WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Віче - Реферат

Віче - Реферат

В буржуазній літературі було багато неузгоджень у багатьох окремих питаннях історії віча, наприклад, у питанні про склад віча, про законні і незаконні віча тощо. Але майже ніхто не сумнівався в повсюдному існуванні його як постійного органу державної влади з певними функціями.

Одним із дослідників, що обгрунтував зазначені погляди на споконвічність і повсюдність віча як органу державної влади, був Сергеєвич, основна праця якого "Вече и князь" назавжди забезпечила йому визнання його видатним істориком руського права. Його праця про віче зовні являє собою пильне, копітке дослідження всіх звісток про віче, що дійшли до нас, і одразу була визнана настільки вичерпною, що з моменту появи її ніхто з більш-менш видатних дослідників не брався переглядати цього питання. М. М. Покровський також був переконаний в правильності висновків Сергеєвича про віче.

Але ближчий розгляд усіх наведених Сергеєвичем даних переконав нас, що йому вдалось надзвичайно блискуче... ввести істориків в облуду. Виявилось, що дослідження Сергеєвича про віче є винятковим прикладом того, як за допомогою вміло підібраних цитат, непомітного переключення на інші питання можна зовнішньо цілком переконливо обгрунтувати на непридатному матеріалі погляди, прийняті всіма без ніяких заперечень.

До яких же способів удається Сергеєвич? Способи ці різні. Насамперед він вважає доведеним існування віча, коли в літопису говориться про ті чи інші дії жителів міст як головних (киян, новгородців, владимирців, рязанців, чернігівців) так і пригородів (дрючан, пронян, берестян та ін.). Навіть більше: він вважає доведеним факти скликання віча, коли в літопису говориться про дії племен (полян, деревлян та ін.). Які мотиви наводить Сергеєвич на доказ правильності свого способу? Аж ніяких. Він визнає це не потребуючою ніяких доказів аксіомою, і в цьому йому вдалось переконати не одне покоління російських істориків. Принаймні ніхто не намагався висловити сумніву щодо правильності ототожнення дій киян, новгородців, чернігівців з діями віча — київського, новгородського, чернігівського та ін.

Само собою зрозуміло, цілком можливо, що ті чи інші землі починали діяти, попередньо порадившись і, можливо, справді скликавши віче (як то й було в. Новгороді), але вважати, що діяння киян, чернігівців та ін. неодмінно припускають скликання віча і ухвали на ньому рішення — це явно необгрунтований висновок. Немає ніякого сумніву, що під киянами, чернігівцями та ін., як ми щойно показали, слід розуміти київську, новгородську та іншу владу, правлячу феодальну верхівку. Літописець говорить про киян, чернігівців та ін. тому, що окремі руські землі й феодальні держави не мали особливої назви, як феодальні держави західноєвропейського середньовіччя (Нормандія, Прованс, Лотарінгія). Тим більше Сергеєвич вважає доведеним факт скликання віча, коли літопис говорить про думу киян, чернігівців (наприклад "Кияне удумаша"...). Але треба показати, що жителі головних міст "удумали" на вічі, а цього Сергеєвич не робить. Тим часом правляча верхівка могла "удумати" на невеликій нараді.

Нарешті, коли немає ніяких підстав говорити про віче як про збори жителів головного міста, тоді Сергеєвич підміняє питання про віче питанням "про участь народу в громадських справах". Але що треба розуміти під "народом" — Сергеєвич не пояснює. Ця підміна питання потрібна йому для підсилення доказів існування віча: якщо доводиться участь народу в громадських справах, то легше довести і існування віча — народного органу. Таким чином Сергеєвич вважає доведеним існування віча-зборів повноправних громадян головного міста як постійно діючого органу державної влади в тих випадках, коли 1) літопис говорить про діяння жителів тієї чи іншої землі — киян, новгородців тощо; 2) коли говориться про наради цих жителів; 3) коли говориться про наради окремої групи жителів головного міста; 4) коли літопис говорить не про жителів, а про правлячу верхівку; 5) коли літопис говорить про наради, скликані в якій-небудь особливо важливій справі при виняткових обставинах; 6) коли він говорить "про участь народу в громадських справах". Коли Сергеевич знаходить у літопису одну чи дві звістки про скликання віча, тобто паради при виняткових обставинах, він уже вважає доведеним існування віча в даній землі. Він розуміє термін віче тільки в історико-юридичному значенні, забуваючи, що віче може означати просто масові збори, скликані для обміркування якогось питання.

