WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Віче - Реферат

Віче - Реферат

Отже, всі наведені Сергеєвичем докази існування в Рязані віча як постійного органу державної влади також не мають доказової сили. Навіть при елементарному аналізі літописних свідчень легко з'ясувати, що під рязанцями треба розуміти не весь міський колектив, а правлячу верхівку, яка, звичайно, не потребувала віча і, звичайно, не скликала його.

Сергеєвич намагається далі довести, що віче існувало і в Смоленську. Але літописи не зберегли ніяких вказівок на це. Тоді Сергеєвич наводить літописне оповідання про похід (в 1185 р.) смолян проти половців. Дійшовши до Треполя, "смолняне же почата вече деяти, рекуще: "мы пошли до Києва, да же бы была рать, билися быхом; нам ли иное рати искати, то не можемь, уже ся есмы изнемогле" 58.

Сергеєвич дає такий цілком необгрунтований коментарій:

"З цієї звістки виходить, що перед походом у Смоленську було скликане віче, на якому розв'язане питання про похід". Але з літопису зовсім не видно, щоб це віче було скликане, він зовсім нічого про це не говорить. Далі, розповідаючи про скликання віча під час походу, Сергеєвич відзначає: "Князь нічого не міг зробити і відступив разом з своїми градськими воїнами. Отже, він приєднався до постанови віча, хоч його скликав не він, а сам народ". Таким чином, Сергеєвич вважає справжнім вічем віче-мітинг військового загону. Вважати сходку невеликого військового загону, який не кориться дисципліні, постійним органом державної влади — це значить саме поняття віча робити цілком беззмістовним.

Не маючи змоги навести інші дані, які свідчать про існування віча в Смоленську, Сергеєвич усе-таки каже: "Хоч літопис і не згадує про віче в Смоленську, але не раз говорить про результати вічових зборів. Так, у 1096 р. смоляни не прийняли Олега; в 1175 р. вони вигнали Ярополка, якого в них залишив князь їхній, Роман Ростиславич, ідучи в Київ, і прикликали дядька його Мстислава Ростиславича". Отже й тут Сергеєвич вважає без достатніх підстав, що там, де говориться про дії смолян, треба припускати, що дії ці відбуваються на основі постанови всього міського колективу.

Від Смоленська Сергеєвич переходить до Новгорода. Але ми вже говорили, що немає ніяких підстав заперечувати існування в Новгороді віча як постійного органу влади. Це доводиться не тільки безперервністю скликання віча, а й існуванням певної організації — "вечевой избы".

Підсумуємо наш розгляд доказів, наведених Сергеєвичем для підтвердження його погляду про споконвічне і повсюдне існування віча. Про скликання віча, тобто зборів жителів головного міста, літопис говорить тільки п'ять разів. До цього числа треба додати ще двоє зборів, хоч вони в літопису й не були названі вічем.

З цих семи випадків віче було скликано три рази в обложених містах, коли справа йшла про здачу міста ворогам (у Володимирі двічі в 1097 р. і один раз у Білгороді в 997 р.); один раз збори жителів були скликані для вигнання князя (в 1159 р.); один раз збори жителів являли собою революційну сходку (збори коло Турової Божниці в Києві в 1146 р.) і, нарешті, двічі збори жителів були скликані князем для допомоги йому (у Києві в 1147 р.).

Як видно з цих даних, віча не можна визнати постійним органом державної влади з окресленою компетенцією. Сергеєвич не довів і не міг довести, що літописець вживав слово віче в суто історико-юридичному значенні. Під вічем у всіх землях, крім Новгорода, розуміють всякі масові збори жителів міста як головного, так і пригородів.

Якби віче справді було постійним органом влади, то це так чи інакше було б виявлено в літопису, так само, як це вичерпно встановлено для Новгорода, незважаючи на стислість і лапідарність стилю новгородських літописців. До нас не дійшло жодного законодавчого акту, який приписували б вічу інших головних міст.

