WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Закабалення сільського населення - Реферат

Закабалення сільського населення - Реферат

Другий наведений Аргуновим приклад спростовує якраз його самого: він наводить статтю Руської Правди за Пушкінським списком, за якою в разі купівлі хворого коня покупцеві дозволялось "свое серебро взяти опять назад". Якби "опять" було однозначне з "назад" або "взад", то вони не були б поставлені поруч в одній фразі. Третій приклад Аргунов узяв з однієї статті договору смоленського князя Мстислава Давидовича з Ригою і Готландом. В одній редакції говориться: "Тако русину не узяти латинського товара своего, опять платити ему", в другій: "Тако роусиноу не взяти оу немьчина товара своего назад ему платити" і в третій: "Тот товар неворотити"; в четвертій редакції стаття читається так же, як і в першій. Аргунов, посилаючись на статтю, де в другій редакції замість "опять" стоїть "назад", вважає доведеною тотожність значення цих слів.

Але, коли ми наведемо всю статтю цілком, то цей висновок Аргунова не підтверджується: "Аже Русин купити у Латинеского человека товар, а возметь к себе, то ть Латинескому не взяти товара науспять, Русину тому платить. Тако Русину не узять у Латинского товара своего, опять платити ему".

Як видно слово "опять" стосується до виразу "Русину тому платити".

Проте найголовніше заперечення проти Аргунова являє текст самої Руської Правди. Там є статті, де слово "опять" вживається в значенні знову, вдруге.

"Аще кто многим должен будеть, а пришед гость (господь) из иного города или чюжеземец, а не ведая запустить зань товар, а опять начнеть не дати гостю кун..." Стаття не викликає сумніву: хтось, заборгувавши і не бажаючи платити за своїм борговим зобов'язанням, бере товар у гостя, який приїхав з іншого міста, або чужоземця, і знову не хоче платити боргів гостеві. Отже всі заперечення проти цього тлумачення статті, які так енергійно були висунуті Аргуновим, відпадають.

Нарешті, при вказаному розумінні купи розкривається зміст статті: "Продаст ли господин закупа обель, то наймиту (закупу) свобода во всех кунах, а господину за обиду платити 12 гривень продаже". В разі, коли пан продає закупа в повне холопство, закуп звільняється від боргового зобов'язання і, крім того, пан повинен заплатити 12 гривен продажі.

Аргунов заперечує і проти цього тлумачення. Він під кунами хоче розуміти не боргове зобов'язання, а заборгованість закупа внаслідок невиплати ним натуральної данини і платежів за позикою, винагороди за втрату сільськогосподарського інвентаря та ін. Але Аргунов не наводить ніяких доводів проти запропонованого тлумачення цієї статті. Він відзначає, що вираз "свобода во всех кунах" граматично не зовсім ясний. Треба було, на його думку, сказати "свобода от всех кун". Але цей вираз лишиться також "граматично" "не зовсім ясним", якщо ми будемо розуміти слово "кун" так, як пропонує Аргунов. Отже аналіз як статті, де безпосередньо говориться про купу, так і всього комплексу законодавства про закупів приводить нас до переконання, що в основі купи, отже й закупництва, лежить боргове зобов'язання, для забезпечення виплати якого закуп повинен був перебувати в особливих відносинах залежності від свого пана і працювати в його господарстві.

Сукупність умов і передумов встановлення закупництва в літературі звичайно зветься "самозаставою", але це поняття далеко не адекватне дійсній суті даного інституту; він далеко складніший і багатогранніший, ніж ті відносини, ще асоціюються з цим словом.

Постає питання: коли і при яких умовах виникає боргове зобов'язання, яке може лежати в основі закупництва? Нам здається, що воно може виникнути: 1) при позиці, 2) при одержанні вперед заробітної плати, 3) при віддаванні батьком свого сина в кабалу за борг, 4) при умові відпуску на волю повного холопа, 5) при несплаті винагороди за правопорушення, 6) при несплаті раніш зробленого боргу, коли кредитор має право продати боржника в повне холопство. Висловлювали думку, що закупництво може виникнути і "за позиками безгрошовими" 19.

Але, незважаючи на різноманітність умов, при яких може виникнути закупництво, основним типовим джерелом цього інституту, на нашу думку, була позика і меншою мірою наймання 24*. Але і з погляду права, і з погляду життєвої практики після того, як закупництво вже оформилось, не можна розрізнити, з ким ми маємо справу — з наймитом чи з боржником. Адже закупництво веде до тих самих наслідків — до однакової залежності і до однакової експлуатації.