Переходимо тепер уже до докладного аналізу доказів, які наводить Сергеєвич на користь повсюдного і споконвічного існування віча. Оскільки дослідження Сергеєвича являє дуже копітке і пильне дослідження, то й критика його поглядів також повинна бути дуже копіткою і пильною.

На доказ своєї думки, що віча збираються в усіх областях, що вони являють собою "думу" волості і що ухвали, прийняті на вічі головними представниками волості, старшими містами, за загальним правилом приймаються до виконання і пригородами, Сергеевич наводить таке загальне свідчення літопису: "Новогородци бо изначала, и Смолняне, и Кыяне, и Полочане и вся власти якоже на думу на веча сходятся; на что же старейшии сдумають, на том же пригороди стануть" 30.

"Таке свідчення сучасника, — каже Сергеєвич. — Немає жодної підстави запідозрити його правдивість. Воно для нас особливо важливе через загальність свого характеру". Слідом за Сергеєвичем це свідчення цитували й інші історики. Воно міцно ввійшло в підручники, причому ніхто не дав собі труда більш-менш уважно його проаналізувати, ніхто не пробував вдуматись у його зміст і, тим більше, висловити сумнів щодо правильності того тлумачення, яке йому дає Сергеєвич, і, нарешті, визначити вагу цього свідчення для питання про існування віча в давній Русі.

Але цю звістку можна і, на наш погляд, треба розуміти інакше. Насамперед цю цитату звичайно читають, не ураховуючи того, з якого приводу літописець говорить про віче. Після того, як владимирцям, тобто владимирській феодальній групі, вдалось перемогти ростовців, тобто другу феодальну групу, владимирський літописець вибухає рядом сентенцій і лементацій з приводу цієї перемоги, приписуючи її допомозі божественої сили. Слідом за цим він і наводить цю фразу, але зовсім не на доказ споконвічного й повсюдного існування віча, а на доказ залежності пригородів від головного міста.

Ця фраза, так само як і всі попередні висловлення літопису, є не що інше, як риторика, набір риторичних фраз. Звичайно, і риторичні вигуки наших літописів можна і треба використовувати, бо вони все-таки відбивають установлені відносини, але ж риторика — дзеркало криве. Уже це змушує нас поставитись до неї ще уважніше, ніж до інших місць літопису.

Далі привертає увагу якась дивна конструкція всієї цієї фрази: "якоже на думу, на веча сходяться". Чомусь говориться не тільки про віче, а й про думу.

Але нехай навіть буде визнано, що ця вказівка літописця е звичайне "ділове" повідомлення, а не реляція про перемогу. Проте, так чи інакше, цю фразу не можна розуміти так, як її звичайно розуміють. Ми ніби вже досить говорили про • те, що під новгородцями, киянами, смолянами треба розуміти не широку демократичну масу, а керуючу феодальну групу, правлячу верхівку як міста, так, оскільки це місто є політичним центром, і всієї землі. Як було вказано, ця правляча верхівка на чолі з князем могла з тих чи інших причин спертись на ширшу масу, зокрема на всі феодальні елементи міста (бояр, дворян та інших князівських слуг), на найбільше купецтво, але зовсім не можна ототожнювати діяння новгородців, киян та ін. з діяннями всіх жителів міста.

І літописець сам говорить про те, що мова мовиться саме про цю правлячу верхівку. Але дослідники самі не хотіли розуміти його в цьому напрямку. В тексті просто визначається, кого літописець розуміє під киянами, новгородцями та ін. Він просто, незважаючи на свою риторику, каже: "вся власти". Я вже вказував, що слово "власти" надзвичайна рідко вживається в розумінні території, особливо в читанні "вдасть", якщо його і вживають, то в читанні "волость". Якби в тексті було сказано: "Киев, Новгород и вся власти", то ще можна говорити, та й то з натяжкою, що тут мається на увазі територія, земля. Термін волость у той час все більше й більше закріплюється за окремими адміністративними одиницями. Тому вказане місце треба розуміти так: спочатку влада Новгорода, Смоленська, Києва, Полоцька і влада всіх інших місць збирається на думу, на наради (віча); що вирішить влада старших міст, те повинні виконувати й пригороди. Саме це хотів сказати літописець у своїй реляції. Це була основна його думка. Це відповідає і класовій розстановці сил у XII ст., відповідає уявленню про міста XI — XII ст. як про феодальні центри.


 
 

Цікаве

Загрузка...