WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Організація влади і управління Київській Русі - Реферат

Організація влади і управління Київській Русі - Реферат

Втім, Ключевський не навів ніяких конкретних даних для обгрунтування своєї думки про походження віча, і природно, що його погляди не були підтримані в історичній літературі.

Як там воно не є, коли ми не будем йти за [В. І.] Сергеєвичем, який називав усякі наради правлячої верхівки вічем і гадав, що всяке рішення київської влади було результатом вічової діяльності, — то в нас є цілком вичерпні повідомлення літопису 59 про скликання віча в 997 р. в м. Білгороді під час облоги його печенігами. Отже віче скликали задовго до того часу, коли, за Ключевським, воно могло існувати. У нас немає ніяких інших відомостей, де прямо говорилось би про скликання віча, крім звістки від 997 р. Природно, що ми не можемо встановити на основі конкретних даних, які були функції і організаційні форми віча. Тут можливі тільки припущення.

Нам здається, що віче для вирішення найважливіших питань скликав князь. На нього збирались дружина князя і родоплемінна, знать, а також всі жителі міста. Можна припускати, що в цей період на вічі в достатній мірі виявлялись начала первісної демократії.

Оскільки Київська держава на початку дофеодального періоду складалась з окремих племен, то природно, що в кожному племінному центрі скликались племінні сходи — віча.

6. Адміністративні органи

Хоч які нечисленні й нескладні були функції князівської влади у дофеодальний період, все-таки князі мали цілий ряд адміністративних органів. Літопис, наприклад, свідчить про те, що оточення князя в кінці X ст. складалось не тільки з дружинників і представників родоплемінної знаті, а й з тисяцьких, соцьких і десяцьких.

В історичній літературі питання про органи управління в Київській Русі жваво обговорювалось. Один час викликала увагу думка [М. Ф.] Владимирського-Буданова, який відзначив подвійність системи управління: одна система була чисельна або десяткова (тисяцькі, соцькі, десяцькі), а друга — двірська (князівські слуги, зокрема тіуни). Першу він називав земською і протиславляв їй другу, називаючи її князівською. Владимирський-Буданов обстоював думку, що чисельна система давніша, що походження її доісторичне, докнязівське, що його треба віднести принаймні до часів великого переселення народів 60.

Про десяткову адміністративну систему висловив свої погляди і M. M. Покровський. Він на основі вивчення новгородського матеріалу прийшов до висновку, що тисяцький був начальником усіх купців, а соцькі були віценачальниками. Отже, за M. M. Покровським, тисяцькі й соцькі є ніби органами купецького самоврядування.

Питання про тисяцьких і соцьких було якнайдетальніше переглянуте О. Є. Пресняковим у "Княжому праві". Він використав не тільки весь російський, а й західноєвропейський матеріал про тисячі й сотні. Він піддав критиці погляди [М. Ф.] Владимирського-Буданова і насамперед прийшов до висновку, що гіпотези останнього про доісторичне походження десяткової адміністративної системи не можна обгрунтувати на російському матеріалі 61.

Піддав він критиці і твердження Владимирського-Буданова про те, що ця система є земська і повинна бути протиставлена князівській, двірській. На основі пильного розгляду всіх джерел, що дійшли до нас, він довів, що тисяцькі й соцькі є такими ж княжими органами влади, як і двірські. О. Є. Пресняков висловлює і свій погляд на десяткову адміністративну систему. У сотнях він бачить судово-адміністративні установи, які не охоплювали маси сільського населення, а е типові в Новгороді, як і в Києві, для міського устрою. "Їх (сотні) треба визнати явищем, що виникло в зв'язку з розвитком міського устрою і переваги міст над землями — волостями"... "Сотні — новгородські організації торговельно-промислових, демократичних елементів Новгорода під владою князівсько-боярської сили. Такими уявляється мені їх основне і початкове значення".

Звернемось до огляду цих думок.

Насамперед треба визнати, що в літературі не було заперечень проти думки Владимирського-Буданова про найбільшу давність так званої десяткової системи.

Про соціальну суть влади тисяцьких і соцьких ми будемо говорити в розділі, присвяченому виникненню феодальної адміністрації, бо згадані дослідники мали на увазі головним чином цей період і базувались на його джерелах. Вкажемо тільки, що ми цілком приєднуємось до поглядів О. Є. Преснякова про те, що тисяцькі й соцькі органи є князівськими, а ніяк не земськими. Приєднуємось також до його критики погляду про доісторичне походження цих органів і вважаємо цю гіпотезу необгрунтованою.

