WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Перетворення холопів у кріпосне селянство - Реферат

Перетворення холопів у кріпосне селянство - Реферат

Реферат на тему:

Перетворення холопів у кріпосне селянство

Як ми вже раніш з'ясували, рабів у дофеодальний період експлуатували патріархальним способом. В міру розвитку процесу феодалізації треба було чекати, що холопи будуть перетворюватись у робочу силу феодальних володінь і що експлуатація їх матиме феодальний характер, тобто буде виникати серваж на руському грунті.

Процес перетворення холопів на полі в сервів в основному припускає, що вони дістають певну господарську самостійність, починають володіти інвентарем на праві рівності, і форма їх експлуатації починає фактично зближатись з феодальною залежністю. Словом, холопи в результаті цього процесу перетворюються в кріпосних людей. Показником зближення холопів з кріпосним селянством звичайно є поширення їх правоспроможності і дієспроможності, встановлення кар за замах проти їх особи.

Що цей процес проходив в XI — XII ст. у Київській Русі досить інтенсивно, доводить те, що в XIII — XIV ст. у феодальному господарстві, особливо князівському, холопи перестають грати роль основної робочої сили — це ми спостерігаємо, наприклад, аналізуючи текст Руської Правди (особливо Правди Ярославичів). Цього факту, звичайно, не можна пояснити тим, що князі відпустили своїх холопів. Це може означати тільки те, що холопи почали перетворюватись у кріпосні групи селянства, в ті його розряди, які в Московській державі дістали назву страдних людей, страдників.

Але, на жаль, процесу перетворення холопів у кріпосне селянство в Київській Русі XI — XII ст. не можна докладно і пильно дослідити, бо в нас немає докладних і безпосередніх відомостей про це. Нам мимоволі доводиться оперувати різними посередніми вказівками джерел, всілякими натяками чи навіть півнатяками, які говорять про розвиток цього процесу.

Насамперед [писемні] пам'ятки з певністю говорять про те, що основна маса холопів, крім дворових (домашніх) холопів, живе не в рабських казармах, а в окремих дворах разом із своїми родинами, в своїх домах. Про це свідчить, наприклад, Уставна грамота кн. Ростислава Смоленського, який передав, між іншим, смоленському єпископові Мануїлу "на горе огород c капустником и c женою и c детьми, за рекою тетеревник c женою и c детьми".

Про те, що холопи сиділи окремими родинами, свідчить купча Антонія Римлянина і вкладна Варлаама Хутинському монастиреві. В цих документах, як ми бачили, говориться про холопські родини ("Тудор c женою и c детьми одерень, Волос c женою и з детьми одерень" й г. д.). Перегляд усіх наявних даних про холопів (XI — XII ст. як про робочу силу в феодальних сеньйоріях не дає нам жодної вказівки на те, що холопів експлуатували тим самим способом, як і античних рабів у латифундіях. Навіть і тоді, коли наші пам'ятки говорять про величезне число холопів, посаджених на землю, мимоволі створюється враження, що їх садять не в казарми, а заселюють ними пусті землі. Наприклад, літопис повідомляє, що Ярослав і Мстислав "собраста воя многы, и идоста на Ляхы, и заяста грады Червенскыя опять, и повоеваста Лядьскую землю, и многы Ляхы приведоста, и разделиста я; и посади Ярослав своя по Рси, и суть до сего дни". Ярослав, як видно з цього повідомлення, оселив їх не в одному якомусь місці, а по р. Росі, на зайнятій ним території, очевидно досить великій, де він і організував села.

Цілком природно припускати, що холопи, живучи в своїх дворах, зі своїми родинами — жінками і дітьми, поступово почали освоювати переданий їм їхніми господарями інвентар, заводячи своє господарство — собину і поступово стали відбувати вже регламентовані повинності, тобто почали зближатися з іншими залежними людьми. Немає ніякого сумніву, що на становище холопів повинен був вплинути і типово феодальний характер земельних володінь, де вони сиділи, типово феодальна система панування і підлеглості, що встановилась там, а також і становище феодально-залежних груп селянства, експлуатованих у феодальній сеньйорії поруч і разом з холопами. Характерно, що в пам'ятках холопи починають постійно згадуватись поряд зі смердами.

Поступове перетворення холопів у феодально-залежне кріпосне населення підтверджується і дуже цікавим фактом, досі якось мало оціненим в історіографії, з саме тим, що слово холоп мало два значення — широке і вузьке.

