WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Техніка сільського господарства - Реферат

Техніка сільського господарства - Реферат

Але вже в IX — X ст., за археологічними даними — правда, не досить численними і вичерпними — можна простежити виникнення міст 7*. На жаль, ці дані не дозволяють нам вивчити початковий тип цих міст, саме так званих міст племінних, центрів племінної верхівки. Таким, наприклад, містом був Іскоростень у Деревлянській землі. Можна припускати, що ці племінні центри насамперед були містами дофеодальної епохи. Археологічні дані, що є в нашому розпорядженні, стосуються до міст, що виникли уже в період розпаду племінної організації, і називати їх племінними центрами без попереднього вивчення ми не можемо. Такими містами, виникнення яких було простежене, є Полоцьк і Смоленськ. Полоцьк виник на місці старого городища (VIII — IX ст.), що містилось на правому березі р. Полоти коло впаду її в Західну Двіну. Це городище було укріплене прямокутним валом приблизно 70 м довжини. В культурному шарі цього городища виявлено звичайну культуру старих великородинних городищ, ліпну кераміку і кістяні знаряддя.

Нове городище виникло на початку X ст. В культурному шарі, що належить до цього періоду, знайдено уламки посудин, зроблених на гончарному колі, скляне намисто, металеві браслети, словом, рештки, типові для поселення нового типу. Укріплення нового городища переробляються, площа їх розширюється. Навколо цих укріплень розростаються відкриті поселення по ріках Полоті і Двіні. Міське населення росте. Місто в міру того, як ремесло і торгівля відділяються від сільського господарства, перетворюється в промисловий і торговельний центр.

Як ми вже говорили, є матеріали, що характеризують виникнення Смоленська. Спочатку місто стояло не на території сучасного Смоленська, а нижче його по Дніпру, приблизно 12 км, там, де міститься с. Гнєздово. На території старого міста також існували городища великородинного типу. В X ст. виникають два нові городища — одне в гирлі р. Свинки, прямокутної форми, довжиною близько 100 м і шириною 30 м, друге — в гирлі р. Ольшанки, трикутної форми, довжиною приблизно 190 м. Обидва городища укріплені валами. Навколо цих городищ розрослись широкі поселення, розташовані за течією рік Свинки і Ольшанки. Населення цих міст було досить численне, про що свідчить великий курганний некрополь X — XII ст., в якому нараховується 3862 кургани. В XI ст. місто, як то ми спостерігаємо й щодо Полоцька, було перенесене на нове місце, тобто на територію сучасного Смоленська, але це було спочатку місто-замок, яке згодом перетворилось у феодальне місто.

Якщо в нас є археологічні дані, достатні для з'ясування еволюції поселень східного слов'янства, то ніяких відомостей для розв'язання питання про організаційну структуру міст IX — X ст., про розряди населення і про кількісне їх співвідношення ми не маємо; тут можливі тільки припущення. Так, можна припускати, що в так званих племінних містах концентрувались племінна влада, князь, його дружина, "нарочиті мужі" — племінна старшина. Оскільки племінне місто було центром усієї території, природно думати, що в племінному місті, як найбільш численному і краще захищеному, скоріше ніж деінде осідали ремісники й купці.

Але серед міст Київської Русі вже давно почали виділятись декілька, економічне і політичне значення яких було виняткове порівняно з містами племінного типу. Такими містами були Новгород і, особливо, Київ. Вони переважали всі інші міста не тільки численністю населення, а й складністю своєї організаційної структури. Нам здається, що ці два міста почали перетворюватись у міжнародні торжища.

VI. Виникнення патріархального рабства

Досліджений нами процес розкладу сільської общини останньої стадії первісного комунізму був зв'язаний з виникненням класів у Київській Русі. Як і скрізь, у цю стадію суспільно-економічного розвитку виникають перші класи — клас рабовласників і клас рабів 42.

У нас є надзвичайно мало даних для вивчення цього процесу. Джерела — як іноземні, так і руські, — що дійшли до нас, говорять головним чином про торгівлю рабами на східних і візантійському ринках. Але, звичайно, це зовсім не значить, що раби були тільки експортним товаром: при розкладі общин чимраз більше почали використовувати і робочу силу рабів.

Хто в першу чергу ставав рабовласником? Немає сумніву, що насамперед обростали челяддю князі як київські, так і місцеві. Можна припускати, що в їх руках була зосереджена зовнішня торгівля рабами. Святослав хвалився тим, що йому доставляли з Русі челядь. Слідом за князями йшли їх найближчі помічники — дружинники і родоплемінна знать. Можна думати, що оскільки в надрах общин, які розкладались, почало з'являтись велике землеволодіння, то ці перші великі землевласники також стали купувати рабів.

Ми не маємо даних, на основі яких можна було б установити основні джерела рабства в цей період. Але безперечно, що основне значення напочатку мали продаж дітей у рабство, самопродаж, закабалення. Коли ж процес розкладу общини почав виявлятись усе дужче, коли почала розширюватись галузь застосування рабської праці, то князі і верхівка тодішнього суспільства вже почали "ополонятися челядию".

Хоч, як сказано, матеріал про рабство в дофеодальний період Київської Русі надзвичайно бідний, все-таки ми можемо рішуче настоювати на патріархальному характері експлуатації рабів. Про це говорять, насамперед, лінгвістичні дані. Раби, холопи позначались збірним терміном — чада, челядь 8*. Звідси раби, холопи ще в XI — XII ст. часто називаються челядинами. В XI ст., коли вже намітився процес перетворення холопів у кріпосне селянство, тогочасні джерела дуже добре відтіняють патріархальність відносин між рабами і рабовласниками.

Свого часу в деяких радянських істориків з'явилась була тенденція перебільшувати роль рабства в Київській Русі. Були спроби поставити питання про розвиток рабовласницької формації в добу Київської Русі. Як відомо, ця тенденція була піддана рішучій критиці з боку ленінградських істориків і вже, оскільки відомо, не виявлялась ні в історичній літературі, ні в викладацькій роботі 9*.

"Для того, щоб рабська праця стала пануючим способом виробництва в цілому суспільстві, суспільство мусить досягти значно вищого розвитку виробництва, торгівлі і нагромадження багатства", — говорить Енгельс 43.

Короткий огляд економічних відносин у дофеодальний період Київської Русі показує нам, що того рівня суспільно-економічного розвитку, який, за Енгельсом, був потрібний для виникнення рабовласницької суспільно-економічної формації, звичайно, ми не спостерігаємо: сільська община була далека від остаточного розкладу; ремесло щойно почало відділятись від сільського господарства; торгівля не зачіпала глибин народного господарства; рабство, природно, не встигло вирости в Київській Русі в розвинуту рабовласницьку систему господарства, в особливу рабовласницьку суспільно-економічну формацію. В Київській Русі відбувався процес, за формулою Леніна: "від первісних форм рабства до кріпосництва" 44.

Але рабство, що виникло в умовах і обставинах розкладу общини, почало грати велику роль у справі дальшого її розкладу. За допомогою рабства найсильніші общинники діставали змогу підсилювати свій економічний вплив, створювати обстанову, сприятливу для експропріації земель закабалених членів общини, для встановлення дальшої і більшої їх залежності, — словом, рабство ставало засобом перетворення общинної власності у феодальну, а вільних общинників — у феодально залежне і кріпосне селянство.

Підсилюючи розклад сільської общини і тим самим створюючи передумови для переходу в феодально-суспільну економічну формацію, патріархальне рабство почало перетворюватись у кріпосництво.

Loading...

 
 

Цікаве