WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Віче - Реферат

Віче - Реферат

Тут теж не говориться про скликання віча. Немає ніякого сумніву, що організація оборони, а також переговори з Ізяславом — справа правлячої верхівки, групи путивльських феодалів.

Далі Сергеєвич наводить два свідчення, які справді говорять про всенародні наради. Це — оповідання літопису про наради, скликані кн. Ізяславом. Першу нараду він скликав для вирішення питання про війну з кн. Юрієм Долгоруким. На неї були скликані бояри, дружина і кияни (Іпат., 1147 р.). Друга нарада була скликана Ізяславом після викритої зради чернігівських князів.

"Изяслав же... перед собою посла к брату Кыеву, к Володимиру, и к Лазареви к тысячскому два мужа, Добрынку и Радила, рек: "брате, еди к митрополиту и съзови Кыяны вся, ать молвита си мужа лесть черниговских князий". И еха Володимер к митрополиту, повабя Кыяны. И придоша Кыян много множество народа и седоша у святое Софьи".

Літопис не називає ці наради вічем, але, безперечно, це був рідкісний приклад вічової діяльності, де брала участь не тільки правляча верхівка і не та чи інша партія, а широкі маси киян.

Але ці два випадки скликання наради широких мас людності стались у найгостріший період боротьби Ізяслава з Юрієм, коли загрожувала небезпека Ізяславові. Це були віча, скликані з надзвичайних причин.

Дальшим свідченням Сергеєвич вважає оповідання літопису про те, як розбитий кн. Юрієм кн. Ізяслав звернувся по допомогу до киян.

"Се стрый наю пришел, а ве вам являеве; можете ли ся за наю бити?" Они же рекоша: "господина наю князя! пе погубита нас до конца. Се ныне отци наши и братья наша и сынови наши на полку, они изоимани, а друзии избьени, и оружие снято. A ныне ать не возмуть нас на полон, поедита в свои волости. А вы ведаета, оже нам c Гюргем не ужити. Аже по сих днех кде узрим стягы ваю, ту мы готовы ваю есмы" 38.

Тут також немає вказівок на віче. Навряд чи взагалі питання про допомогу Ізяславові обмірковували на якихсь широких зборах. Навряд чи хтось рискнув би в той момент, коли Юрій підходив до Києва, сказати, що "с Гюргем не ужити". Очевидно, Ізяслав цього разу звернувся не до широкої маси киян, як то він робив раніш, а до найвпливовішої групи київських феодалів. Так само не свідчить про скликання віча звістка літопису про запрошення Ізяслава після від'їзду Юрія. Кияни говорили Ізяславові:

"Гюрги вышел ис Києва, а Вячьслав седить ти в Києве; а мы его не хочем... Ты нашь князь, поеди же к святой Софьи, сяди на столе отца своего и деда своего" 39.

Цілком ясно, що ніякої мови про скликання віча бути не може і в той момент, коли в Києві сидів від кн. Юрія кн. Вячеслав. Очевидно, зайняти Київ кн. Ізяславові запропонувала певна група, що організувала скеровану проти кн. Юрія змову.

Підсумовуючи огляд літописних свідчень про існування в Києві віча як постійного органу державної влади, треба констатувати, що лише три звістки говорять про скликання зборів широких мас київського населення, які формою своєю цілком можуть бути прирівняні до віча, скликаного в Новгороді: перше віче було скликане ворожими кн. Ігореві елементами; другі два — кн. Ізяславом при надзвичайних обставинах: йому потрібна була не тільки підтримка боярства й дружини, всіх феодальних груп, а й широких мас міського населення. Нам здається, що факт скликання віча при надзвичайних обставинах ще не доводить існування в Києві віча як постійного органу державної влади. Скликання віча в деяких виняткових випадках ми спостерігаємо і в Москві, але жоден дослідник не буде твердити, що віче там було постійним органом державної влади.

Звернемось до доказів існування віча в Полоцьку. Сергеєвич наводить їх три.

В 1127 р. київський кн. Мстислав напав на полоцьких кривичів. Кінець кінцем "Полочане сътснувшеси выгнаша Давыда и c сынъми и, поемше Роговолода, идоша к Мстиславу, просяще и собе князем. И створи волю их Мстислав. И поимше Роговолода ведоша и Полотьску" 40.

Але тут не говориться про скликання віча; навіть більше: не говориться про скликання будь-якої наради. В цій звістці говориться тільки про діяння полочан, але вони могли бути зроблені і без ніякої наради на вічі і, з другого боку, не полочанами взагалі, а певною групою їх. Якою ж саме? Безперечно, тільки правлячою верхівкою.

Таке ж бездоказове і друге оповідання літопису, яке наводить Сергеєвич.