У широкому значенні під холопом (челядином) почали розуміти всяку залежну людину; як ми побачимо далі, холопами називались, між іншим, закупи і наймити. Під холопами в вузькому значенні розуміли рабів. Але, коли хотіли сказати, що мова мовиться про холопів-рабів, то говорили про холопство "обельное", або повне. Наприклад, у "Правосудии Митрополичьем" є така стаття: "А се стоит в соуде челядин наймит, не похочет быти, а осподарь, несть "моу вины, но дати ему вдвоє задаток; а побежит от осподаря, выдати его осподарю в полницу. Аще ли оубьет осподарь челядина полнаго, несть емоу душегоубьства, но вина есть емоу от бога; а закоупнаго ли наймита, то есть душегоубьство".

Легко переконатись, що челядин міг бути повним і неповним, що повний челядин протиставився закупові і наймиту. Навіщо було б говорити про челядина повного, якби слово челядин мало одне певне значення?

В Руській Правді — далі ми докладно будемо говорити про це — закупи протиставлялись не просто холопам, а неодмінно холопам "обельним". Уже ця подвійність розуміння слова холоп у достатній мірі характеризує різноманітність форм холопської залежності, що почала встановлюватись у досліджуваний період 20*.

Процес перетворення холопів у феодально-залежне, кріпосне населення і викликане цим процесом зближення холопів з феодально-залежним селянством дуже добре відбивається в юридичних пам'ятках. В них можна простежити чимраз більшу тенденцію знайти нові способи поневолення і одночасно розширити економічну самостійність холопів, а також наблизити юридичне становище холопів до юридичного становища феодально-залежного селянства. Само собою зрозуміло, що юридичні пам'ятники, регламентуючи ці зміни в становищі холопів, зважають на інтереси не самих холопів, а їх власників, які при розширенні публічних і громадських прав холопів могли найкраще їх експлуатувати.

Правову регламентацію процесу зближення холопів з феодально-залежним селянством досить добре можна вивчити і на основі тексту Руської Правди, якщо підходити до цього вивчення не формально, тобто старатись вникати не тільки в зміст статей, а й з'ясувати, чому та чи інша норма була встановлена і вміщена в Руську Правду. Це цілком необхідно при вивченні даного пам'ятника, що, як ми доведемо в спеціальному дослідженні, являв собою не збірник звичаєвого права, а збірник нових норм, які касують створені звичаї і загальноприйняту практику.

Про певні зрушення в становищі холопів говорить уже перша частина Пространної Правди — Устав кн. Ярослава. Тут серед статей про холопів привертає увагу стаття про так званий челядинний ізвод. Ця стаття е і в Короткій Правді, але тут вона доповнюється сентенцією: "а то (челядин) есть не скот, нелзе рещи: не ведаю, оу кого есмь коупил, но по языкоу ти до конца". Далі, в Уставі Ярослава є стаття, за якою з князівських, боярських і церковних ("черньцовых") холопів, винних у крадіжці, продажа не стягається, але господарі їх повинні платити подвійну винагороду потерпілому.

Коментатори цієї статті звичайно вказують, що встановлення цієї норми було викликане намаганням підкреслити, що холоп не вважається суб'єктом злочину і що вчинена холопом крадіжка не вважається діянням кримінальним, і тому замість продажі на користь князя збільшується винагорода на користь позивача. Але чому ця стаття була вміщена? Невже досі не було відомо, що холоп не може бути суб'єктом злочину? Нарешті, чому стаття говорить не про холопів взагалі, а про холопів, що належать феодальній групі — князям, боярам, церкві? Адже можна було просто згадати про холопів, не вказуючи, кому вони належать.

Ми, звичайно, не можемо пояснити вміщення цієї статті бажанням декларувати старий принцип, що раби не є взагалі суб'єктами злочину. Руська Правда містить, як було вказано, лише ті статті, що зміняють встановлені норми. Вона не є збірником правових декларацій. Була, звичайно, якась потреба цю норму встановити саме в даний момент.

Нам здається, що появу цієї норми можна пояснити тільки тим, що до цього встановилась практика стягати продажу з холопів, як і з смердів. Цю практику тепер відкидають. Але вона була відкинута не цілком, а тільки відносно холопів, що належали феодалам — князеві, боярам і церкві. Холопи ж інших груп населення — купців, ремісників, своєземців тощо повинні платити, подібно до смердів, продажу. Отже цією нормою встановлювався особливий привілей для феодальних груп, бо при подвійній винагороді за вкрадене (подвійний урок) платили меньше, ніж урок і продажа. Зокрема, урок за коня дорівнював гривні, а продажа — двом і навіть трьом гривнам (за крадіжку князівського коня). Таким чином, установлення даної норми можна пояснити тільки зближенням юридичного становища холопів з юридичним становищем смердів.

Loading...

 
 

Цікаве