WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Виникнення і оформлення класу феодалів і феодально-залежного селянства - Реферат

Виникнення і оформлення класу феодалів і феодально-залежного селянства - Реферат

Реферат на тему:

Виникнення і оформлення класу феодалів і феодально-залежного селянства

1. Виникнення класу феодалів

В міру того, як виникає і розвивається феодальний спосіб виробництва, виникають і оформлюються клас феодалів і клас феодально-залежного селянства. Подібно до того, як різноманітні були шляхи й способи встановлення феодальної залежності, так само різноманітні і джерела виникнення цих класів. Ми знаємо, що великими землевласниками стають общинники, які захоплюють землю своїх сусідів і перетворюють їх у робочу силу в своїх володіннях 40*, князі, князівські дружинники і міські люди. Загальний хід розвитку й оформлення класу феодалів характеризується такими основними моментами: 1) об'єднанням усіх цих великих землевласників в один клас, 2) поступовим втяганням їх у відносини васалітету і міністеріалітету 41 *, 3) поступовим правовим оформленням класу, закріпленням за ним особливих привілеїв.

В міру того, як оформлюється клас феодалів, йому присвоюється особлива назва — бояри 42*. Літопис, описуючи битву 1221 р., прекрасно відбиває в загальних рисах розпад тодішнього суспільства на три основні групи: "боярин боярина пленивше, смерд — смерда, град — града" 1.

Свого часу в домарксистській літературі панував погляд, що боярство виникло тільки всередині дружини. Спроби деяких істориків заперечити цю думку, висунувши теорію так званих земських бояр, у літературі успіху не мали. M. M. Покровський, розкривши класове коріння пануючого погляду, рішуче взяв під захист погляд про те, що бояри — це великі землевласники, що велике землевласництво — це необхідна умова для того, щоб стати боярином. Але було б явним перебільшенням уважати, що князівські дружинники не могли стати великими землевласниками, феодалами, словом, боярами. Безперечно, в Київській державі князівська дружина, як і в давніх германців, в основному складалась з місцевої знаті, але безперечно також, що в дружині могли бути представники різних соціальних груп, а в складі так званої молодшої дружини — і невільні люди. Звичайно, ці неземлевласницькі елементи, часто вихідці з інших країн (угри, торки та ін.), висунувшись на службі в князя, могли так само осісти на землю і скоріше, ніж хто інший, перетворитись у великих землевласників, феодалів і бояр.

Але все це не може підірвати цілком правильного погляду, з такою силою висловленого M. M. Покровським, на походження боярства головним чином з великих землевласників, що не належали до дружинної організації. В усякому разі, з XI ст, ми маємо відомості, які цілком ясно вказують, що е князівські бояри і бояри взагалі, як говорили в домарксистській історіографії — "земські" бояри. Після поразки, завданої Ярославові об'єднаними силами Святополка і Болеслава, Ярослав "убежи c 4-ми мужи Новгороду", тобто втративши всю свою дружину, отже й своїх бояр. Але літопис розповідає, що "Новгородци расекоша лодье Ярославле рекуще: "хочем ся и еще бити c Болеславом и c Святополком". Начаша скот собирати от мужа по 4 куны, а от старост по 10 гривен, а от бояр по 18 гривен". Ясно, що бояри, з яких збирали по 18 гривен, — не князівські бояри, бо їх у даний момент у Ярослава, що втратив усю дружину, не було, а бояри новгородські, які не належали до дружинної організації. А свідчення, що стосуються XII — XIII ст., не лишають ніяких сумнівів у тому, що новгородські бояри і бояри князівські — це дві різні феодальні групи, які мали свої власні інтереси, часто протилежні інтересам князя і його бояр.

В Галицькій землі також виникла досить сильна боярська група, що провадила довгу й люту боротьбу з князями. Під час цієї боротьби було одразу вбито 500 бояр. Ясно, що вважати ці боярські групи верхівкою князівської дружини ми, не насилуючи фактів, не можемо.

Пам'ятки [стародавньої писемності] дають нам змогу встановити, хто були нарочитими, кращими людьми, які стали боярами. Такими людьми були старці, старійшини 43*. Саме в ранніх літописних відомостях якраз старці й старійшини протиставляються князівським боярам і разом з тим масі іншої людності. В літературі ніби ніхто не висловлював думки, що старці — це вікова категорія. Навпаки, всі вважають, що це — верхівка суспільства, справді нарочиті кращі люди землі чи міста. Дуже характерно, що латинське слово senatores — сенатори в давньоруській писемності перекладається словом "старці". В літературі звичайно визнають, що старці, старійшини, навіть у давнішу епоху. не бувши віковою групою, все-таки виникли з основного ядра родових старійшин. Проте було б так само неправильно вважати, що ці нарочиті, кращі люди є виключно потомками родових старійшин. Безперечно, до них поступово долучались великі землевласники, можливо, великі торговці — словом, верхівка тодішнього суспільства, не зв'язана c князівською дружиною.

