WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Посилення революційних настроїв - Реферат

Посилення революційних настроїв - Реферат

Становище селян в Україні було не однакове. З мільйони селянських дворів, як згадано вище, володіли 20 мільйонами десятин землі, себто на один двір припадало пересічно 6,5 десятини надільної землі. Земля розподілялася нерівномірно: перед 1905 роком 54*/" селянських господарств мали наділ до 6 десятин, 29,4*/о господарств — від 6 до 10 десятин надільної землі, і 16,6"/в — понад 10 десятин надільної землі. У Подільській губернії було найгірше: на двір припадало пересічно 3,8 десятини, і 78,5°/" дворів мали до 5 десятин землі. У Таврійській губернії в середньому припадало на двір 14,7 десятини. Але, крім надільної землі, багато селян мали власну землю. Перед 1905 роком селяни в Україні володіли 5,6 мільйонами десятин власної землі. Правда, частина цих земель належала селянським громадам та товариствам, але це мало зміняло становище, бо користалися з неї не бідняки, а заможні селяни. У приватній власності деяких селян було по кілька сотень десятин. Такі селяни мали расову худобу, сільськогосподарські машини, млини, наймали робітників і характером своїх господарств мало відрізнялися від поміщицьких. Заможні селяни мали великий вплив на сільське життя.' У той же час десятки тисяч селян не мали ні землі, ні худоби, і змушені були іти в найми до поміщиків, заможних селян, працювати в різних промислових підприємствах, на цукроварнях, в шахтах. Позбавлені можливости користуватися надільною землею за браком реманенту, вони здавали її в оренду заможним селянам, які часто мали по кілька десятків надогів. Становище селянина, який виходив на заробітки, ускладнювала його залежність від "общини", створеної законом про ліквідацію кріпацтва у 1861 році. Селянин, член "общини", повинен був дістати дозвіл на вихід і вносити щороку певну суму "общині", а свій наділ комусь передати."

На початку XX ст. зростає число селян, які виходять на заробітки до різних заводів — в Донбасі — та на цукроварні тощо, збільшується переселення їх на Сибір. Але, переселялися в основному не бідняки, а середняки, які могли їхати з певним капіталом, що давав їм можливість заснувати господарство на нових місцях. У XX ст. земства вживали заходів, щоб полепіпіти селянам переселення на Сибір.

Внаслідок тяжких умов життя селянства та існування поруч з селянами великопоміщицьких маєтків зростав революційний настрій

серед селян. Цей настрій підсилювали селяни, які поверталися з роботи на фабриках та копальнях. Становище погіршало в 1901 році, внаслідок недороду. Року 1900-1901 в Україні зареєстровано 670 селянських виступів, а в 1902 році селянський рух охопив Полтавську, Київську, Харківську губернії. Селяни палили поміщицькі садиби, цукроварні, млини, рубали ліси, забирали сільськогосподарський реманент, орали поміщицькі землі. Поміщики тікали, покидаючи свої маєтки напризволяще. Найбільшої сили досяг селянський рух у 1902 році. В березні 1902 року зруйновано 40 поміщицьких маєтків у Полтавській губернії. У Харківській губернії проти повстанців було вислано військо. До суду притягнено 960 осіб. Без судових рішень багатьох селян покарано шомполами. Усе це збільшувало революційні настрої селян, їх підсичувала агітація революційних партій, які закликали селян до боротьби проти царського режиму."

Революційний настрій наприкінці XIX ст. охоплює всі кола суспільства. Особливо сприятливий ґрунт знаходить він у високих школах. Студенти беруть участь у робітничих демонстраціях. На "сходках"-вічах обговорювалось загальний стан, виносилось протести проти поліційного режиму, введеного в школах. Студенти вимагали автономії університетів, критикували загальну політику уряду. Року 1901 у Київському університеті 183 студента здано в солдати. На цю репресію студенти інших високих шкіл України відповіли страйком, на що уряд відповів масовим звільненням студентів. Звільнені студенти несли дух протесту на провінцію, на села так, як студенти-солдати принесли цього духа до солдатських касарень."

Наприкінці XIX ст. царський уряд, наляканий постійними заворушеннями робітників та селян, зробив деякі полегшення; найважливішим було поширення преси. У кінці XIX ст. виходять ліберальні газети; особливо важливе значення мали такі газети в Україні. Звичайно всі вони друкувалися російською мовою, але мали можливість торкатися українських справ. Року 1898 у Києві стала виходити газета "Киевские Отклики", орган групи поступової інтелігенції, її видавали громадські діячі: професор 1. Лучицький, В. Науменко, М. Василенко; в ній брали участь В. Антонович, С. Єфремов, В. Короленко, А. Кримський, 1. Стешенко, С. Петлюра, С. Русова та інші. Газета була присвячена українським питанням і мала, як на ті часи, великий тираж — до 25.000 примірників; її читали на селі, на заводах."

Українська культура завойовувала почесне місце. Велике значення мав XI Археологічний З'їзд року 1899 у Києві. На цей з'їзд

з'їхалися вчені з усієї Російської імперії та з країн Західньої Европи. Увесь з'їзд мав характер свята української науки. Наступний, XII З'їзд, відбувся 1902 року в Харкові, XIII — 1905 року в Катеринославі, XIV — 1908 року в Чернігові. Прекрасно підготовлені, з цінними доповідями, ці з'їзди відіграли велику ролю, привернувши увагу вчених усього світу до української культури. Велике обурення викликала заборона уряду робити доповіді українською мовою на ХП З'їзді"

Час від часу відбувалися прилюдні українські культурні маніфестації, наприклад, у 1903 році відкриття пам'ятника Котляревському. Тоді з'їхалися до Полтави представники з Наддніпрянської України, з Галичини, Буковини.

Урочисто с—іковано ювілеї 1. Нечуй-Левицького, М. Лисенка. Одночасно з здобуванням українською культурою почесного місця щораз гостріше відчувалася потреба здобути права для української мови. Обмеження П викликало різкі конфлікти: у Полтаві, під час відкриття пам'ятника Котляревському, заборонено виголошувати привітання українською мовою; тоді делегати відмовилися виступати і поклали на сгіл президії українські тексти промов в папках. Ряд українських земств вимагав ввести навчання в школах українською мовою. Такі ж вимоги ставлять з'їзди агрономів, технічні з'їзди; театральні з'їзди ухвалюють резолюції про скасування обмежень для українського театру."

Наприкінці XIX ст. почався ліберальний рух серед земських діячів. У 1896 році земці організовували "зізди-зльоти", на яких обговорювали питання сільсько-промислові. Року 1902 на "Всеросійському зльоті" складено програму звернеавя до уряду: перппаі пунктом стояло зрівнявня селян у правах з усіма іншими станами і реформа земства на всєстанових підставах. Року 1902 прогресивна група земців заснувала газету "Освобождение", яка друкувалася у ШтуттГаріі, за редакцією П. Струве. Року 1903 засновано "Союз земців-констиз^щонадістів".

Так дух опозиції царському урядові, російському абсолютизиові ширився і виявлявся у різних формах.

Loading...

 
 

Цікаве