WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Віче - Реферат

Віче - Реферат

Не пощастило Сергеєвичу і щодо Чернігова. Він зміг навести тільки одне свідчення про існування віча в ньому.

Кн. Всеволод Ольгович, заручившись підтримкою половців, вирішив відібрати князювання від Ярополка київського. Але Ярополк, щоб запобігти нападові, сам поспішив до Чернігова на чолі численного війська. Тоді, розповідає літописець, "людье, черниговци, возпиша ко Всеволоду; "Ты надеешися бежати в Половце, а волость свою погубиши, то к чему ся опять воротишь? Луче того останися высокоумья своего и проси мира. Мы бо вемы милосердье Ярополче, яко не радуется кровипролитью, но бога ради всхощеть мира, той бо сблюдаеть землю Русскую" 43. Всеволод послухався поради чернігівців і "испроси мир".

В наведеному уривку немає вказівки на скликання віча. Звичайно, пораду князеві давала правляча верхівка. Припустимо, навіть, що під "людьми-чернігівцями" слід розуміти ширшу групу населення, але цю пораду йому могли дати в результаті вужчих нарад, а не обов'язково на вічі.

І, знову-таки, чи можна на основі одного тільки, цілком сумнівного місця вважати, що в Чернігові існувало віче як постійний орган державної влади?

Таке ж цілком бездоказове свідчення про існування віча наводить Сергеєвич і щодо Курська.

В 1147 р. Юрій послав сина Гліба проти Курська, де сидів син Ізяслава Мстислав.

"Мьстислав же, — розповідає літописець, — слышав, оже идеть Гюргевичь c Святославом Олговичем на нь к Курьску, и поведе Куряном. И Куряне рекоша Мьстиславу: "оже се йдуть Олговичь, ради ся за тя бьем и c детьми а на Володимире племя, на Гюргевича, не можем рукы подьяти". Мстислав же то слышав поеде к отцю своєму. Куряне же послаша к Гюргевичю и пояша у него посадник к собе" 44.

Тут уже цілком ясно, що під курянами слід розуміти групу курських феодалів. В їх небажанні битися проти "Гюргевича" — Володимирового племені цілком ясно почуваються відгуки васальної вірності. Само собою зрозуміло, ніяких даних про скликання всенародного віча немає й тут.

Переходимо тепер до розгляду свідчень, які Сергеєвич наводить на доказ існування віча в Ростовсько-Суздальській землі.

Більшість цих свідчень стосується до часу боротьби так званих старших і молодших міст. В іншому місці я постараюсь довести, що ця боротьба є боротьба двох різних феодальних груп — старої боярської знаті і нової, що виникла з моменту приходу в Суздальщину великих князів. Центром першої був Ростов-Суздаль, центром другої — Владимир-Переяслав. Але поки що при аналізі літописних свідчень будемо виходити з тієї схеми, яку поділяв Сергеєвич. Число наведених свідчень про існування віча в Ростовсько-Суздальській землі далеко більше — їх 9.

Перше свідчення — це оповідання літопису про обрання князем Андрія Юрійовича в 1158 р.

"Том же лете, — каже літописець, — сдумавши Ростовця и Суждальци и Володимирци вси, пояша Андрея, сына Дюргева старейшаго и посадиша и на отни столе Ростове и Суждали и Володимири: зане бе прелюбим всим за премногую его добродетель" 45.

Уже це перше свідчення показує нам, що Сергеевич вірний собі: там, де говориться про діяння жителів міст, він вважає, що мова йде про віче. Але й тут ні слова не говориться про скликання віча в жодному з трьох міст, які обрали князя. І ростовці, і суздальці, і владимирці, вірніше, правляча верхівка Ростовсько-Суздальської землі, могли "сдумать" не на вічі, а на нараді представників суздальських міст. Як я покажу далі, ця нарада є типовим феодальним з'їздом.

Дальше наведене Сергеєвичем свідчення прекрасно підтверджує, кого треба розуміти під ростовцями, суздальцями і переяславцями.

В 1175 р. після смерті кн. Андрія було поставлено питання про обрання нового князя.

"Уведавше же смерть княжю Ростовци и Суждалци и Переяславци, и вся дружина от мала и до велика и съехашася к Володимерю и реша: "се ся уже тако створило, князь, нашь убьен, а детей у него нетуть, сынок его мал в Новегороде, а братья его в Руси... А послемь к Глебу рекуще: "князя нашего бог поял, а хочемь Ростиславичю Мьстислава и Ярополка, твоєю шюрину"... и утвердивьшеся святою богородицею, послаша къ Глебови" 46...

Тут цілком ясно, що питання про обрання нових князів було розв'язане не владимирцями (отже, не владимирським вічем), а представниками найвпливовіших груп Ростова, Суздаля і Переяслава, а також дружиною, що з'їхалась у Владимир. І тут ми маємо справу з феодальним з'їздом, а не з вічем.

