WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Організація влади і управління Київській Русі - Реферат

Організація влади і управління Київській Русі - Реферат

Звернемось тепер до встановлення того, з яких груп складалась дружина 52.

Верхівка дружини складалась з дружинників, що часто служили батькові князя ("дружина отня"). Вона переходить до молодшого покоління князів, має попоредній вплив і авторитет серед дружинників і в суспільстві. З її рядів виходять тисяцькі, посадники та інші представники князівської адміністрації.

Молодша дружина — отроки, пасинки, дітські, очевидно дійсно молодші віком, — перебувала при дворі князя, зближаючись і зливаючись з невільною челяддю. З молодшої дружини вибирались особисті слуги князя, його охоронці, а також призначались дрібні урядові особи. Між старою і молодшою дружинами стояли дружинники, які не могли бути причислені ні до тієї, ні до іншої групи. Вони не мали особливої назви. Звичайно їх називали просто мужами, відмінно від верхівки старої дружини — бояр і представників молодшої дружини — отроків. Очевидно, що це був основний бойовий контингент особистих військових сил князя. Від військової справи їх звичайно не відривали, як відривали бояр для управління, або отроків для служби при дворі.

Верхівка старшої дружини почала називатись боярами. В договорі кн. Олега говориться, що він укладений і від імені "бояр його світлих". Як сказано, пам'ятники X ст. також говорять про князівських бояр, протиставлячи їх "старцям градським".

Можна встановити, що боярином почали називати насамперед заслуженого члена дружини, який набував не тільки великої громадської ваги, а й певної господарської самостійності. Цю господарську самостійність можна було добути, тільки утворивши свою власну дружину, свій двір. Звідси в паралель князівській дружині наші пам'ятники починають говорити про дружину боярську 53. Перші відомості про боярську дружину з'являються досить рано: першою згадкою про неї є багато разів цитована нами літописна звістка про дружину (отроків) Свенельда, боярина кн. Ігоря, доходи якої викликали заздрість князівської дружини.

Словом, дружина поділяє долю князя, його успіхи, його невдачі так само, як і його домашні.

Дружинники живуть при дворі князя на повному його утриманні. Князь чи боярин постачає дружину всім необхідним — їжею, одягом, зброєю. Дружина Ігоря, говорячи про отроків Свенельда, каже, що вони "изодеяися суть оружьем и порты"; кн. Володимир не тільки годував дружину, а, як сказано, вирішив роздавати їй срібні ложки.

З дружиною князь не розлучається ні на війні, ні під час своєї адміністративної діяльності, ні в себе вдома.

Отже князь вважав дружинників своїми природними радниками. Літопис 54 розповідає, що кн. Володимир Святославич "любя дружину, и с ними думая о строй земленем, и о ратех, и о уставе земленем". Але кн. Володимир не був винятком. Літописи свідчать, що жодного рішення в скільки-будь важливому питанні князь не робив без ради з дружиною.

4. Родоплемінна знать

Разом з дружиною діяльність князя спрямовувала родоплемінна знать. Про це вичерпно говорять і джерела.

Після вбивства Ігоря деревляни вирішили одружити свого князя Мала з кн. Ольгою. Літопис 55 розповідає, що вони послали як сватів "лучьшие мужи числом 20". Після вбивства цих послів Ольга виряджає своїх людей до деревлян, щоб сказати: "Да аще мя просите право, то пришлите мужа нарочиты, да в велице чти приду за ваш князь, еда не пустят мене людье Киевьстии". Далі літопис розповідає: "Се слышавше Деревляне, избраша лучьшие мужи, иже дерьжаху Деревьску землю, и послаша по ню". Після взяття міста Іскоростеня Ольга "старейшины же града изънима и прочая люди овых изби, а другия работе предасть мужем своим, а прок их остави платити дань". Таким чином у деревлян, отже й у інших племен, були кращі люди, які "держали" землю, були старійшими. Це — не дружинники князя Мала. Є дані, які дозволяють встановити, що ці нарочиті, кращі люди, старійшини, старці, протиставляються князівським дружинникам і боярам.

