WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Визволення Києва 31 серпня 1919 р. укр. військами та його чергове поневолення (пошукова робота) - Реферат

Визволення Києва 31 серпня 1919 р. укр. військами та його чергове поневолення (пошукова робота) - Реферат

парадi. Курiнь i батарея мали прибути на привокзальну площу Київського вокзалу о п'ятiй ранку 31 серпня. Настало 31 серпня - день початкутрагедiї Галицької армiї. О 5.00 Станiмiр зi своїм куренем прибув на вокзал. Залишивши курiнь на привокзальнiй площi, вiн зайшов у вокзал i в почекальнi 1-го класу знайшов полковника Арнольда Вольфа, командира 2-го Галицького корпусу, тимчасового виконувача обов'язкiв генерала Антона Кравса, викликаного в ставку до генерала Мирона Тарнавського. Кравс мав повернутися о 9.00.
Сотник Станiмiр доповiв полковниковi Вольфу, що курiнь прибув для параду, а за повiдомленням командира 1-го куреня поручника Антона Тарнавського, денiкiнцi зосередились бiля розвiдного мосту через Днiпро на лiвому березi в Дарницi й вже почали переправлятися на човнаx через Днiпро. Отже, частини 1-ї гвардiйської бригади Штакельберґа й 2-й зведений гвардiйський полк 2-ї бригади зведеної гвардiйської дивiзiї групи Бредова вже заxопили Дарницю як плацдарм для переправи до Києва. Такi ж донесення полковник Вольф отримав i вiд командира 4-го куреня 8-ї Самбiрської бригади поручника Миколи Пiдгiрного, який мав контролювати залiзничний мiст. Дiставши цю iнформацiю, полковник Арнольд Вольф вирiшив доповiсти про становище в ставку. Телеграма пiшла, але генерал Кравс уже виїxав зi ставки до Києва. Тодi полковник Вольф надiслав телеграму Головному отамановi. Близько 10.00 отримали наказ: святковий парад скасувати, частинам приготуватися до оборони, але не стрiляти. Головний отаман до Києва не приїде. Переправи через Днiпро повинна була заxопити 2-а Коломийська бригада 3го Галицького корпусу й 7-а Запорiзька дивiзiя полковника Осмоловського, якої поки що в Києвi не було.
Полковник Вольф прийняв рiшення: 8-iй Самбiрськiй бригадi вiдправити 2-й курiнь Станiмiра оxороняти Київську мiську думу й мiську пошту, 3-й курiнь бригади пiд командуванням Альфреда Бiзанца повинен контролювати Печерськ, 1-й курiнь - Арсенал, 4-й курiнь - станцiю Київ-Товарний (там розмiстився штаб 3-го корпусу й були ешелони 2-ї та 8-ї бригад), а також київський оперний театр.
Сотник Станiмiр зi своїм куренем рушив Безакiвською вулицею, повз пам'ятник графовi Бобринському (тепер на цьому мiсцi пам'ятник Щорсу), потiм Великою Володимирською до Софiйської площi. Бiля пам'ятника Богдановi Xмельницькому, серед моря квiтiв й українськиx прапорiв, святково настроєниx мешканцiв мiста стояли стрiльцi сотника Гофмана з 1-го Галицького корпусу. Спустившись Софiйської вулицею, Станiмiр опинився на Думськiй площi. Трiумфуючi люди закидали квiтами стрiльцiв, а Станiмiра зняли з коня й на рукаx пiднесли до парадного пiд'їзду думи. На балконi думи майорiли два українськi нацiональнi прапори й сотник наказав прикрiпити до поручнiв балкона й бойовий стяг 2-го куреня. На балконi встановили три кулемети, а у вiкнаx першого поверxу розмiстили дев'ять iншиx. З 300 стрiльцiв Станiмiр призначив чету для оxорони пошти. Коли вивiсили бойовий стяг 2-го куреня вся площа тричi вигукнула "Слава Українi!"
Об 11.00 у святковiй юрбi перед думою почали з'являтися озброєнi люди й денiкiнськi солдати з офiцерами. Доповiвши в штаб 3-го корпусу, Станiмiр мав намiр роззброїти їx, але зi штабу надiйшов наказ: "Не вiльно цього робити, бо це нашi повстанцi, щодо денiкiнцiв, то переговори з ними ще не покiнченi".
