WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Віче - Реферат

Віче - Реферат

Існування віча в Переяславі, за Сергеєвичем, доводиться тим, що коли кн. Всеволод переказав переяславцям про оголошену йому Мстиславом війну, то дістав від них таку відповідь: "Тьт ему добра хотел, а он головы твоея ловить. Поеди, княже, к нему" 50.

Звичайно, літопис взагалі не говорить про скликання; віча, але й самий характер відповіді такий, що вона взагалі не могла бути постановою віча: хоч який примітивний був політичний устрій Русі в XII ст., все-таки не можна припускати, щоб віче збиралось спеціально для винесення простої сентенції, для того, щоб висловити співчуття князеві.

Другим свідченням про існування віча в Переяславі Сергеевич вважає оповідання літопису про приїзд кн. Ярослава в це місто, заповідане йому його батьком кн. Всеволодом.

"Ярослав же, приехав в Переяславль, месяца апреля в18 день и зъзвав вси переяславци, ко святому спасу и речеим: "се отец мой иде к богови, а вас отдал мне, а мене вдал вам на руце. Да рците мне, братия, аще хощете мя ймете себе, якоже имеете отца моего и головы свои за мя сложити". Они же вси рекоша: "велми, господине, тако буди, ты наш господин, ты Всеволод". И целоваша к нему вси крест. И тако седе Ярослав в Переяславли на столе, иде же родися" 51.

Літопис цілком ясно говорить, що Ярослав скликав жителів не для обміркування будь-яких питань, і тим більше питання про його обрання на вічі, а для присяги: вони були скликані в головну церкву міста і цілували там йому хрест.

Сергеєвич вважає можливим навести оповідання літопису про події в м. Дмитрові, яке також, на його думку, свідчить про існування віча. Під час боротьби кн. Константина з кн. Юрієм прибічник кн. Константина Володимир підступив до міста. "Слышавше же дмитровци, оже идет на них Владимир і пожгожа сами все предградие и затворишася" 52.

Але в оповіданні ніде не вказувалось на скликання віча. Всі діяння "дмитровців", саме оборона міста, могли бути зроблені без наради жителів міста, а правлячою верхівкою.

Останнім наведеним Сергеевичем доказом існування віча s Ростовській і Суздальській волостях е оповідання літопису про події після поразки кн. Юрія. Юрій утік у Владимир.

"На утрии же, — розповідає літописець, — князь Юрьи созва люди и рече: "братие Володимерцы! затворимся во граде, негли обиемся их". Людие же молвяхуть ему: "княже Юрьи! c ким ся затворити? братиа наша избита, а инии изоимани, а кои прибежали, а ти без оружья, то c ким станем?" Князь же Юрьи рече: "аз то все ведаю, толико не выдайте мя брату князю Костянтину, ни Володимеру, ни Мстиславу, да бых вышел по своей воли из града". Они же тако обещашася ему" 53.

І ця остання звістка не має доказової сили не тільки тому, що кн. Юрій змушений був скликати людей з Владимира при виняткових обставинах, і не тільки тому, що літописець не говорить про скликання віча, а тому, що з тексту літопису ясно, яких людей скликав Юрій: це — люди, що втекли з ним з поля бою, його воїни. Літопис вкладає в уста цим людям такі слова: "братиа наша избита, а инии изоимани, а кои прибежали, а ти без оружья". Якби справді було скликане віче, на якому було все населення Владимира, то, очевидно, суперечки повинні були б розгорнутись трохи інакше. В усякому разі, відмовлення допомогти Володимирові могло б бути інакше мотивоване.

Підведемо підсумки. Незважаючи на те, що Сергеєвич наводить багато свідчень на доказ існування віча в Ростовській і Суздальській волостях, доказова сила їх далеко менша, ніж, наприклад, свідчень, наведених щодо Києва.

Тут навіть ні разу не вжито самого терміна віче. В наведених свідченнях двічі говориться про присягу (Лавр. 1177 р., Сузд. 1212 р.), двічі про спільні дії представників трьох феодальних центрів, тобто про феодальні з'їзди, а не про віча; інші ж свідчення говорять про дії правлячих верхівок, міської влади.

Переходимо тепер до огляду наведених Сергеєвичем доказів існування віча в Рязані.

Всі літописні свідчення, що так чи інакше можуть бути притягнені для цих доказів, стосуються перепетій боротьби кн, Всеволода з рязанськими князями, коли вони були взяті в полон і Рязань лишилась без князів. Уже цей факт скорочує наведені свідчення, бо, по-перше, всі вони стосуються тільки одного моменту рязанської історії, тобто подій 1177 — 1208 р.; по-друге, Рязань, лишившись без князів, природно, змушена була вдатись до надзвичайних форм політичної влади. Але при ближчому розгляді неважко переконатись, що наведені Сергеєвичем літописні свідчення про віче в Рязані взагалі мають такий же характер, як і свідчення про віча в інших містах: 1) ніде не згадується самий термін віче; 2) немає даних для розуміння під рязанцями всіх жителів Рязані, а скоріше в них можна бачити міську чи навіть земську владу; 3) якщо навіть і можна думати про факт скликання на нараду всіх жителів міста, то це робилось у виняткових випадках, отже цих нарад (віча) не можна вважати проявом діяльності постійно діючого органу.

