WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Техніка сільського господарства - Реферат

Техніка сільського господарства - Реферат

У нас є багато даних, на основі яких ми можемо прекрасно встановити, як збирали данину з підвладного населення. Серед відомостей про порядок і способи збирання руськими князями IX і X ст. данини на першому щодо яскравості ж докладності місці стоїть відоме оповідання Константина Багрянородного. За цим оповіданням, князі присвячували збиранню данини — полюддю — зимній час. Вони зосереджувала зібрану данину в певних центрах з тим, щоб відправити її в Київ весною після того, як відкриються ріки.

Наш давній літопис підтверджує оповідання Константина Багрянородного. За літописним оповіданням про обставини загибелі кн. Ігоря, данину збирають також князі або їхні найближчі дружинники, в даному випадку Свенельд. За літописними даними можна встановити й практику збирання, що склалася на цей час. Насамперед виявляється, що князі в X ст. починають збирати її [данину] довільно: коли кн. Ігор пішов збирати з деревлян данину вдруге, вони лишались спокійними; очевидно, це була звичайна справа. Повстали вони проти Ігоря тільки тоді, коли він пішов збирати її втретє. Що данину могли встановлювати свавільно і збільшувати проти попередніх розмірів, доводять літописні звістки про те, що кн. Ольга,взявши місто Іскоростень, наклала на тих же деревлян "дань тяжку". Але данину платили не тільки великому князеві, отже головному державному центрові, а й своїм "племінним" князям, а далі місцевим "світлим" князям за часів Олега і Ігоря. Звичайно, не може бути ніяких сумнівів, що при збиранні данини, поруч з основною ставкою, "примучувались" князевими дружинниками додаткові збори. Не дарма отроки Свенельда, який, очевидно, значну частину зібраної данини мусив віддавати князеві, "изоделися суть оружьем и порты". Таким чином ще при перших руських князях збирання данини супроводилось різними додатковими зборами, що йшли як самому князеві, так і його дружинникам (ці додаткові збори разом утворювали новий податок — "полюддя").

Немає ніякого сумніву, що так зване "примучування" данини збагачувало не тільки князів і дружину, а й місцеву родоплемінну знать, яка тією чи іншою мірою допомагала князям.

Але це примучування, збагачуючи князів і родоплемінну знать, руйнувало багатьох інших, економічно слабких общинників, яким, щоб виплатити данину цілком, доводилось іти в кабалу до своїх найзаможніших сусідів або до тієї ж племінної знаті. Особливо розкладаючий вплив данини повинен був виявитись після фінансово-адміністративних реформ кн. Ольги, яка після закінчення війни з деревлянами встановила "погости". Як ми про це говоритимемо докладно, ця реформа привела кінець-кінцем не тільки до збільшення данини, а й до додаткового встановлення всякого роду поборів, які брали фінансово-адміністративні агенти. Велике значення повинна була мати й заміна натуральної данини грошовою. Заміну цю почали робити ще хозари, і руські князі, приєднавши ці племена (наприклад, вятичів) до Київської держави, звичайно продовжували брати данину грішми.

V. Виникнення міст

Дореволюційна історіографія мало цікавилась вивченням міст Київської Русі, а якщо й вивчала їх, то не розбиралась досить чітко в еволюції міських поселень і, особливо, в соціальному змісті цієї еволюції. Радянські археологи — П. П. Єфименко [Єфіменко], В. І. Равдонікас, А. В. Арциховський [Арціховський] — багато зробили для вивчення давньослов'янських поселень і давньоруських міст. Але всетаки й тепер не всі, навіть дуже важливі питання історії поселень Київської Русі в дофеодальний період розв'язані. Багато дуже важливих археологічних об'єктів ще не досить обгрунтовані і вичерпно не датовані. Проте як там воно не е, ми тепер маємо змогу розібратись у питанні про походження і дальшу еволюцію поселень.

Насамперед можна встановити якнайтісніший зв'язок міст IX — X ст. з городищами попередньої стадії розвитку. Городища являють собою невеликі площею поселення (від 20 до 100 — 120 м у довжину). Форма їх різноманітна — круглі, прямокутні, трикутні, овальні тощо. Звичайно вони розташовувались на високих берегах рік, коло круч і ровів. В літературі було відзначено, що городища залягають цілими гніздами, розміщені на невеликій, іноді на зовсім незначній відстані, наприклад за кілометр і менше 37.

Тепер можна вважати встановленим, що городища подібного типу, тобто такі, навколо яких не було слідів поселень, належали великим родинам. А сукупність городищ, розміщених на невеликій відстані одне від одного цілими гніздами, можна вважати поселеннями всього патріархального роду. Археологічні дані дозволяють встановити дальшу еволюцію поселень 38.

При розкладі патріархального роду і розпаді великих родин городища насамперед збільшуються розмірами. Нам здається, що типом таких городищ є так зване Борщевське городище, обслідуване П. П. Єфименко 39. Це городище, огороджене валом і ровом, уже має в довжину 180 м, а в ширину 30 — 35 м. В ньому є землянки, вирубані в крейді, квадратної форми, розміром 3,5 — 4,5 м. Ці землянки були зв'язані внутрішніми ходами. Можна припускати, що в них містились окремі родини після розпаду великих родин. П. П. Єфименко датує Борщевське городище VIII — IX ст.

З часом, коли процес розкладу патріархального роду і розпаду великих родин почав завершуватись, городище втрачає своє значення як центр поселення. Вони починають перетворюватись у рефугіуми, тобто в тимчасові пристановища, а навколо них, або навіть незалежно від них, починають поступово виникати відкриті поселення — села. В літературі було вже відзначено, що типом таких городищ є Ковшаровське городище верхнього культурного шару 40.

Це городище міститься на території старого, "великородинного" типу, городища. Воно має нову систему укріплень. Замість валу й рову тут були споруджені дерев'яні укріплення на кам'яному фундаменті, що складалися з стовпів, . вкопаних у землю нижче кам'яної кладки, і горизонтально покладених колод твердого й м'якого дерева. Кам'яна кладка, що являла собою фундамент дерев'яного укріплення, складалась з невеликого брукового каменю. На Ковшаровському городищі було виявлено житло, зроблене з колод і подібне до сучасної простої хати; воно мало слюдяні вікна. Дуже характерно й показово, що верхній культурний шар виявлено не тільки всередині городища, а й за його межами, в безпосередньо прилеглій до нього місцевості, причому на досить великій площі — до 4 — 5 га; отже вся ця площа в дану епоху була заселена. Але за даними, одержаними в результаті розкопів Білоруської Академії Наук, городища зовсім занедбувались і перетворювались у пристанища: в більшості городищ (70 %) культурний шар не йде далі IX ст., і тільки 30 % городищ зберегли своє значення.

Як було вказано, відкриті селища з часом стають пануючим типом поселень 41. Але іноді на території, де пануючим типом були відкриті селища, будувались городища. Вони відрізняються від старих городищ тим, що на їх території немає культурних решток. Отже такі городища були тільки пристанищем на випадок нападу ворогів. Звичайно, ні городищ великородинного типу, ні городищ, навколо яких містились відкриті поселення, ні городищ-рефугіумів не можна назвати містами, тобто великими торговельно-промисловими центрами, хоч їх і називали містами як іноземці (Русь скандінави називали Гардарик, тобто країною міст), так і руські сучасники. Ми вже цитували слова кн. Ольги, звернені до обложених жителів Іскоростеня, де вона сільські поселення деревлян називала "градами".

Loading...

 
 

Цікаве