WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Виникнення і початковий розвиток феодальної монархії - Реферат

Виникнення і початковий розвиток феодальної монархії - Реферат

3. Ключевський 3 в основу своїх поглядів на політичний устрій Київської Русі кладе теорію про торговельне походження міст.

В IX ст., гадає Ключевський, у містах збирається зайшлий військово-промисловий елемент, за допомогою якого міста організують свою військову силу, користуючись нею не тільки для боротьби з зовнішніми ворогами, а й для підкорення співплемінного їм навколишнього населення, для якого ці міста раніш були торговельними центрами. Так виникла перша політична форма Русі, міська (городова) волость, попередниця форми вторинної — варязького князівства.

Характеризуючи територіальні відносини Київської Русі, Ключевський називає Київську державу союзом князів, але союзом невільним, щодо походження — федерацією генеалогічною, а не політичною, одним з тих союзів, у яких з чисто правової основи виникли політичні відносини.

В історії політичної організації Київської Русі він розрізняє два основних періоди. Спочатку влада не була вічовою, народною; управління містом і землею зосереджувалось у руках військової старшини, військових начальників головного міста, тисяцьких, соцьких і т. д., що виходили з торговельної міської знаті.

З появою князів ця міська аристократія поступово переходила в склад князівської дружини, в клас княжих мужів. В міру того, як авторитет князів внаслідок усобиць занепадав, почало зростати значення головних обласних міст; разом з тим політичну силу в цих містах почала являти замість зниклої урядової знаті вся міська маса, що збиралась на віче. Таким чином всенародне віче головних обласних міст було наступником давньої міської торговельно-промислової аристократії.

Ключевський величезного значення надає спеціальній установі — боярській думі. Склад боярської думи він не вважає однорідним. Він розрізняє боярську думу X і XI ст. В думі X ст. нарівні з князівськими боярами, а після прийняття християнства — з єпископами, брали участь "старці градські", яких Ключевський вважає військово-урядовою старшиною.

З XI ст. урядова рада при князі Київської землі є одностанова, боярська. Значення боярської думи визначалось не тим, що наради з боярами були політичним правом бояр чи обов'язком князя, а практичною зручністю для обох сторін, не умовою обопільної угоди, а засобом для її здійснення.

Ключевський вважає київського князя "військовим сторожем" і "рухомим вотчичем".

Всі ці погляди про політичний устрій Київської Русі були переглянуті О. Є. Пресняковим у "Княжому праві". Пресняков в основному розвинув і в деяких випадках виправив і доповнив схему Сергеєвича. Зокрема, характеризуючи погляди Сергеєвича на походження волостей, Пресняков 4 відзначає, що "по суті ця гіпотетична побудова В. І. Сергеєвича, безперечно, містить ряд дуже цінних вказівок на те, . в якому напрямі треба шукати з'ясування найдавніших моментів руського історичного процесу". Пресняков слідом за Сергеєвичем приходить до висновку, що його дослідження ведуть до визнання за руськими князями найдавнішого історичного часу активнішої, більш творчої ролі, ніж та, яку їм звичайно приписують.

Характерно, що О. Є. Пресняков на початку розділу, присвяченого розглядові громадського становища князя, цитує як безперечне твердження Сергеєвича про значення князівської влади (князь є народна влада).

Ідучи за Сергеєвичем, Пресняков також не визначає існування боярської думи як постійного органу влади, як установи.

Нам здається, що цей огляд підтверджує дану нами раніш загальну характеристику встановлених у домарксистській історіографії поглядів. Доводиться визнати, що дослідники, не бажаючи помічати розвитку феодалізму в Київській Русі XI — XII ст., не пробували бачити в політичній організації тип ранньої феодальної монархії.

В їх поглядах чорним по білому проходить намагання затушкувати класову феодальну суть влади або перекрутити її. Спостерігається звичайно застосування юридично-догма' тичного методу в його найгрубших формах (особливо яскраво це виявлене в Сергеєвича, який не бачить ніяких змін у політичному устрої Русі з IX до XVI ст.).