Владимирці незабаром стали незадоволені кн. Ярополком. "И почата Володимерци молвити: "мы есмы волная князя прияли к собе, и крест целовали на всемь, а си яко не свою волость творита, яко не творящися седети у нас, грабита не токмо волость всю, но и церкви; промышляйте, братья". И послашася к Ростовцем и к Суждалцем, являюще им свою обиду. Они же словом суще по них, а делом далече. А боляре князю тою держахуся крепко. Володимерци же укрепившеся послашася к Чернигову по Михалка и по брата его, Всеволода, рекуще: "ты еси стареє в братьи своей, поиди Володимерю; аще что замыслять на нас Ростовци и Суждалци про тя, то како ны с ними бог дасть" 47.

Сергеєвич дає такий характерний коментарій: "З цієї звістки можна зробити висновок, що було принаймні три вічові сходи: на першому вирішено звернутись до ростовців і суздальців; на другому вислухано відповідь старших міст і вирішено звернутись по допомогу до Переяслава; на третьому, де брали участь і переяславці, вирішено покликати Михалка і Всеволода".

Чи є дані твердити це? Нам здається, що справа була далеко простіша. У Владимирі з'явилась ворожа Ярополкові партія. Ця партія, оскільки Ярополк був у Владимирі і його підтримувало боярство, звичайно, не могла відкрито діяти проти князя, і вона таємно, як це робилось і в інших містах (наприклад, ми вже бачили подібний випадок у Полоцьку), почала зноситись з ростовцями й суздальцями. Але там панувала феодальна група, зв'язана з боярством, і тому ворожа Ярополкові партія не знайшла підтримки. Тоді вона вирішила звернутись до переяславської правлячої верхівки, з якою швидко зговорилась, і після цього було вирішено послати до Михалка і Всеволода. Як могло бути тричі скликане віче, коли бояри і князь були в місті? Невже вони не вжили відповідних заходів?

Сергеєвич прекрасно розумів, що його тлумачення тільки тоді буде більш-менш прийнятне, коли буде доведена відсутність кн. Ярополка в місті. Але з оповідання літопису цього не видно. Тоді Сергеєвич змушений відзначити: "Де перебував у цей час кн. Ярополк і як він ставиться до народних зборів владимирців, які звичайно не могли бути для нього таємницею, — про це літописець нічого не говорить". В тім-то й справа: владимирці діяли не явно, не скликаючи віча, а таємно організуючи змову.

До міст, де існувало віче, Сергеєвич поспішає причислити і Москву.

Князі Михалко і Всеволод поїхали у Владимир і по дорозі зупинились у Москві, де до них приєдналось ополчення. Але ополчення це поспішило повернутись назад.

"Москьвляни же, — каже літописець, — слышавше, оже идеть на не Ярополк, и взвъратишася въспять, блюдуче домов своих" 48.

"Таким чином і москвичі, — глибокодумно каже Сергеєвич, — в XII ст. ... самі вирішували свою долю і самі розпоряджались охороною домів своїх". Це вірно, але дане свідчення не може бути доказом існування віча: адже не вся Москва виступила в похід, а, очевидно, тільки невеликий загін. З другого боку, навряд чи під час походу нові князі допустили б обміркування питання — йти чи не йти з владимирськими князями на загальні збори перед очима всієї армії. Та нехай буде так. Нехай московське ополчення обмірковувало і вирішило на нараді питання про поворот додому. Але чи можна вважати цю нараду невеликого військового загону вічем, не рискуючи зробити це поняття цілком беззмістовним?

Після смерті Михалка владимирці обрали князем Всеволода. "Володимерци же помянувше бога и крестное целование к великому князю Гюргю, вышедше перед Золотая ворота, целоваша крест ко Всеволоду князю, брату Михалкову, и на детех его, посадиша и на отни и на дедни столе в Володимери.

В то же лето приведоша Ростовци и боляре Мстислава Ростиславича из Новагорода, рекуще: "поиди, княже, к нам, Михалка бог поял на Волзе на Городци, а мы хочем тебе, а иного не хочем" 49.

Грунтуючись на цих відомостях, Сергеєвич відзначає: "Після смерті Михалка... виявилась діяльність народної думи і в Владимирі, і в Ростові". Але з тексту літопису виходить, що у Владимирі просто відбувався обряд присяги. Що ж до Ростова, то тут також ясно, що справа йде непро "народну думу", як Сергеєвич називає віче, коли існування його сумнівне, а про діяння ("приведоша") старої ростовської феодальної партії, зв'язаної з боярством ("ростовци и боляре"). Звичайно, ніхто й не думав про те, щоб запитувати широку міську масу Ростова.

Loading...

 
 

Цікаве