WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Перетворення холопів у кріпосне селянство - Реферат

Перетворення холопів у кріпосне селянство - Реферат

Особливо багато матеріалу, який свідчить про змінене становище холопів у XII ст. в розумінні збільшення їх господарської самостійності і розширення їх публічних і громадських прав, містить Устав кн. Володимира Мономаха. Надзвичайно характерно, що в цьому Уставі вміщений дуже великий комплекс статей про холопів, який звичайно називають Уставом про холопів. Таку виняткову увагу до питання про холопів можна пояснити тільки тим, що становище їх внаслідок дальшого розвитку процесу феодалізації дуже змінюється.

Устав кн. Володимира Мономаха регламентує джерела холопства. Такими джерелами тепер, крім народження від рабині і полону, є: 1) продаж самого себе в рабство; 2) одруження з рабою "без ряду"; 3) тіунство "без ряду". Але цей перелік не є вичерпний. В тому ж Уставі вказуються і інші джерела холопства, а саме: в холопа перетворюється зруйнований купець, закуп, що втік від пана, "коневий тать" і палій. На практиці і в побуті, звичайно, було більше способів поневолення. Можна думати, що законодавство

Володимира Мономаха, який намагався розрядити напружену атмосферу після київського повстання 1113 р., звузило цей перелік.

Воно повинне було спеціально застерегти, що "вдачь (за іншим списком "въдаче") — не холоп; а и ни по хлебе робять, ни по придатце". Але в деяких списках (наприклад, Карамзінському) ця стаття читається "инии по хлебе робять". Це різночитання, безперечно, відбивало тодішню практику — саме працювали і "по хлебе", и "по придатце".

В історичній літературі не було звернуто уваги на один з дуже цікавих моментів в історії холопства, а саме на факт продавання себе в холопство, перетворення себе в холопа внаслідок одруження з рабою і прийняття посади тіуна "без ряду". Уважно вчитуючись у текст статей, бачимо, що це перетворення вільної людини відбувається без формального примусу. Могли продавати себе навіть за мізерну суму — за півгривни ("еже кто купить, хотя и до полугривны"). Все це свідчить про те, що холопи вже в. цей період почали являти головним чином робочу силу феодальної сеньйорії; очевидно, експорт рабів майже припинився. Інакше не можна було б знайти людей, які продавали б себе за дешеву ціну, знаючи разом з тим, що вони будуть відправлені як товар на візантійські й східні ринки. Ніяк не можна уявити собі, що були люди, які виявляли таку необережність, не укладаючи "ряду", знаючи, що ця необережність могла мати своїм результатом продаж у чужоземні країни. Все це можна пояснити тільки тим, що становище вільних людей при чимраз більшому гніті з боку феодалів було таке тяжке, що деякі елементи воліли продавати себе в рабство, одержуючи "хотя и до полугривны", або одружуючись з рабою, або приймаючи посаду туінів і ключників "без ряду".

Крім регламентування джерел холопства, в Уставі Володимира Мономаха є ряд і інших статей, які безпосередньо чи посередньо свідчать про зміну становища холопів.

Передусім треба відзначити статтю про встановлення стягання в розмірі двох гривен за крадіжку "обельним" холопом коня. Отже, за Уставом Володимира Мономаха, встановлена практика стягати за крадіжку з холопів продажі, відкинута в Уставі кн. Ярослава щодо належних феодальній групі холопів, тепер частково визнається. Ми говоримо частково, бо статтею передбачається не всяка крадіжка, а крадіжка коня. Що тут говориться про продажу, а не про винагороду потерпілому — це доводиться тим, що урок за коня платили в розмірі одної гривни. Отже холоп починає визнаватись суб'єктом злочину.

Устав Володимира Мономаха містить статті, які охороняють життя холопа серйознішими карами, ніж раніш. Так, за статтею, що трактує про зневагу ударом, завданим холопом вільному мужеві, пан холопа-зневажника, якщо не видасть його зневаженому, платить 12 гривень продажі, а далі, якщо зневажений зустріне десь раба, який зневажив його, то, за законом Ярослава, він мав право його вбити. Але, за законом дітей Ярославових, це право було скасоване: зневаженому дозволялось або стягти вдруге гривну кун "за сором", або побити зневажника. Устав Володимира Мономаха підтверджує цю норму.

