WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Внутрішній лад у Новій Січі - Реферат

Внутрішній лад у Новій Січі - Реферат

Реферат на тему:

Внутрішній лад у Новій Січі

Повернувшись під "російську протекцію", запорожці заснували Нову Січ над рікою Підпільною. Там спорудили вони укріплене місто, де перебував Кіш, де були розташовані курені — військові об'єднання, завжди готові до виступу на війну. Куренів було в XVIII с". 38; кожний курінь мав своє, спільне для всіх членів куреня, помешкання — великий одноповерховий будинок. Там мешкали козаки там діставали вони їжу за рахунок Війська.

Управління Нової Січі, згідно з традицією, належало Військовій Раді, яку скликалося в Січі в міру потреби, але обов'язково на Різдво. Тоді обирала Рада на рік всю старшину: кошового отамана, судди}, писаря, осаула, довбиша.

Кошовий отаман мав дуже велику владу, але, втрачаючи її з часом в користь російського командування, він зберігав необмежену ^ладу супроти козацтва. Він був найвищий воєначальник, суддя, адміністратор; він репрезентував Запоріжжя в стосунках з російським урядом і в дипломатичних справах з Кримом, Польщею. Під час походів влада його була диктаторська, і вів мав право карати смертю. Протягом 1734-1775 років існування Нової Січі була тенденція обирати тих самих осіб на другий, третій рік. Так, Петро Калігишевський, з невеликою перервою, був кошовим отаманом десять років — з 1765 по 1775 рік.

Друге місце в Новій Січі займав писар, який провадив усе листування, відав архівом, скріплював своїм підписом документи. Суддя відав судом і у відсутності отамана був його заступником. Осаул був адьютантом отамана, виконував судові вироки, був начальником команд, що пильнували порядку. Довбиш відав військовими клейнодами, виконував розпорядження військової канцелярії та суду; пушкар завідував артилеріею-"гарматою" та в'язницею; товмач був перекладачем; "кантаржей" відав збором мита, військовими мірами та вагою.

Старшина, яка відслужила свою каденцію і не була обрана знову, не зливалася з загальною козацькою масою — вона мала вплив на справи, входячи до неофіційної "Старшинської Ради", яка була постійною Радою при отамані та іншій старшині. Ця "абшитована" старшина мала назву "отаманія" або — "старики". З бігом часу Старшинська Рада набувала чимраз більшого значення, впливаючи й на діючу старшину та на Військову Раду.

Згідно з традицією та правом у Військовій Раді та у виборах старшини брали участь всі козаки без вийнятку — і заможні, і "сірома". Вибори були прямі; участь брали лише присутні козаки, які криком висловлювали свою волю.

По куренях на сходинах обирали курінну старшину. Курінний отаман мав таку ж силу в курені, як кошовий у війську. Біля курінного отамана стояла теж обрана старшина.

Уся територія Війська була поділена на паланки: в центрі кожної паланки було невелике укріплення. Спочатку було 5 паланок: Кодацька, Бугогардовська, Інгульська, Протовчанська та Самарська. Але згодом, в залежності від збільшення населення, зорганізовано нові паланки: Орельську, Личаківську, Прогноїнську, Барвіностінювську, Макарівську, Калміюську. На чолі паланки стояв паланковий полковник із старшиною. Паланкового полковника призначав кошовий отаман, можливо тому, що годі було переводити вибори в паланках.

Населення паланок у значній мірі складалося з козаків, які мали свої "зимовники"; багато з них вели значне господарство, мали худобу, коней, млини, пасіки тощо. Серед них були одружені, що не дозволялося в Січі. Всі ці козаки, а також ті, що відбували різного роду служби: на кордонах, переправах, митницях тощо — фактично були позбавлені можливости брати участь у виборах, і на практиці демократична засада — право всіх козаків обирати старшину — обмежувалася тими козаками, що перебували в Січі, в куренях.

Кошова старшина розпоряджала військовими фінансами. До скарбу надходили податки від запорозького населення, збори з торгівлі, шинків, крамниць, перевозів, прибутки з військових "зимівників".

Прибутки від митниць розподіляли так: дві третини брала кошова старшина, а одну — паланкова. У цій "відомості" вражає лев'яча доля грошей, що її брала старшина. Очевидно, платні не вистачало на всіх і тоді позбавляли пайки тих, хто одержував мало. За таким же принципом розподіляли хлібне "жалування", що його давав російський уряд.

Звичайно, також лев'яча доля військової здобичі припадала старшині. Вона одержувала значну частку сконфіскованого за різні злочини майна, наприклад — після повстань тощо."'

Але не ці джерела творили головне багатство старшини: дійсним його джерелом у XVIII ст. було власне господарство та участь г торгівлі.

Головною формою землеволодіння на Запоріжжі був "зимівник" — так називали хутори. Зимівник засновували козаки на військовій землі, з дозволу коша, але згодом ця земля ставала власністю тих козаків. Зимівники були різного типу. Первісною формою була маленька хатка — халупа, часто — землянка, в якій .перебував козак узимку. Там була й повітка на худобу. Згодом зимівники розширю їсться: в них плекають великі стада худоби, табуни коней, отар овець. На допомогу власникові хутора з'являються наймити, здебільшого — по одному, але бували хутори з кількома наймитами і "господаремк-управителем. Так було в зимівниках Калнишевського ті інших.

Наприкінці існування Січі зимівників було декілька тисяч, ї Самарській паланці було їх, наприклад, 725. На 597 зимівників булс 1043 робітники."" Звичайно, кожний козак діставав право на заснування лише одного зимівника, але Калнишевський мав 7, Глоба — 3."

Змінювався і вигляд багатого зимівника; в зимівнику Калнишевського стояли будинки на кілька покоїв, з стінами, вкритими шпалерами; в них були гарні меблі, шафи, портрети, килими, дорогий посуд, канделябри тощо. Наймитам призначалось окремі хати. Були стайні, кошари, млини.

Про розмір скотарства свідчать цифри пограбованого татарами майна та деякі факти з продажу худоби, а особливо — реєстри сконфіскованого майна старшин та козаків під час руйнування Січі в 1775 році. Калнишевський мав 15.880 голів худоби і в тому числі 639 коней."' Коні Калнишевського славилися своєю породою, і до нього часто зверталися покупці. Року 1769, наприклад, він продав орловським купцям 250 коней. Якщо вони коштували по 15 карбованців, то це становило б суму в 3.750 карбованців, але добрий кінь коштував 25 карбованців і більше."* А того ж року татари забрали у нього 600 коней. Року 1775 продав Калнишевський татарам 14.000 штук овець по 2 карбованці за штуку, себто на суму 28.000 карбованців.

Писар Глоба мав 13.774 голови худоби, старшина Гараджа — 2.910 голів, Нагай — 2.551. Величезні скотарські господарства належали й іншій старшині: у полковника Ковпака татари забрали 1.627 коней та різної худоби; у одного козака (ім'я невідоме) забрали 250 коней та 5.000 овець.

Loading...

 
 

Цікаве