Розглянемо тепер погляди на політичний устрій давньої Русі M. M. Покровського. Тут насамперед треба відзначити, що ці погляди з часу виходу основної його праці "Русская история c древнейших времен" змінились. Ми вже говорили, що M. M. Покровський недооцінював глибини й широти феодального процесу в Київській Русі і перебільшував роль торговельного капіталу. Можна чекати, що ця загальна концепція його повинна відбитись і на його поглядах на політичну організацію Київської Русі. Так і сталось.

Звернемось насамперед до його поглядів на територіальну структуру Київської держави. Тут можна визнати основним таке його твердження: "Феодальний і республіканський характер давньоруського державного ладу на самих ранніх відомих нам ступенях його розвитку встановлюється цілком певно. Нічого іншого при даній економічній настанові мине могли б чекати. Ніякого грунту для єдиної держави в сучасному нам розумінні слова тут не було. Військово-торговельні асоціації, спочатку чисто імпровізовані, далі все більше й більше сталі, періодично висували з свого середовища вождів, які виступали перед сусідніми народами як князі Русі. Договорів Олега і Ігоря самих по собі досить, щоб усунути всілякі здогади про ніби "велику державу", засновану першими з цих князів, державу, яка лише пізніше розпалась на силу дрібних князівств". "Велике княжіння" Олега булотимчасовим об'єднанням у руках однієї особи влади над самостійними одиницями. Пізніше таке ж фактичне об'єднанняРусі мало місце при Мономаху і при його сині Мстиславі. Але юридично ні Олег, ні Мономах ніколи не касували цієї самостійності. Навпаки, чим більше було окремих князів, "сущих під рукою" великого, тим більше було значення і цього останнього".

Отже M. M. Покровський визнає "федеративність" Київської Русі. Але які були територіальні одиниці, з яких складалась ця давньоруська федерація?

Безперечно, M. M. Покровський вважає за таку міську, "городову" волость, але дуже важко зрозуміти, що він розумів під цією волостю. Спочатку, в розділі "Феодальные отношения в древней Руси", він каже: "Держава зливалась, тут з боярською економією; в той самий центр стікались натуральний оброк і судові мита, часто в тій самій формі — баранів, яєць і сиру; з того самого центру з'являлись і прикажчик — переділити землю, і суддя — розв'язати суперечку про цю землю. Коли коло економічних інтересів розширилось за межі одного маєтку, повинна була розширитись географічно і сфера права. Вперше таке розширення мало місце, коли з волостей приватних землевласників виросли волості городові; удруге, коли всіх приватних вотчинників забрала під свою руку Москва".

З цієї цитати можна встановити, що під городового волостю M. M. Покровський розумів більш-менш велику феодальну сеньйорію.

Але в розділі "Заграничная торговля города и городская жизнь X — XV в." M. M. Покровський, обмірковуючи суперечку про значення торгівлі в давній Русі, говорить: "Слабий чи сильний був обмін, але коли ми не притягнемо йогодо справи, такий факт, як міста і міська волость X — XII ст. буде для нас чистою загадкою, а в наявності цього факту — головна відмінність давньої, домосковської Русі від нашого середньовіччя, Русі московської".

Отже походження волості так чи інакше треба зв'язувати з торгівлею і з містом — центром торгівлі. "Якщо ми спустимо з ока це сполучення війни, торгівлі і розбою, ми нічого не зрозуміємо в організації давньоруського міста", — каже далі M. M. Покровський. Звідси — подвійність поглядів M. M. Покровського на соціальну суть Київської держави. Немає ніякого сумніву, що ця подвійність повинна виявитись і в його вченні про політичну організацію. За Покровським, "найдавніший тип державної влади розвинувся безпосередньо з влади батьківської... Але ми бачимо, що ні про які основи державності, ніби занесені до нас князями з-за моря, не може бути й мови. Руські князі в себе за морем були такими ж патріархальними владиками, як і слов'янські сучасники". "Цим патріархальним характером князівської влади пояснюється характерна особливість давньоруського права, за яким князь, пізніше цар московський, був власником усієї своєї держави на основі приватного права, як батько патріархальної родини був власником самої родини і всього, що їй належить". Все це дозволяє нам зробити висновок, що M. M. Покровський обстоював феодальну суть князівської влади.

Loading...

 
 

Цікаве