Цей Устав збільшує кару за вбивство холопа: "А в холопе и в робе виры нетуть, но оже будет без вины убиен, то за холоп оурок платити, или за робу, а князю 12 гривен продажи".

Привертає увагу формулювання цієї статті. В ній спочатку вказується, що за холопа й рабу не треба платити вири. Навіщо ця згадка? Невже досі цього не знали? Нам здається, що наявність цього формулювання можна пояснити тільки тим, що почала складатись практика, за якою за вбивство холопа чи рабині стали стягати виру. Ця практика тепер відкидається, але зате встановлюється кара: крім урока, виплачується ще й продажа в вищому розмірі — 12 гривен. Треба далі відзначити, що починає зростати до певної міри й судова дієспроможність холопів. За однією статтею, вищому розрядові холопів — боярським тіунам давалось право в деяких випадках "по нужи". За другою статтею, передбачається послушенство холопів, але вказується, що холоп не може бути "очистником, принимавшем присягу" і що позивачеві при певних формальних умовах дається змога на основі зізнань послуха-холопа "брати на залізо" свого противника. Якщо йому вдасться обвинуватити останнього, то процес іде нормально і він виграє позов; якщо йому не вдасться довести обвинувачення, то він платить обвинуваченому одну гривну як винагороду "за муку", "зане по холопьи речи як и". Негативне формулювання статей, що трактують про послушенство холопів: "А послушенства на холопа не складають", "Холопу на правду не вылазити" — дає підставу думати, що встановлення цих норм було викликане намаганням відкинути далеко йдучу практику в ототожненні судових прав холопів з правами феодально-залежних людей, мабуть, смердів.

Про ріст правоспроможності холопів добре говорить стаття, яка визнає дійсними угоди холопа, що торгував з доручення свого пана ("Аже пустить холоп в торг, а одолжаеть, то викупати его господину и не лишитеся его").

Безперечно, правоспроможність холопів, посаджених на ріллю, повинна була також розширюватись. Не тільки Руська Правда, а й інші юридичні пам'ятки говорять про розширення публічних і громадських прав холопів. Так, у мирній грамоті новгородців з німцями в 1195 р. вводиться стаття, що охороняє честь раби: за замах на зґвалтування стягався штраф у розмірі гривни, а зґвалтована раба діставала свободу.

Щоб урахувати значення нових норм про права холопів, треба мати на увазі, що в Руської Правди холоп звичайно не був суб'єктом злочину. Він не платив ніяких продаж. Холоп звичайно не міг бути послухом ні при яких умовах; життя його охоронялось тільки стяганням урока. Встановлення нових норм права про холопів у Руській Правді викликало зміну системи експлуатації холопів у феодальній сеньйорії. Але можна думати, що практика зближення холопів з феодально-залежним селянством ішла далеко далі. Створюється враження, що законодавство займає середню лінію: регламентуючи нові відносини, воно часто охороняє старі основи права про холопів.

Проте, звичайно, неправильно було б спрощувати процес перетворення холопів у феодально-залежне кріпосне сільське населення. Цей процес був довгий і складний 23*. Ще довго холоп відрізнявся від звичайного кріпосного. Не говорячи вже про те, що право пана над холопами було юридично й фактично далеко ширше, ніж над кріпосними, були відмінності і в формі експлуатації. Нам здається, що холоп, відмінно від кріпосних пізнішого часу, знав одну тільки панщину. Мабуть, натуральний і грошовий оброк почали стягати з них тільки в період консолідації всіх груп феодально-залежного сільського населення, тобто, очевидно, в XIII ст. Але все-таки експлуатація холопів була першою щодо часу формою феодальної експлуатації в давній Русі. В X — XI ст. форми холопської експлуатації, безперечно, мали провідне значення. Дуже велике значення мали холопи і в XII ст., коли почали виникати різноманітні групи феодально-залежного селянства. Отже важко зрозуміти, що форми експлуатації холопів протягом довгого часу були організаційним типом феодальної експлуатації. Цим пояснюється не раз відзначений нами факт, що смердів постійно намагаються прирівняти до холопів, що смерди постійно згадуються поруч з холопами.

Loading...

 
 

Цікаве