WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Виникнення і початковий розвиток феодального міста - Реферат

Виникнення і початковий розвиток феодального міста - Реферат

Реферат на тему:

Виникнення і початковий розвиток феодального міста

В огляді, присвяченому суспільно-економічному розвиткові Київської Русі в дофеодальний період, ми з'ясували еволюцію поселень східного слов'янства. Було встановлено, що великі родинні городища зміняються поселеннями нових типів: або ці городища перетворюються в тимчасові пристановища — рефугіуми, або навколо нових городищ, розмір яких збільшується, виростають відкриті поселення чи навіть з'являються села, які не мають ніяких укріплень. Але як би там не було, число городищ, які належать до X ст., різко зменшується. Де-не-де під охороною більших і міцніших городищ починають розвиватись поселення, що являють собою ремісничі й торговельні центри. Ми висловили припущення, що такими центрами стали в першу чергу племінні міста і основні політичні центри Київської Русі, як, наприклад, Київ і Новгород. Ці міста, звичайно, в IX — X ст. не були феодальними містами; вони повинні були пережити ряд змін, щоб перетворитись у такі.

В історіографії, присвяченій вивченню феодалізму в давній Русі, питання про виникнення і початковий розвиток феодального міста не притягало до себе особливої уваги. А тим часом воно має велике значення для з'ясування питання про організаційні форми феодального господарства і особливо про політичний устрій Київської держави.

Величезна більшість істориків, що в тій чи іншій мірі цікавились містами давньої Русі, розглядали їх з самого моменту виникнення як торговельно-промислові центри. Якщо дехто й висловлював інші думки, то вони по суті були модифікацією цього погляду. Найбільшої переконливості ця теорія набрала в Ключевського. Ключевський зв'язує походження міст на Наддніпров'ї з колонізацією слов'янства в VII — VIII ст. і з установленням на просторі між Волгою і Дніпром панування і хозарської орди. Слов'яни підкорились хозарам і почали втягатись у торгівлю як з хозарами, так і безпосередньо з арабами. "На VIII ст., — говорить Ключевський 81, — і треба віднести виникнення найдавніших міст на Русі. Їх географічне розміщення досить наочно показує, що вони були утвором того торговельного руху, який з VIII ст. почався серед східних слов'ян... Більшість їх (Ладога, Новгород, Смоленськ, Любеч, Київ) витяглись ланцюгом по цій лінії, утворюючій оперативну базу руської промисловості, але кілька передових постів висунулись уже з цієї лінії далі на схід: такі були Переяслав Південний, Чернігів, Ростов. Ці міста виникли як збірні місця руської торгівлі, пункти складання і відправлення руського вивозу. Кожний з них був центром певної промислової округи, посередником між нею і приморськими ринками".

Озброєне торговельне місто стало вузлом першої великої політичної форми, утвореної серед східних слов'ян на нових місцях перебування. При пересуванні східного слов'янства з Карпатських схилів розвивались племінні і родові союзи. Тому родові відносини почали перетворюватись у родові традиції, спорідненість замінялась сусідством. В міру успіхів промислу і торгівлі серед розкиданих дворів переселенців утворювались збірні пункти обміну, центри "гостьби", торгівлі — погости. Деякі з них перетворювались у більші торговельні центри, міста, до яких тягли в промислових оборотах навколишні погости, а міста, що виникали на головних торговельних шляхах, по великих ріках, виростали у великі торжища, що стягали до себе обороти навколишніх міських ринків.

Поступово економічні зв'язки ставали основою політичних, торговельні райони міст перетворювались у міські волості. На чолі міських волостей стояв урядовий клас, який складався з двох елементів: озброєних промисловців — тубільних і заморських.

Погляди [В. Й.] Ключевського в основному прийняв M. M. Покровський, який також вважав міські (городові) волості основними територіальними одиницями, також вважав міста з моменту їх виникнення торговельними і промисловими центрами. Покровський старався уточнити, який характер мала торгівля слов'янства і давньої Русі (дрібна і розбійницька), але, каже він 82, "якщо ми випустимо з уваги сполучення війни, торгівлі і розбою, ми нічого не зрозуміємо в організації давньоруського міста".

