WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Виникнення і оформлення класу феодалів і феодально-залежного селянства - Реферат

Виникнення і оформлення класу феодалів і феодально-залежного селянства - Реферат

Справа в тому, що при дружинному ладі найменше можна говорити про певну спеціалізацію дружинників. Хоч в основному дружина була переважно військовою організацією, все-таки після закінчення війни дружинники виконували різноманітні обов'язки і в адміністрації, і в управлінні господарством, і в судовій справі. Особливо господарсько-адміністративні, а не військові обов'язки падали на членів молодшої князівської дружини — отроків, дітських та ін. Як приклад відсутності спеціалізації в епоху дружинної організації можна вказати, що Ігорева дружина підмовляв його збирати повторну данину і супроводить його. Якщо навіть спеціалізація й була, то вона виявлялась надзвичайно слабо і, в усякому разі, грунтувалась головним чином на службовому стажі дружинника. І ця відсутність спеціалізації цілком природна, коли взяти до уваги, що дружина оточувала князя в його повсякденній обстановці. Вона повинна була допомагати йому в усіх його діях. З часом, при ускладненні діяльності князя і князівського господарства, треба чекати вже встановлення чіткішої й різноманітнішої спеціалізації. І справді, для виконання тих чи інших обов'язків почали створюватись уже різноманітні судові й адміністративні посади; досить відзначити посади мечників 45*, вирників, данників тощо. Боярство вже не могло брати участь у дрібній князівській адміністрації, особливо не могло займатись воно господарськими справами князя, бо це означало б покинути свої справи, свої господарські інтереси. Таким чином, боярство остаточно спеціалізується на військовій допомозі князеві і на участі в раді, якщо князеві ця рада потрібна. Само собою зрозуміло, що все сказане стосується основної і рядової маси боярства. Були такі бояри, що, бувши васалами князя, займали головні посади по військовому командуванню і управлінню. Такими були Свенельд, Блуд, Вишата і Жирослав. Їх службові відносини були незрівнянно складніші. Але і в добу раннього васалітету в Західній Європі ці посади також існували, і такі ж складні й багатобічні були особливості деяких близьких до королів людей.

Третьою ознакою васалітету, ознакою, дійсно відмінною від дружинних відносин, була господарська самостійність васала: васал, відмінно від дружинника, мав свій дім, своє господарство. Мабуть, перші боярські села, оскільки процес відриву від князівської гридниці проходив повільно, були недалеко від міста, але потім, при дальшому втяганні в васалітет інших груп, ці села організувались уже далеко від головних міст.

Виникає питання: яку винагороду одержувало за свою службу боярство? Нам відомо, що дружинники були на повному утриманні князя: князь мусив дбати про їх одяг, зброю, коней, убрання і приміщення. Але в нашій історіографії питання про винагороду бояр-васалів не ставиться так, як треба; очевидно, вважають, що боярином-васалом ставали заради честі. Що бояри одержували грошову платню від князя — в цьому немає ніякого сумніву. Так само безперечне те, що бояри, які тримали в своїх руках міста й волості, одержували різні побори. Далі, бояри одержували доходи з своїх сіл, якщо вони ними володіли. Але, очевидно, всі ці джерела були можливі для порівняно невеликого кола бояр. Очевидно, що були якісь інші стимули боярської служби. І тут ми підходимо до питання про існування в давній Русі бенефіцій і феодів, і в усякому разі, до питання про умовне землеволодіння.

Само собою зрозуміло, що дружинний союз перестав існувати не зразу. Боярство все ще близько трималось до князівського двору. Князі так само, очевидно, не могли одразу відмовитись від постійних зносин з своїми колишніми дружинниками. Тому при дворах часто влаштовували бенкети; боярство, очевидно, дуже часто збиралось у дворі для розв'язання багатьох адміністративних питань, а також на ради і для участі в князівському суді.

Те, що ми говорили про князівських васалів, стосується і до васалів боярських. Процес відриву від боярського двору так само відбувався й у них. Так само боярський дружинник ставав вільним військовим слугою в свого боярина. Ті самі відмінності від дружинника були й у боярських васалів, зокрема оформлювалась їх спеціалізація — військова служба і рада. Дуже характерно, що в найвидатніших бояр були свої бояри, наприклад, у боярина Георгія Симоновича [Шимоновича].