Зате тут треба зачепити питання про походження цієї системи і про початкові функції її органів. Звичайно, матеріал, що є в нашому розпорядженні, такий бідний, що всі наші твердження з приводу цих питань матимуть такий же гіпотетичний характер, як і погляди інших дослідників. Різниця полягатиме в тому, що ми наше припущення пов'язуємо з еволюцією суспільно-економічного ладу Київської Русі.

Перше питання — коли ця система була встановлена. Як відомо, про тисяцьких, соцьких і десяцьких говориться в літопису, який розповідає про події в кінці X і на початку XI ст. Ми вже цитували звістку про те, що князь Володимир запрошував їх на наради. Але в історичній науці ніхто не висловлював думки, що саме в кінці X ст. і виникла ця система. Якби це було так, то літопис, який досить детально освітлював усі сторони діяльності кн. Володимира, не проминув би нагоди розповісти про це установлення нових адміністративних органів. Тому можна вважати, що тисяцькі й соцькі, мабуть, існували з моменту виникнення Київської держави. Постав питання: які були функції тисяцьких, соцьких і десяцьких у дофеодальний період Київської Русі? Тут ми рішуче не можемо погодитись з поглядом О. Є. Преснякова, що сотні — з моменту їх виникнення — були судово-адміністративними установами і являли собою організації торговельно-промислових елементів під владою князівсько-боярської сили. Як ми знаємо, О. Є. Пресняков вважав, що таке значення сотні мали в Новгороді і що це значення було первісним і основним для всієї Київської держави.

Насамперед треба вказати, що О. Є. Пресняков оперує специфічним новгородським матеріалом, який, звичайно, не може бути без дуже важливих міркувань покладений в основу загального погляду на сотні і взагалі на десяткову систему. Захоплений своєю схемою, він суперечить у даному випадку своїй правильній по суті думці, що "ті риси цієї влади, які спостерігаються пізніше в північно-руських народоправствах, а також принаймні в вигляді живучої традиції в поглядах, якщо не в розвинутих формах побуту,... немає підстав уважати архаїзмами. В руки громадської влади Новгорода і Пскова влада ця перейшла як спадщина ослаблої й обмеженої князівської влади" 62.

Далі, ми не можемо погодитись з тим, що в Новгороді десяткова система не зазнавала ніякої еволюції з моменту її виникнення. Нарешті, сотні не могли бути напочатку судово-адміністративними установами, бо князівська юрисдикція почала розвиватись тільки з кінця X ст. Судові функції виконували общинна влада або родоплемінна верхівка.

Ми інакше уявляємо собі походження так званої десяткової системи. Насамперед ми вважаємо, що і тисяцькі, і соцькі, і десяцькі є органи однієї системи, і їх функції були однорідні і різнились лише обсягом повноважень і влади. Ця належність тисяцьких, соцьких і десяцьких до однієї системи досить ясно виявляється і з пізніших джерел, хоч у період виникнення феодальної адміністрації ця система розкладалась. M. M. Покровський мав рацію, називаючи соцьких віценачальниками головного начальника — тисяцького.

Можна прийняти і друге твердження, яке здається нам беззаперечним. Ми вважаємо, що назви тисяцькі, соцькі і десяцькі — військового походження. В усіх народів у певний період їх суспільного розвитку вживали десяткову систему при поділі війська 13*. Це — типово військовий поділ, а не поділ торговельно-промислових елементів.

Прийняття цих двох тверджень дозволяє нам обгрунтувати таку гіпотезу про походження десяткової системи в дофеодальний період Київської Русі. У східного слов'янства при переході його до племінного ладу і, особливо, в період розкладу племінних відносин військо, так само, як і в інших народів, поділялось на тисячі, сотні і десятки, на чолі яких стояли відповідно тисяцькі, соцькі, десяцькі. При завоюванні племен київські князі повинні були ставити в племінних чи в інших великих центрах свої гарнізони. В племінних і особливо важливих центрах вони ставили більший гарнізон — тисячу, яка розпадалась на сотні; тисяцький був начальником гарнізону, а сотники — командирами окремих частин. У містах меншого значення ставили й менший гарнізон, яким командував соцький. Цілком можливо, що в дофеодальний період тисячі й сотні почали втрачати своє реальне, математичне значення. Можливо, що гарнізон, на чолі якого стояв тисяцький, мав понад тисячу воїнів. Можливо і навпаки. В міру того, як влада київського центру здійснювалась над племенами, влада тисяцьких і соцьких почала обростати адміністративними, вірніше, судово-поліційними [фіскальними] функціями. Оскільки виникають окремі органи місцевого управління — посадники в місті і волостелі в волостях, природно, що функції тисяцьких і соцьких починають спеціалізуватись.

Loading...

 
 

Цікаве