Коли кн. Володимир задумав прийняти нову релігію [християнство], він скликав "бояры своя и старци". Бояр і старців він скликає й тоді, коли з'явилось посольство, прислане для вивчення чужих вір. Коли кн. Володимир за порадою єпископів "отверг виры" і це позначалося на доходах князя та його дружини, то "реша епископи и старци: "рать многа; оже вира, то на оружьи и на коних буди".

Літопис 56, розповідаючи про влаштовувані кн. Володимиром бенкети, відзначає, що він скликав на них "боляры своя, и посадникы, старейшины по всем градом, и люди многы", що він "по вся неделя устави на дворе, в гридьнице пир творити и приходити боляром, и гридем, и соцкым, и десяцьскым, и нарочитым мужем, при князи и без князя". Тут князівські бояри і всякі адміністративні особи протиставляються старійшинам і нарочитим людям.

В історичній літературі давно вже склалась думка, що в Київській державі з моменту її виникнення існував особливий орган влади, особлива установа, яку одні, як, наприклад, [В. Й.] Ключевський, називали боярською думою, другі, як [М. Ф.] Владимирський-Буданов, — князівською думою. Лише небагато істориків, як, наприклад, [В. І.] Сергеєвич і [О. Є.] Пресняков, наважувались заперечувати існування такої установи. Свого часу, коли ми будемо вивчати політичний устрій Київської Русі в епоху розвитку процесу феодалізації, ми піддамо критиці погляди Ключевського та інших істориків. Але й тут нам хотілося б підкреслити, що й у дофеодальний період особливої установи — боярської і князівської думи — не існувало і не могло існувати. В усякому разі, в джерелах ми не знаходимо ніякої згадки про неї.

Князі, не створюючи ніякої установи, радились або з своєю дружиною — це було звичайним явищем, або запрошували, крім дружини, родоплемінну знать — "старців градських", коли вважали це за потрібне.

Такі розширені наради звичайно князь скликав для вирішення найсерйозніших питань. Літопис, наприклад, розповідає про скликання Володимиром розширеної наради в питанні про заміну після прийняття християнства вирп смертною карою. Але, заперечуючи існування при князі ради як особливої установи, ми зовсім не хочемо заперечувати, що в діяльності князя його не спрямовували дружина і родоплемінна знать. Не бажаючи йти за порадами своєї дружини, князь рискував лишитись самотнім. Наприклад, літопис 57 розповідає, що в такому становищі опинився кн. Борис, не послухавши ради дружини: "Се дружина у тобе отьня и вои; поиди, сяди Кыеве на столе отни". Дружина перейшла до кн. Святополка.

Треба сказати, що вже на початок XI ст. намітився процес розкладу дружинної організації, який виявився в відриві від князівського двору найвпливовіших дружинників. Далі ми докладно скажемо про те, що процес розкладу дружини був зв'язаний з процесом розвитку боярського васалітету.

Але треба відзначити, що й у дофеодальний період у князя були слуги, які не входили в дружинну організацію і мали своє господарство.

Таким слугою був, наприклад, Свенельд. Свенельд мав свою власну дружину, своїх отроків. Безперечно, його відносини з князем мали інший характер, ніж відносини інших слуг — дружинників князя. Тут дружинні відносини почали переростати вже в васальні, але примітивного типу, "в васалітет без лена", за висловом Маркса 58.

5. Віче

Одним з основних органів племінної організації був племінний сход, на якому вирішувались найважливіші питання, що стосувалися племені.

Звичай скликати племенні сходи був, звісно, і в східного слов'янства, причому вони мали в нього спеціальну назву — віче. Оскільки в дофеодальний період Київської Русі політичні органи розвивались під племінною оболонкою, природно, що широкі наради правлячої верхівки і міського населення зберегли цю назву. Можна думати, що збереглись, особливо напочатку, і організаційні форми племінних сходів.

В історичній літературі в основному не висловлювались сумніви щодо існування віча з моменту утворення Київської держави. Єдиним винятком був Ключевський, на думку якого спочатку влада не була вічовою, народною, бо управління містом і краєм зосереджувалось у руках військової старшини. Віче обласних міст виникає і набуває значення тоді, коли починає зростати значення всієї міської маси, що збиралась на віче в міру занепаду авторитету князя. За Ключевським, всенародне віче головних обласних міст було наступником давньої міської торговельно-промислової аристократії.

Loading...

 
 

Цікаве