Взагалі Сергеєвич наводить чотири свідчення літописів.

Перше: вигнаний Всеволодом з Ростовської волості Мстислав Ростиславич звернувся по допомогу до тестя свого, Гліба Рязанського. Війна з рязанськими князями, що вибухла з цього приводу, закінчилась на користь Всеволода, який взяв у полон як Мстислава, так і рязанських князів, крім Ярополка-Ярослава, що втік у Воронеж. Князь Всеволод послав у Рязань послів, які виголосили там таку промову: "Вы имете нашого ворога (выдайте его), али иду к вам". "Рязанци же здумаша, рекуще: "князь наш и братья напій погыбли в чюжем князи", ехавше в Вороножь, яша его сами и приведоша его в Володимерь" 54.

Сергеєвич дає такий коментарій до цієї звістки: "Всеволод дивиться на рязанців як на самостійну владу і вимагає видачі свого ворога. Їм на думку не спадає відкинути його вимогу через некомпетенцію; навпаки, вони вважають, що можуть прийняти цю справу до розгляду і ухвалити відповідну постанову; збирають думу і вирішують видати Всеволодові сина їх законного князя".

Само собою зрозуміло, що Рязань, хоч і втратила своїх князів, але не була знищена як політична одиниця; вона і далі мала свою владу і свою адміністрацію. Немає нічого дивного в тому, що ця влада повинна була відповісти на ультимативну вимогу Всеволода. Але в оповіданні літопису не говориться, що вони збирають віче; постанова рязанської влади видати Ярополка могла бути ухвалена без скликання віча, а в результаті наради правлячої верхівки.

Друге свідчення стосується пронян. Під час війни Всеволода з рязанськими князями проняни, каже літописець: "пояша к собе Изяслава Володимерича и затворишася б ним в граде. Князь же великый пришед ста у города Проньска... и не хотя видети крови пролитья и посла к ним мужа своего Михайла Борисовича омирит их. Они же не внушиша глагол его, надеющеся на градную твердость... Слышав же князь великый речь их буюю и повеле приступити ко граду со все страны" 55.

І в цьому свідченні нічого не говориться про скликання віча в Пронську і, як завжди, немає підстав розуміти під пронянами все населення Пронська, а не пронську владу.

В третьому свідченні говориться про рязанців, які, довідавшись про те, що на Рязань іде Всеволод, послали до нього з поклоном, просячи, щоб він не йшов на них. Князь згодився. І потім, розповідає літопис, "Рязанци вси здумавше послаша остаток князий и со княгынями к великому князю Всеволоду в Володимерь" 56.

Тут не згадується про віче, але що треба розуміти під рязанцями — дуже добре видно з такого свідчення.

Коли Всеволод послав на князювання свого сина Ярослава, то: "Рязанци же лесть имуще к нему, целоваша крест ко Всеволоду и не управиша и изимаша люди его и сковаша, а инех в погребех засыпавше измориша. Всеволод же слышав се, иде на Рязань c сынми своими и пришед ста у града Рязаня. И Ярослав изыде противу отца своего, и целова и c радостью. И прислаша Рязанци буюю речь, по своєму обычаю и непокорьству. И повеле великый князь всем людем изити из града и c товаром, и яко изыдоша вси, повеле зажещи град" 57.

Отже, рязанці, за літописом, виявили підступність як щодо князя Всеволода, так і щодо кн. Ярослава. В чому ж полягала ця підступність, за яку помстився Всеволод? Літопис цілком ясно говорить про це: захопили Ярославових людей, закували, засипали в льохах і замучили. Ці Ярославові люди є його найближчі слуги, привезені ним для управління — посадники, намісники, волостелі, тіуни та ін. Природно, що приїзд цих нових людей означав усунення попередніх урядових осіб з рязанців. Ось ці "рязанці" і були винуватцями нападу на Ярославових слуг, отже, винуватцями порушення вірності. Таким чином, ми бачимо й тут типову боротьбу двох феодальних груп. Сергеєвич сам змушений був відзначити, що "новий князь призначив на всі посади своїх людей, владимирців, яких треба було винагородити за службу. Рязанці хапають Ярославових людей, треба думати, тих, яким роздані прибуткові посади". Сумнівно, щоб рязанські феодальні групи, спровокувавши напад Всеволода, рискнули вдатись до віча.

Loading...

 
 

Цікаве