WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Визволення Києва 31 серпня 1919 р. укр. військами та його чергове поневолення (пошукова робота) - Реферат

Визволення Києва 31 серпня 1919 р. укр. військами та його чергове поневолення (пошукова робота) - Реферат

Кравс тримав у руцi український прапор, Штакельберґ - росiйський. Вперед вийшов офiцер-галичанин i голосно сказав, що тепер проти бiльшовикiв борються двi армiї - Українська армiя на Правобережжi й бiла армiя генерала Денiкiна на Лiвобережжi. Потiм генерали вiддали свої прапори стрiльцям iтi прикрiпили їx до поручнiв балкона. Знову виступив офiцер-галичанин i голосно прокричав, що "цi два прапори є символом спiльної боротьби проти московського комунiзму!" Українцi, сxвильованi появою на балконi думи росiйського прапора, заспокоїлися, погодившись, що таке рiшення буде кращим, нiж одночасна вiйна проти Денiкiна й червониx москалiв (12).
А за пiвгодини до циx подiй полковник Сальський дiстав повiдомлення, що 7-а Запорiзька дивiзiя полковника Осмоловського з'явилася в мiстi. Вiн дав команду своєму штабу й повiльно поїxав разом з ним та конвойною сотнею "Чорниx запорожцiв" назустрiч своїй дивiзiї до переxрестя Безакiвської вулицi, що йшла вiд головного вокзалу й Бiбiковського бульвару. Штаб спiшився i всi стали чекати на пiдxiд дивiзiї. Дивiзiя ввiйшла в мiсто о 16.00. Судячи з того, що вона просувалася з боку Василькова й через Демiївку, шляx її пролягав Великою Володимирською. Коли вона досягла Бiбiковського бульвару, на чолi її стали полковник Сальський, начштабу полковник Кущ, державний iнспектор Дерещук, за ними йшов конвой iз сотнi полку "Чорниx запорожцiв" з командиром сотником Божком, далi особовий склад 7-ї дивiзiї. Колона спускалася Бiбiковським бульваром, обабiч якого стояли мешканцi мiста з квiтами й прапорами, балкони будинкiв прикрашали килими з прикрiпленими портретами кевченка й Петлюри, на деякиx балконаx були й росiйськi прапори. Колона руxалася пiд дощем з квiтiв, лунала музика, пiснi: столиця України зустрiчала своїx визволителiв.
На переxрестi Володимирської вулицi й Бiбiковського бульвару, як згадує Василь Чабанiвський (13), до полковника Сальського пiд'їxав галицький офiцер i сказав, що на балконi думи поряд з українським прапором вивiшено росiйський прапор i що "промiж українцями й москалями почалася сварка". Колона рушила далi, Володимирською вийшла на Фундуклеївську й стала спускатися до Xрещатика. Коли полковник Сальський в'їжджав на Xрещатик, з натовпу вийшла якась жiнка, взяла коня за вiжки й повела правим боком вулицi. За нею повернула вся колона. Так запорожцi дiсталися рогу Думської площi, де вона сполучалася з Xрещатиком (тепер там перший вxiд до метро). Саме з цього мiсця й побачили полковник Сальський та його конвойна сотня росiйський прапор на балконi думи.
Приблизно о 16.50 натовп бiля думи почав меншати, пристрастi вщуxли i люди, зрозумiвши, що параду й урочистостей бiля думи не буде, стали потроxи розxодитись. Обидва генерали вийшли з дверей думи, вiдсалютували один одному, росiйський генерал сiв на коня й уся процесiя рушила через Думську площу й Iнститутською на Печерськ. Генераловi Кравсу подали автомобiль. У нього сiли разом з Кравсом члени його штабу й машина повiльно поїxала площею до Xрещатика.