2. Розклад дружини

Як було вказано, другу групу населення, з якої виходили феодали, становила князівська дружина, коли дружинний лад почав розкладатись і коли дружинні відносини стали переростати в відносини васалітету.

Основною ознакою дружини є побутове і господарське об'єднання князя й дружинників, перебування дружини на утриманні князя, отже неможливість для дружинника мати своє майно, свій дім, свою землю. Дружина починає розкладатись у момент перетворення дружинників у землевласників, у феодалів, коли почала руйнуватись господарська й побутова об'єднаність князя і дружини. Від дружини васалітет дістає в спадщину дуже багато рис — особистий характер служби, вірність сеньйорові тощо.

Ознакою розпаду, що почався, е те, що термін "дружина" починає мати невизначений, а іноді й беззмістовний характер. Під дружиною починають розуміти збройні загони. Так, Всеволод Юрійович послав пронським князям "Володимерьское дружини 300" 2. Ізяслав Мстиславич просить дядька Вячеслава: "со мною пусти полк свой"; Вячеслав відповідає: "сыну, у мене дружины моея, вси c тобою пущаю" 3. Іноді під дружиною починають розуміти й ціле військо. Так, коли Ізяслав організує в 1148 р. похід на Суздальщину, то він іде туди з новгородцями; Ростислав же привів йому всі сили і полки руські (київські і смоленські), похід не вдався і "дружина руская, они c Ростиславом идоша" 4. Ознакою розкладу дружини є також і те, що вона набирає місцевого характеру — дружина володимирська, дружина руська і т. д., що було цілком неможливо для епохи розквіту дружинних відносин. Тоді дружина могла бути тільки особистою дружиною князя — дружина Ігоря, Святослава.

Як ми вже говорили, основною причиною розкладу давньодружинної організації було поступове перетворення дружинників у землевласників, у феодалів, поступовий відрив від князівської "гридниці", одержання господарської самостійності. Як відзначалось, відрив цей намітився і мусив визначитись уже давно, в міру росту землеволодінь княжих мужів. Уже при Володимирі не вся дружина живе при князівському дворі. Він уже скликає бояр своїх і наказує їм збиратись "по вся неделя... при князе и без князя". При Ярославичах ми читаємо, що "боярин Иоанн первый в болярах" мав свій дім.

У "Житії" Феодосія [Печерського] розповідається, що коли князь збирався відвідати Феодосія, то розпускав усіх бояр "в домы их".

Можна думати, що спочатку земельні володіння бояр містились недалеко від резиденції князя, отже зв'язок їх з князем був більш-менш тісний і постійний. Але в міру того, як розширялось велике боярське землеволодіння, в міру того, як боярські села поширювались по всій території князівства, зв'язок дружинників з князем і князівським двором дедалі більше слабнув і почав виявлятись тільки в з'їздах на князівські бенкети й ради.

Поступово осідаючи на місцях, в окремих князівствах, дружина стає місцевою — чернігівською, смоленською та ін. "Закріпляючись на територіях кормлінь, засиджуючись по своїх селах, вона почала швидко втрачати характер табору, який розпорошився по князівствах на швидкий короткочасний покорм до скорого походу чи переміщення" 5.

Насамперед осіли на місцях якраз ті елементи дружини, які швидше ніж інші могли дістати господарську самостійність, які швидше ніж інші могли перетворитись у великих землевласників. Такими елементами були, безперечно, старші дружинники, боярство. Бояри предусім дістають назву від тієї землі, на якій вони осіли. Літопис уже на початку XI ст. згадує про білогородських "болярців". В XII ст. ми спостерігаємо оформлення вже складених груп місцевого боярства, яке виникло з князівської дружини.

Далі поступово осідають на місцях і ті дружинні елементи, які стояли між боярами і "гридьбою", які не мали, як було сказано, особливої назви і становили основний контингент кращих військових сил князя. Очевидно, що наведені вище тексти, які говорять про місцеву дружину — володимирську, руську тощо, дуже добре документують процес осідання цієї частини дружини.

Молодша дружина, що складалась з особистих слуг князя, його охоронців, різних дрібних двірських агентів, само собою зрозуміло, була тією групою дружини, яка необхідно повинна була найдовше перебувати в особистих відносинах, нелегко могла відірватись від князя; процес осідання цієї групи був повільний.

Але процес розкладу дружини полягав не тільки в осіданні основної її маси на місцях, у перетворенні її в місцеву — київську, чернігівську тощо, а й у зміні її складу. Ті і інші групи дружини починають вбирати в себе нові елементи. Насамперед розширився і поповнився склад тієї частини дружини, яка дістала назву бояр. Одною з ознак цієї зміни складу, а також росту цієї групи є невстаиовлене, мінливе значення цього слова: воно має то вужче, то ширше значення, протиставляється то тільки гридьбі, то всій масі населення.

Loading...

 
 

Цікаве