В 1151 p. "яша Полотчане Роговолда Борисовича, князя своего и послаша Меньску и ту и держаша у велице нужи, а Глебовича к собе уведоша. И прислашася Полотьчане к Святославу Олговичю c любовью, яко имети отцем собе и ходити в послушаньи его; и на том целоваша хрест" 41.

І знову ні слова про віче, а говориться тільки про діяння полочан, тобто, безперечно, певної групи полоцьких феодалів, які чомусь були незадоволені кн. Рогволодом і обрали іншого князя. Що ми маємо справу саме з боротьбою феодальних груп, побачимо далі.

Третім свідченням Сергеевич вважає оповідання про дальші перепетії вигнаного кн. Рогволода, причому він використовує це оповідання і для доказу існування віча в Дрюцьку. Це оповідання Сергеєвич наводить без ніякої потреби цілком. Ми ж наведемо його в уривках, але так, щоб зберегти всі місця, що цікавлять нас.

Кн. Рогволод, якому допоміг кн. Святослав, "приехав к Случьску, и нача слатися ко Дрьючаном. Дрьючане же ради быша ему, и приездяче к нему вабяхуть и к собе, рекуче: "поеди, княже, не стряпай, ради есме тобе: аче ны ся и c детьми бити за тя, а ради ся бьем за тя". И выехаша противу ему более 300 людий Дрьючан и Полчан, и вийде в город c честью великою и ради быша ему людие; а Глеба Ростиславича выгнаша и двор его разграбиша горожане и дружину его. И приде же Глеб ко отцю. И мятежь бысть велик в городе, в Полчанех мнози бо хотяху Рогъволода. Одва же установи людье Ростислав...

...Том же лете съвет зол свещаша на князя своего Полочане, на Ростислава на Глебовича, и тако приступиша хрестное целование... и послашася в тайне к Рогъволоду Борисовичю Дрьютьску... И бяху приятеле Ростислалу от Полцан и известиша Ростислав, оже хотят и няти. И начаша Ростислава звати льстью у братьщину... та ту имуть и".

Коли спроба захопити його закінчилась невдало, то "на утрий же день начаша и вабити к собе, рекуче: "княже! поеди к нам, суть ны c тобою речи; поеди же к нам в город", бяшеть бо князь в то веремя на Белцице". Коли князь згодився поїхати, то "погна из города детьский его противу ему: "не езди, княже, вече ти в городе, а дружину ти избивають, а тебе хотять яти". Ростислав у місто не поїхав. Тоді "послашася Полчяне по Рогъволода Дрьютьску и вниде Рогъволод Полотьску месяца июля, и седе на столе деда своего и отца своего c честью великою. И тако быша ради Полчане" 42.

В цьому оповіданні є цілий ряд моментів, які Сергеєвич міг використати для доказу існування віча як у Полоцьку, так і в Дрюцьку.

1. Повідомлення літопису про те, що дрючани запросили кн. Рогволода і вигнали Гліба Ростиславича. Але в літопису немає вказівки на нараду дрючан на вічі, та такої наради й не могло бути, бо інакше кн. Гліб знав би про зраду дрючан і вжив би заходів, зокрема не допустив би поїздки дрючан з частиною полочан до Рогволода. З тексту літопису цілком ясно, що ми маємо справу просто зі змовою якоїсь частини дрючан, очевидно, підкуплених Рогволодом, а не з рішенням всенародного віча.

2. Літописне повідомлення про те, що полочани "совет зол свещаша на князя своего". Тут ніби справді можна було припускати скликання віча. Але уважний аналіз літописного оповідання знову вказує, що цей "совет зол" не є рішенням скликаного віча, а такою ж змовою, як і в Дрюцьку. Літопис на початку говорить, що "мятежь бысть велик в городе, в Полчанех мнози бо хотяху Рогъволода". Отже, не весь Полоцьк, а частина полочан була проти Рогволода. З другого боку, те, що тут дійсно була змова, а не рішення віча, доводиться і вказівкою літопису, що про рішення запросити кн. Рогволода кн. Ростислав довідався від якихось приятелівполочан. Невже кн. Ростислав потребував би цього повідомлення, якби було скликане віче?

3. Найважливішим доказом для Сергеєвича є вказівка літопису про те, що в відсутність Ростислава справді зібралось віче, яке було настроєне проти нього. Безперечно, що на нього була притягнута вся маса міської людності. Але вважати це віче постійним органом державної влади, який нормально збирався, це значить насилувати факти. Віче це було революційною сходкою, революційним мітингом, скликаним для піднесення духу змовників і для агітації серед тих, що ще не приєднались до змови. Та нехай буде так. Нехай це було справжнє віче. Але чи можна вважати єдиний випадок скликання віча доказом того, що віча існували взагалі в Полоцькій землі протягом усього досліджуваного періоду з XI до XIII ст.?

Loading...

 
 

Цікаве