає перевагу законам іноземних королів перед законами своєї держави, не є патріотом 2. Нарешті, Артемій Шишков, представник імперського уряду в Ліфляндії, Естляндії та Фінляндії, знову ствердив, що ці землі повинні мати такі ж закони, що й решта імперії 3.

Впродовж наступних восьми засідань в центрі уваги зібрання були питання привілеїв балтійських провінцій. На кожному засіданні депутати від окремих районів, від окремого стану або навіть від одного привілейованого міста з Балтії зачитували спеціальні прерогативи своїх законодавчих органів. Але серед балтійських регіонів або соціальних груп не було згоди, а між двома елітами — зареєстрованим нобілітетом і неблагородними землевласниками (Ландсассен) існувала глибока неприязнь. Усі балтійські делегати погоджувалися тільки з одного питання: старі прерогативи слід залишити.

Депутати від Гетьманщини в бійку не лізли, хоча зміст цих дебатів був для них очевидний. Можливо, українці хотіли уникнути тактичних помилок балтів, які самі порушили питання балтійських прав, а тепер зустрілися з хвилею критики. Однак київський депутат не стерпів. Гудима безпосередньо напав на Толмачова, вказуючи, що магдебурзьке право було дароване Києву королем Сигізмундом у 1544 р. і підтверджене царем Олексієм Михайловичем у 1654 р. і "велике зібрання" не має жодних прав порушувати волю суверена 4.

Балти схвалили аргументи Гудими. Депутат від ліфляндських поміщиків Вільгельм фон Блюмен заявив, що їхні закони та привілеї є повністю відповідними і не вимагають ревізії. Він докоряв зібранню навіть за саму спробу обговорення питання про автономні землі,— хоча воно неодноразово порушувалось самими балтами,— оскільки це ставило під сумнів мудрість й авторитет суверена, який дарував ці привілеї 5.

У розпал дебатів за балтійські привілеї головуючий Бібіков оголосив, що зібрання зробить перерву — з 18 грудня 1767 р. і продовжить свою роботу з 18 лютого 1768 р., але вже не в Москві, а в Санкт-Петербурзі. Невідомо, що — можливо, гарячі дебати щодо балтійських привілеїв — підказали Катерині завершити тоді дискусії. Найбільш правдоподібно, що вона вирішила перенести засідання до Санкт-Петербурга, оскільки в Москві почала нудьгувати за імперською столицею. Перерва також дозволяла делегатам повернутися додому на Різдвяні свята.

Коли в Санкт-Петербурзі відкрилася друга сесія зборів, делегація з Гетьманщини обговорювала лише питання, які стосувалися "малоросійських" привілеїв, відмовляючись брати участь у дискусіях загальноімперських проблем. Так було, коли Яків Козельський — депутат від шляхти південної України (Новоросії) звернувся до зібрання з приводу селянського питання. Він запропонував цілу низку цікавих реформ, включаючи спадкоємне право на землю, але погодився з тим, що перехід селян від одного поміщика до іншого в Гетьманщині й південній Україні ускладнило збирання податків і спричинило зубожіння знаті. Козельський радив обмежити можливість цих переходів 1. Одразу ж виступив депутат від переяславської шляхти Захарій Забіла і заявив, що делегація від Гетьманщини просить тільки підтвердження всіх "малоросійських правъ і свобода" разом з правами і свободами простого люду, а закони її є цілком адекватними і не потребують жодних змін 2.

Відмова української делегації, контрольованої українськими землевласниками, розглядати питання про дальші обмеження переходів селян або запровадження російського типу кріпацтва в Гетьманщині свідчила про їхні побоювання, що будь-яке втручання Росії в справи Гетьманщини, навіть вигідне для правлячої шляхти, може привести до скасування української автономії. Досвід першої сесії зібрання в Москві лише об'єднав депутатів в їхній рішучості захистити свої спеціальні права. Генерал-губернатор Рум'янцев сповістив Катерину про настрої серед українських депутатів після зустрічі з ними під час Різдвяної перерви. Він відзначив, що делегація готувалася до ґрунтовної оборони українських прав, і знову виділив Івана Скоропадського як безперечного лідера: "Я имЂлъ случай съ уволненными на врЂмя и опять уже отъЂхавшими некоторыми депутатами видется и нашолъ ихъ съ сожалениемъ или болше съ удивлениемъ во всЂхъ ихъ развращенныхъ мысляхъ непреклонно пребывающихъ, и что отъ всего совЂта признанное вашего Императорского величества къ намъ на милости, человЂколюбіи и правосудіи основанное благоволение, и предварительно изданной наказъ, ясно оное изъ являющей не произвели в сихъ, могу сказать, собственно себЂ врагахъ, никакова исправления, доказателно что оне выбираны были, какъ извЂстно надЂжные. Скоропадскій всЂхъ протчихъ руководитель къ его несчастию по нынЂшнимъ многимъ выборамъ въ депутаты, и по мнимымъ своимъ к тому способностямъ возмечталъ выбраннымъ бы быть и Гетманомъ, конечно (ежели бы они были), нынЂ болше нежели прежде свои волности козачия и права оборонять и утверждать старается. Тчеславились они здЂсь много тЂмъ, что лифляндцовъ какъ єдино намЂренныхъ будто c ними, удержать при ихъ правахъ и волностях, при чтеніи ихъ наказа генерално они все голосы свои подали, охраняя, тЂмъ свои собственные, и ожидая оть нихъ взаимного соотвЂтствованія; и ежели подлинно лифляндцы однихь съ ними мыслей, какь они сказываютъ, то я могу сказать всемилостивійшая Государыня, что лифляндцовъ вовсе не зналъ. Готовится теперь онъ, Скоропадскій (какь самъ отзывался), подать возражение уничтожающее всЂ пункты коллежского наказа. ПослЂдование cero справдить мое объ немъ вашему Императорскому величеству здЂланное доношение и отъкроетъ его в томъ подкрепляющих..." 1

Loading...

 
 

Цікаве