Якщо ми не визнаємо задовільним даного вище пояснення того, чому закуп був названий наймитом, то це можна пояснити й тим, що закуп був наймитом, але не в розумінні тотожності його з закупом — тут про наймання може йти мова не як про суть закупницьких відносин, а як про привід для встановлення закупництва.

Виникає питання: чи всяке боргове зобов'язання походило з норм закупництва? І тут ми, не задумуючись, повинні дати негативну відповідь. Всі попередні статті говорять нам, що боргові зобов'язання самі по собі закупництва не викликають. За взяті гроші платили проценти, "рази", і тільки. Коли брали більші проценти ("третий раз") борг зовсім погашався.

Всі статті Руської Правди про торговельну неспроможність вичерпно говорять нам про те, що купці, обтяжені боргами, зберігали свою свободу і господарську самостійність, поки кредитори не подадуть позову про стягання боргу.

Але, може, купецькі кредитні операції регулюються інакше, ніж боргові зобов'язання інших груп населення, як то думав Гетц? І знову в нас є стаття Руської Правди, яка, здається нам, вичерпно доводить, що боргове зобов'язання навіть малоімущого населення самі по собі також не вели до закупництва:

"А вдачь (въдаче) не холоп, ни по хлебе работять, ни по придатьце". Як бачимо, боргове зобов'язання може виникнути як наслідок позики грішми чи хлібом. "Вдачь", як звичайно почали називати в літературі людей, що заборгували, може або відробити свій борг протягом року, або повернути його. "Но оже не доходять год, то ворочати ему милость, отходить ли, то не виноват есть".

[В. І.] Сергеєвич 20, визнаючи закупа наймитом, вважає проте, що ця стаття говорить про закупів. [О. Є.] Пресняков 21 також, правда, дещо вагаючись, відносить статтю до закупів. Але І. І. Яковкін 22, так само як і Аргунов, заперечує проти віднесення цієї статті до закупів. Яковкін уважає, що "вдачь" — це наймит, а не закуп.

Проте досить вчитатись у статтю, щоб зрозуміти, що вона говорить зовсім не про наймитів, а про людей, які заборгували, взявши позику грішми чи хлібом. Вони могли зовсім не працювати в свого кредитора. Про відробляння боргу говориться тільки в випадку неможливості для них погасити боргове зобов'язання. Оскільки в статті говориться про "милість", це повинне вказувати на безформальний позичковий договір. Та й зміст цієї статті цілком різниться від духу й змісту всього законодавства про закупів.

Аргунов правильно відзначає, крім того, що ця стаття не може стосуватись закупів тому, що в ній взагалі немає згадки про закупів і що вона стоїть окремо і відділена від статей про закупів силою різноманітного матеріалу.

Таким чином дана стаття дозволяє нам встановити, що боргове зобов'язання, хоч би й малоімущого, некредитоспроможного населення, саме по собі ще не веде безпосередньо до закупництва.

Що ж кінець кінцем перетворює боргове зобов'язання в "купу", а людину в закупа?

Ми цілком певні, що боргове зобов'язання перетворюється в купу при певних формальних моментах. Воно повинне бути оформлене, мабуть, шляхом оголошення владі, при послухах, або, можливо, фіксуватись у писаних документах. При цьому можливі були й окремі церемонії. Тільки при цих формальних умовах звичайний боржник міг бути перетворений у закупа.

Відповідно до цього треба розв'язувати й питання про види закупів. Оскільки в закупи при певних формальних умовах могли попасти різні елементи (і збанкротовані купці, і ремісники, і селяни), остільки їх могли експлуатувати по-різному. Купці-закупи могли бути використані в торгівлі пана або в інших галузях його господарства, ремісники також по своїй спеціальності, а селяни, що якраз і становили основну масу закупів, були "ролейними" закупами, які працювали на ріллі, на полі 23.

Підсумуємо наші спостереження в питанні про походження і суть закупництва. Закупи стають закупами при певних формальних умовах, причому боргове зобов'язання, що лежить в основі купи, може виникнути на різних основах (позика, наймання, умова при відпусканні холопа на волю тощо). Закупництва не можна розкласти на складові частини, як то роблять у літературі (позика сполучена з самозаставою, "наймання" сполучене з самозаставою тощо). Закупництво — це особливий інститут, відносини sui generis, до якого не можна підходити з категоріями римського чи сучасного цивільного права.

Про закабалення смердів у Київській Русі Ленін говорить: "І "вільний" російський селянин у 20-му ст. все ще змушений іти в кабалу до сусіднього поміщика — цілком так само, як в XI ст. ішли в кабалу "смерди" (так називає селян "Руська Правда") і "записувались" за поміщиками!".

Loading...

 
 

Цікаве