4. Виникнення міністеріалітету

Як ми вказували, в епоху розквіту дружинних відносин різні дрібні адміністративно-судові і фінансово-господарські справи доручались молодшій дружині — дітським, отрокам. При розкладі дружинного союзу, коли і верхівка, і основна частина дружини відірвались від князівського двору, безперечно, сталися великі зміни і в молодшій дружині. Справа в тому, що в добу розквіту дружинного союзу молодша дружина була справді віковою групою, молодші дружинники були дітьми дружинників старших — бояр і основного контингенту дружини княжих мужів. Молодші дружинники, як це особливо виявляється при вивченні германських дружинних відносин, вступали в дружину для того, щоб дістати відповідне виховання. Звідси, як тільки намітились відхід основних контингентів князівської дружини і поступове перетворення їх у князівських васалів, само собою зрозуміло, з князівської гридниці пішли за своїми батьками і їх діти — отроки, дітські та ін.

Як же став поповнюватись склад молодшої дружини? Нам здається, що на дрібні адміністративні посади, які раніш займали молодші дружинники, почали призначати боярських дружинників, що не встигли завести собі землю, міських людей. Але головний контингент, з якого поповнюється склад двірських службовців, це були раби, холопи.

Руська Правда містить цілий реєстр осіб, які є двірськими слугами князя: вогнищани (вогнищні тіуни), конюші тіуни, князівські тіуни, князівські отроки, сільські тіуни, "кормильці" і "кормильниці", мельники, гриді, дітські.

А що значна маса двірських службовців складалась з князівських холопів, то служба їх не мала того добровільного характеру, як служба боярства — васалітет.

З другого боку, всяка двірська людина різнилась від бояр-васалів тим, що мала певну посаду і виконувала чітко визначені функції. Їх служба була регулярною і повсякденною. Посади ці були різноманітні, як різноманітні були галузі князівського господарства й управління. В пам'ятках XII — XIII ст. відзначається, що найтиповішими для двірських людей були посади тіунів, ключників, мечників.

В міру ускладнення князівського господарства і двірської служби починає рости значення князівських двірських слуг. Придворні посади поступово починають перетворюватись у двірські чини, а слуги, які займали ці посади, почали підноситись до ступеня найбільш шановитих бояр. Так, ми знаємо, що з тіуна вогнищного виник особливий двірський чин — двірського чи дворецького, з тіуна конюшого — чин конюшого. Поступово з'являються чини печатників, стольників, скарбників, мечоносців та ін., про функції яких ми будемо говорити в розділі, присвяченому вивченню адміністративної системи Київської держави.

Поступово верхівка міністеріалітету зростається з верхівкою боярства-васалітету, так би мовити обоярюється.

Але все-таки основний контингент князівських міністеріалів утворює особливу групу, яка дістала спеціальну назву, принаймні в Новгородській і Суздальській землях, — а саме дворян. Ця назва вперше зустрічається в оповіданні літописця 10 про події після вбивства кн. Андрія Боголюбського: "горожане же Боголюбскыи и дворяне разграбиша дом княж, и делатели, иже бяху пришли к делу, злато и сребро, порты же и паволоки и именье, ем'уже не бе числа".

Джерела, правда пізнішого часу (XIII ст.), з певністю протиставляють бояр дворянам. У договірній грамоті Новгорода з князем тверським Ярославом Ярославичем говориться 11; "А из Бежиць, княже, людий не выводити в свою землю, ни из иной волости Новгородьськой, ни грамот им даяти, ни закладников принимати, ни княгыни твоей, ни бояром твоим, ни дворяном твоим, ни смерда, ни купчины".

Але, хоч дворяни і бояри протиставляються як дві різні службові групи, їх не можна вважати цілком замкненими. Як сказано, боярство займало вищі двірські посади, так само як і вислужені дворяни могли вийти в ряди боярства — васалітету.

Само собою зрозуміло, основна і, тим більше, нижча маса дворянства, що об'єднувалась з холопством, навряд чи була зв'язана з землеволодінням. Тому основні кошти дворян складались або з різних доходів з князівських сіл, якими вони управляли, або з мит від різних судових справ, а також з князівської платні грішми й натурою.

Процес утворення особливої службової групи спостерігався і в бояр. Внаслідок перетворення частини боярських дружинників в ар'єр-васалів — у "боярських бояр", боярський двір почав поповнюватись, так само, як то ми спостерігаємо в князів, головним чином холопами. Боярський двір був свого роду "мікрокосмосом" князівського, і Руська Правда починає поруч з князівськими тіунами відзначати боярських; з'являються і боярські двірські чини. Руська Правда згадує про один такий чин — боярського двірського тіуна, на якого можна "по ноужи сложити послушество".

Loading...

 
 

Цікаве