WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Україна в період післявоєнної відбудови народного господарства (1945-1953) - Реферат

Україна в період післявоєнної відбудови народного господарства (1945-1953) - Реферат

поголів'я худоби у тваринництві, гостро
бракувало кваліфікації кадрів.Жителі сіл були позбавлені свободи пересування, оскі-
льки не мали паспортів.Заробітня плата булла незначною.За таких умов виснажлива
праця колгоспників уже не забезпечувала зростання виробництва сільськопродуктів.
Навпаки сіське господарство стало в своїй основі руйнуватися.Це стало наслідком
деградації селянства, посилень пияцтва, масову втечу жителів села до міст під різни-
ми приводами.Хоча на кінець 1945р. посівні площі дещо розширились,Україна про-
дала державі зерна на 40%менше ніж до війни.Та це неперешкодило державі прода-
вати зерно за кордон.А, що до селян то у1946р.на трудодень український колгоспник
одержував у середньому близько 1кг зерна, у 1950р.-1,2кг, у 1951р.-1,6кг.Окрім хліба
селянам видавали на трудодні гроші, відповідно-1,0;1,2;1,6 крб. Основним засобом існуваня селянства залишалися підсобні господарства,але умови для їхнього розвит-
ку були несприятливими.Сільськогосподарськийподаток нещадно душив селянство.
Вирощувати городину, мати сади,виноградники, тримати птицю, худобу було вкрай невигідно. Так, податок на городні культури був у 7,5раза вищий, ніж на зернові,опо-
датковувавсь фруктові дерева, кущі ягідників тощо.Це погіршувало і без того тяжке становище селян. У вищих ешелонах влади все це обгрунтовувалось необхідністю
примусити селянина більшу частину часу віддавати так званому ''громадському'' гос-
подарству, тобто колгоспам.
Зберігалось встановлене ще до війни обмеження у пересуванні колгоспників, на них
не поширювалося пенсійне забезпечення та виплати за тимчасовою непрацездатніс-
тю.На роботу в інші галузі народного господарства селянин міг влаштуватися лише з
дозволу, на основі відпускної довідки колгоспу.Таке закріпаченя продовжувалося аж
до загальної паспортизації села в 60-ті роки.
Відбудова сільського господарства в Україні проходила повільно.Капіталовкладення
в сільське господарство були недостатніми ,та й ці кошти часто не доходили до села-
і направлялиль в інші галузі, зокрема на оборону. Пріоритет надавався відбудові промисловості. В результаті технічна оснащеність колгоспів залишалися на низь-
кому рівні.У 1945р. в МТС,що обслуговували майже 28тис. колгоспів і радгоспів
України, налічувалося близько 50тис. тракторів, 15тис. причіпних комбайнів. Протягом першої повоєнної п'ятирічки кількість тракторів і комбайнів у МТС Ук-
Раїнської РСР збільшилась вдвічі, але помітних зміх у становище колгоспів це не
внесло.Держава, як і раніше, домагалася адміністративно-командними,а то й ре-
пресивними методами інтенсифікації праці в господарствах.
21 лютого 1948р. Президію Верховної Ради СРСР з ініціативи керівництва УРСР
прийняла дискримінаційний Указ"Про виселення з Української РСР осіб, які злісно
ухиляються від трудової діяльності в сільському господарстві і ведуть антигромадські
способи життя''Указ передбачав скликання загальних зборів колгоспників, де мало
відбуватися обговорення заздалегідь визначеного кола осіб, в основному тих, хто не
виробив мінімум трудоднів. На зборах ухвалювалися громадські вироки жертви яких
підлягали депортації до Сибіру.Це було нечуване свавілля влади щодо селянства, жертвами якого часто ставали хворі, вдов из дітьми, інваліди війни, люди похилого віку.У 1950р. Валова продукція сільського господарства України, з урахуванням наслідків проведеної грошової реформи 1947р. Становила 91% від рівня 1940р.Украї-
на стала головною житницею СРСР,але її багатостастраждальне селянство,як і рані-
ше, не мало змоги користуватися плодами своєї тяжкої, виснажливої праці.
ГОЛОД НА УКРАЇНІ 1946-1947 РОКІВ.
Серед широкого кола малодосліджених проблем історії України є чимало таких, що
стосуються повоєнної відбудови сільського господарства республіки.Раніше ця від-
дова здебільшого зображалася як суцільний, безперервний трудовий ентузіазм селя-
нства і тривалий час замовчувалася голод, що лютував в Україні у 1946-1947рр. муки
й поневіряння хліборобів, які віддавали останнє, щоб прогодувати розорену війною
країну.Вже на кінець 1944р.на 65% порівняно з довоєнним періодом були відновлені
посівні площі.Хлібороби в 1944р. з кожного гектара зібрали по 10,8 ц зерна(в 1940р.-
14,6ц).Це дало можливість виконати державний план хлібозаготівель на 100,3%,а план здачі у фонд Червоної армії- на 171,1%. У 1945р. колгоспи України мали розши-
рити площі оброблюваних земель на 1млн.гектарів.Проте виконання цього плану не
було забезпечене відповідним зростанням матеріальних ресурсів,передусім трудових
і тяглових.Багато працездатних колгоспників залучалося до відбудови промисловості
оскільки селянство було чи не основним джерелом поповнення швидкозростаючого
робітничого классу.Основну силу в колгоспах становили жінки.У1945р. вони вироб-
ляли72,2%всіх трудоднів.Тому виконати план по розширенню посівних площ можна
було шляхом різкого підвищення напруженості праці.Величезні фізичні навантаженя
негативно вплинули на стан тяглової худоби.
Обставини 1946-1947рр. Були аналогічними тим, що Мали місце в 1932-1933рр.,то-
бто в роки голодомору в Україні.Трагедія повторювалась. Під виглядом заготівель
держава проводила фактично повну реквізицію продовольчих ресурсів села і тим
прирікала селянство на голодюПерша повоєнна зима у багатьох районах України
виявилася малосніжною, а весна і початок літа най посушливішими за кілька остан-
ніх десятиліть.На прикінці весни територія, охоплена посухою,була навіть більшою,
ніж у 1921р.Лише у західних і північно-східних областях України погодні умови були
відносно сприятливими.Гіркий досвід минулого підказував селянам, що колгоспи і
держава їх не врятують.Почалася масова втеча, особливо молодих,працездатних, у
міста, на
Loading...

 
 

Цікаве