Але, головне, Сергеєвич не довів безперервності існування віча в містах у досліджуваний час. Справді, у Володимирі-Волинському віче збиралось тільки в одному році, в Полоцьку — один раз. Про віче в Чернігові й Смоленську навіть сам літопис мовчить.

Втім, ми охоче допускаємо, що в містах були не тільки відзначені літописом масові вічові збори Жителів, що їх, можливо, було в кілька разів більше, ніж згадує літопис, але в даному випадку кількість не могла перетворитись у якість. Скликання десятків зборів ще не перетворює цих зборів у постійний орган.

Можливо, що в деяких центрах, наприклад у Києві й Владимирі, під час лютої боротьби феодальних груп було намагання притягти як третю силу міські торговельні і ремісничі маси. Можна навіть приблизно вказати, коли ця тенденція особливо виявлялась: у Києві це був час боротьби Юрія з Ізяславом; у Владимирі — час боротьби з Ростовом. Але ця тенденція пізніше не була закріплена.

Визнавати віче постійним, споконвічним, повсюдним органом влади — це значить відмовитись від елементарногокласового аналізу літописів, це значить визнавати єдність форм політичної організації на всьому просторі Русі, не ураховуючи місцевих особливостей у політичній структурі.

Нам здається, що перегляд питання про віче матиме велике значення й для з'ясування всієї адміністративної системи, зокрема так званої десяткової, чисельної системи, яку звичайно визнають органічно зв'язаною з "народом" 57*. Нарешті, наш аналіз свідчень про віче спонукає поставити питання і про новгородське віче як про феодальний орган влади, а не орган широкої торговельно-промислової демократії.

4. Висновки

Але наша критика уявлення про віче як про постійний споконвічний і повсюдний орган не виключає питання про оцінку віча, вічових зборів у загальній політичній системі давньої Русі. Ми визнаємо, що віча скликались не тільки в дофеодальний період, а й у період феодальний. Ці вічові збори іноді скликались в XI — XIII ст. Про це літопис вичерпно говорить. Звичайно, як визнає й Сергеєвич, на вічі необов'язкова присутність всіх жителів і навіть маси жителів. Але ми будемо говорити не тільки про ці "напіввіча", а про віча — масові збори жителів міста, і будемо ставити питання про їх значення.

Ми вважаємо, що ці вічові збори відбувались далеко частіше, ніж вказує літопис, що ці масові збори були незвичайні збори — це були віча. Сама назва свідчить про якийсь специфічний зміст поняття віче. Очевидно, що ця назва не вмирала, а знову випливала при відповідних моментах політичного життя. Було б простим науковим формалізмом відмахнутись від віч, як тільки була доведена неможливість існування їх як постійного органу влади. На нашу думку, віча — це були масові збори керівних елементів міста й землі для розгляду найважливіших питань. Це були надзвичайні збори, і тому про них збереглось мало відомостей.

Їх скликали або тоді, коли правляча феодальна верхівка розколювалась на ряд груп, або коли треба було спертись на широкі маси феодалів міста й землі і навіть, коли треба було спертись на масу міського населення, включаючи торговельні міські елементи, звичайно, керуючи ними і використовуючи їх у своїх класових інтересах. Нарешті, віче могло збиратись і в надзвичайних випадках під час війни. Всі літописні свідчення дуже добре підтверджують цей надзвичайний характер віча. Ми маємо три віча під час облоги міста, два — для обміркування питання про князя (збори коло Турової Божниці і в Полоцьку) і два — скликані самим князем у хвилину величезної небезпеки, князем Ізяславом а боротьбі з кн. Юрієм.

Печать надзвичайності і революційності лежить на всіх подіях, що передували скликанню віча.

Безперечно, скликання віча як надзвичайного органу широких феодальних шарів і іноді всього населення головних міст мало величезне політичне значення. Тут, очевидно, ухвалювали постанови, які надовго визначали зовнішню і внутрішню політику. Досить згадати про раду "киян" (втім, літопис не називає цієї ради вічем), тобто впливових феодальних груп під час повстання. Безперечно, що ці події надовго визначили політику Володимира Мономаха.

Loading...

 
 

Цікаве