Як було вказано, погляду на давньоруське місто як на торговельно-промисловий центр з моменту його виникнення в попередній історіографії в основному ніхто не заперечував. Питання йшло тільки про те, хто вперше організував ці міста. І тут Сергеєвич висунув свій погляд, який знайшов прихильників.

[В. І.] Сергеєвич 83 вказує, що прихований від очей історика процес виникнення первісних волостей відбувався, треба думати, повільно, але не мирно, а зі зброєю в руках, що міста будувались групами заповзятливих людей, що жителі таких укріплених пунктів при сприятливих умовах могли прагнути розширити свої володіння і з цією метою захоплювати чужі землі і підкоряти собі роздрібнене населення цих земель, що пізніше для збереження цих придбань будували пригороди. Таким чином міста, за Сергеєвичем, будували заповзятливі люди, які він не розкриває, кого треба розуміти під ними. До основних поглядів Сергеєвича на організацію міст і утворення міських волостей приєднався О. Є. Пресняков 84. Але і Пресняков, так само як і Сергеєвич, не ставить питання, що ж являє собою це місто, організоване заповзятливими людьми. Я не помилюсь, сказавши, що під містом давньої Русі вони все-таки розуміли торговельно-промисловий центр. Отже їх критика стосувалась тільки питання про те, хто і як будував міста.

У сучасній історіографії ми знаходимо тільки короткі висловлювання про міста Київської Русі.

Звідси цілком ясна потреба критично оглянути думки про місто в Київській Русі в період виникнення і початкового розвитку феодалізму. Але перед цим треба зробити ряд застережень. Зокрема, треба мати на увазі, що основним матеріалом для розв'язання питання про давньоруські міста повинні бути археологічні дані. Археологічні розкопи, які могли б розкрити характер давньоруських міст, ще тільки початі. "Зайнята... обслуговуванням аматорських інтересів, Що тісно переплітались з практичножиттьовими інтересами пануючих класів, археологія не могла піти далі формального речознавства... З цієї загальної причини вивчення поселень як пам'ятників, надзвичайно насичених історичним змістом і разом з тим найменш плідних щодо знахідок речей давнього мистецтва, не входило в завдання дореволюційної археології" 85. Проте й наявні археологічні дані не можуть бути використані, бо археологи не могли врятувати найважливіших, вузлових питань історії виникнення і початкового розвитку міста. Отже доводиться задовольнятись звичайним комплектом джерел.

Передусім треба встановити, який зміст вкладався в поняття місто в досліджуваний час. І тут для нас не може бути ніяких сумнівів у тому, що основне значення цього слова — це військове укріплення, фортеця.

Літопис дає вичерпні вказівки щодо цього, повідомляючи про збудування міста Києва: "В лето 6545. Заложи Ярослав город великый, у него же града суть Златая врата" (Лавр.).

Відомо, що існувала особлива професія будівників міст, які називались "городниками". Руська Правда спеціально говорить про винагороду, яку повинен був одержувати "градник" за "городню", очевидно, частину будованого ним укріплення. Нам неважко встановити, хто будував міста в Київській державі в період розвитку феодалізму. Літописи 86 дають нам цілком вичерпні вказівки:

"В лето 6499. Володимир заложи град Белъгород и наруби в нь от инех городов, и много людий сведе во нь; бе бо любя град сь".

Розповідаючи про діяльність Володимира, літопис говорить:

"Нача ставити городы по Десне, и по Востри, по Трубежеви, и по Суле и по Стугне, и поча нарубати муже лучьшие от Словень, и от Кривичь, и от Чюди, и от Вятичь, и от сих насели грады; бе бо рать от Печенег, и бе воюяся c ними и одоляя им" 87.

Розповідаючи про війну з печенігами, яка закінчилась поразкою їх унаслідок піднесення, що охопило військо після перемоги Переяслава над печенізьким богатирем, літопис повідомляє: "Володимер же рад быв, заложи город на броде томь, и нарече и Переяславль" 88.

Літопис розповідає про будування міст і Ярославом: "В лето 6540. Ярослав поча ставити городы по Ръси".

Якось мало звертали уваги на те, чому в Руську Правду була включена постанова про винагороду городникам. Безперечно, це було тому, що городник — княжа людина, представник князівської адміністрації, подібно до вирників, мостовиків тощо.

Loading...

 
 

Цікаве