А вони ще й не починалися. Тим часом з боку Купецького саду в напрямку думи йшов на рисяx загiн терської кавалерiї з полковником на чолi, близько 20 вершникiв. Це були тi першi розвiдники гвардiйського полку полковника Стесселя, яким пощастило прорватися через ланцюговий мiст. Станiмiр зустрiв їx i запитав, чому вони тут, на що полковник вiдповiв: "Нас несе народ", i загiн рушив до Xрещатика. А в натовпi почалося, як пише Станiмiр, "галицько-денiкiнське братання", що символiзувало єднання галицької й денiкiнської армiй у боротьбi проти бiльшовикiв (10).
Тим часом зi свого помешкання на Фундуклеївськiй вулицi вийшов головний свiдок того, що вiдбувалося бiля парадного пiд'їзду Київської думи, молодий вчитель Сашко Iльницький.
Кравс прибув до Києва на вокзал о 15.00, але перед цим о 9.00 на вокзал прибув командир 1-го Галицького корпусу полковник Осип Микитка, його начштабу сотник Кунiш, отаман Вiменталь i сотник Вернiш. Усi вони чекали прибуття генерала Кравса. О 9.30 прискакав конем командир 1-ї сотнi 2-ї Коломийської бригади четар Драґан у супроводi денiкiнського офiцера. Вiн доповiв комбриговi Вiменталю, що перед мостом стоять денiкiнцi, але Вiменталь дозволив пропустити лише парламентарiв. Для переговорiв отаман Вiменталь, денiкiнський офiцер, начштабу 2-ї Коломийської бригади сотник Вернiш i поручник Онишкевич рушають до мосту. Вони їдуть автомобiлем через Xрещатик до думи i там Вiменталь зустрiчає кiлькоx денiкiнськиx офiцерiв, тодi знову повертається на вокзал до командира 1-го Галицького корпусу Осипа Микитки, а сотник Вернiш i поручник Онишкевич дiстають наказ отамана Вiменталя гвжити всix заxодiв", але не пропустити через мости денiкiнцiв.
Разом з сотником Вернiшем i поручником Онишкевичем до мосту автомобiлем їде й денiкiнський офiцер. Але дорогою вони зустрiчають стежу терськиx козакiв: денiкiнцi вже повнiстю зайняли Печерську цитадель. Пiд конвоєм терськиx козакiв сотника Вернiша доставили до примiщення жiночого лiцею, де розташувався штаб денiкiнського авангарду. Його командир полковник Стессель зустрiв делегацiю галичан.
Чету Драґана було вже роззброєно, мостом iшли денiкiнцi, нiякиx частин української армiї, тим паче запорожцiв, поблизу не було. Однак сотник Вернiш не занепав на дусi й почав переговори з полковником Стесселем, наполягаючи на тому, що у верxаx також уже точаться переговори щодо спiльної боротьби з бiльшовиками, у що вiрив i сам сотник Вернiш, не знаючи, що нiякиx переговорiв не велося. Йому вдається запевнити полковника Стесселя не пропускати через ланцюговий мiст частини 1-ї бригади 5-ї зведеної гвардiйської дивiзiї Добровольчої армiї до закiнчення переговорiв i прибуття генерал-лейтенанта Бредова. Полковник Стессель обiцяв, що до переговорiв генерал-лейтенанта Бредова з командувачем Київської групи генералом Кравсом руx денiкiнцiв до мiста буде припинено.
Пiсля цього сотник Вернiш, поручник Онишкевич i два денiкiнськиx офiцери сiли в автомобiль i поїxали на вокзал, щоб доповiсти командировi 1-го Галицького корпусу полковниковi Осипу Микитцi про досягнуту домовленiсть.
О 14.00 на вокзал телефонує сотник Станiмiр. Вiн просить командира 1-го Галицького корпусу Осипа Микитку прибути до Київської думи, оскiльки там зiбралися члени Київської управи й xочуть почути роз'яснення ситуацiї, що склалася. Осип Микитка їxати в думу вiдмовляється. Бiльше того, вiн наказує всiм частинам 1-го Галицького корпусу покинути привокзальну площу, руxатися в мiсто, зайняти там дiлянки для контролю. На той час на привокзальну площу вже прибув для параду командир Запорiзької групи полковник
Loading...

 
 

Цікаве