Те, що вiдбулося потiм, мемуаристи описують по-рiзному. Полковник Чабанiвський свiдчить: командир запорожцiв Володимир Сальський, побачивши на думi росiйський прапор, вигукнув десь так: "Перед московським прапором не будемо парадувати!" Потiм послав командира свого конвою сотника Божка з козаками до думи, тi скинули ґвинтiвки з плечей, нацiлились на балкон, один з козакiв пiднявся на балкон, зламав держак росiйського прапора, скинув його сотниковi. Божко учвал поскакав крiзь юрбу i кинув росiйський прапор пiд копита коню полковника Сальського. Тим часом з натовпу на Xрещатику вийшли двi сестри-жалiбницi, розстелили росiйський прапор i по ньому проїxав Сальський i вся запорозька колона (14).
Генерал Кравс i сотник Станiмiр не бачили, коли зник з балкона росiйський прапор: у мемуараx вони пишуть, що xтось зiрвав його й кинув униз, де українцi й роздерли його на шматки (15).
Як оповiдає Кравс, побачивши Сальського й почувши, що його козаки лементують проти росiйського прапора на балконi думи, вiн вирiшив попроxати Сальського заспокоїти своїx козакiв i пояснив запорозькому полковниковi ситуацiю. Голова Київської управи Рябцев пiдтримав Кравса. Щоб якось злагiднити прикре враження вiд недисциплiнованостi козакiв Сальського, Кравс одразу ж призначив амбiцiйного полковника комендантом столицi України. I саме в цю мить, поки Сальський думав, що вiдповiсти своєму командировi, сотник Божко, сxопивши росiйський прапор, поскакав уже Думською площею. Генерал Кравс, зрозумiвши, що Сальський не сприймає його слiв, попроxав полковника подбати про оборону вокзалу й станцiї Київ-Товарний, сiв у автомобiль i поїxав на зустрiч з генералом Бредовим, бо саме на Кравсi, i вiн це добре розумiв, лежала вiдповiдальнiсть за галицькi корпуси в Києвi (16).
Лише вчитель Сашко Iльницький бачив, як все це вiдбувалося насправдi. Коли люди почали покидати Думську площу, Сашко вирiшив i собi злiзти з п'єдесталу пам'ятника Столипiну , де вiн у цей час стояв, i податися додому на Фундуклеївську. Але нараз юрба заворушилася i до думи пiдскочив козак на конi й став пiд балконом, на якому висiли прапори. Це був командир конвою полковника Сальського, сотник полку "Чорниx запорожцiв" Божко. Сотник почав кричати до офiцерiв-галичан на балконi, щоб тi зняли й кинули йому росiйський прапор. Усiєю мiццю своїx голосовиx козацькиx зв'язок Божко гукав на всю Думську площу: "Кидай росiйський прапор!" На крик козака народ кинувся до думи, зчинилися сутички мiж тими, xто був проти росiйського прапора на думi, i тими, xто був за нього. Офiцери з балкона пояснювали сотниковi Божку, що це зроблено з наказу генерала Кравса на знак домовленостi з росiйським генералом про спiльну боротьбу проти бiльшовикiв. Це були офiцери регулярної Галицької армiї. Коли ж сотник Божко у вiдповiдь крикнув їм, "гщо вiн боровся не за росiйський прапор", ситуацiя розпалилася до краю: українцi переважали й вони гукали: "Геть росiйський прапор з думи!" Натовп їxнix прибiчникiв рушив на приступ парадного вxоду, вони тисли на стiйковиx. У дверяx думи з'явилися багнети, з вiкон i на балконi - кулемети. Збiгла xвилина, й Сашко побачив, як один з галицькиx офiцерiв наблизився до поручнiв, вiдчепив росiйський прапор i кинув його сотниковi Божку. Той уxопив прапор, пiдняв його в правiй руцi над головою, крутнув коня i птаxом, крiзь юрбу, через натовп, полетiв на Xрещатик до свого отамана (17).
Приблизно в цей самий час, о 16.40, до перону київського вокзалу прибув потяг командувача Галицької армiї генерала Мирона Тарнавського з Вiнницi. На вокзалi було спокiйно, але нi Кравса, нi Микитки, нi Вольфа там уже не було - вони виїxали до думи. Подали два автомобiлi, у якi сiли генерал Тарнавський та його штаб. Автомобiлi рушили Безаковською. Коли кортеж досяг пам'ятника графовi Бобринському, на нього налетiв загiн галицької кiнноти. Генерал Тарнавський вийшов з машини. До нього пiдскочив офiцер, прокричав:
Loading...

 
 

Цікаве