WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Закабалення сільського населення - Реферат

Закабалення сільського населення - Реферат

Останнім доводом Аргунова є те, що слово купа в початковому тексті читалось як копа і що копа в деяких слов'янських і литовських мовах, отже і в Руській Правді, означає міру грошей і сільськогосподарських продуктів.

Твердження Аргунова, що слово купа в більшості списків замінене словом копа, вимагає уточнення: слово копа зустрічається приблизно 50 разів, слово купа щось 20 і разів 30 воно заміняється словом ціна; при цьому часто в першій статті, де згадується про купу, пишуть копа, а в другій — купа і навпаки. Отже Аргунову треба ще довести, що слово копа відбиває початковий текст пам'ятника. Просте посилання на "більшість списків" ще не може мати значення. Нам здається, що це взагалі йому не вдалося б, бо слово закуп, як визнають усі дослідники, походить від слова купа, а не копа: в жодному списку ми не зустрічаємо слова "закон". Але припустимо, що в початковому списку стояло копа, а не купа, що копа — міра грошей і хлібних продуктів. Тоді статті, де згадується про копу, втратять сенс, якщо не буде сказано, копу яких грошей або копу яких хлібних продуктів дає закуп панові.

Далі, якщо навіть ми визнаємо, що копа — міра грошей чи продуктів, то Аргунову треба довести, що ці гроші й продукти були "натуральною даниною", що це була іздольщина. З цього ясно, що всі твердження Аргунова є просто здогадом, який не може знайти підтвердження в жодній статті Руської Правди.

Але головне не в цьому довільному граматичному тлумаченні і не в бездоказовому припущенні, що копа — це міра грошей і хлібних продуктів, а в тому, що Аргунов при аналізі слова купа обминув другу згадку про неї в статті, в якій купу не можна розуміти як натуральну данину, як іздольщину, стягувану паном з закупа. Якраз у цій статті вичерпно говориться, що купа належала закупові, купа не панова, а закупова: "Аже господин переобидить закоупа, а оувидить (оувередить) купу его или отарицю, то ему все воротити".

Аргунов, прекрасно розуміючи, що ця стаття кладе край його спробам витлумачити купу як натуральну данину, виплачувану закупом панові, бо ясно, що пан не буде шкодити своїй данині, цілком обминув це надзвичайно важливе для з'ясування питання про купу місце Руської Правди. Правда, є один список, де про купу не згадується, саме список Синодальний, де текст статті читається: "Аже госпо-. дин переобидить закоупа а оуведить враждоу его или отарицю". Але Аргунов, знаючи, що всі інші списки говорять про пошкодження копи або ціни, не пробував довести, що текст статті за Синодальним списком відбиває початковий текст. Він просто обминув факт другої згадки про купу, яка рішуче паралізує всі його припущення про те, що купу платить закуп панові.

Таким чином, думка Аргунова про суть купи відпадає, і разом з нею відпадає й думка Б. Д. Грекова, бо й він, визнаючи купу рентою, також повинен виходити з припущення, що купу платить панові закуп.

Перейдемо тепер до розгляду другого погляду, а саме, що купа — це заробітна плата, видавана паном закупові вперед.

Цей погляд, найповніше висловлений Сергеевичем, спирається на одне місце з статті Руської Правди, де в багатьох списках закуп називається наймитом.

Але треба мати на увазі, що в 26 списках говориться не про наймита, а про закупа. Значить, треба довести, що згадка про наймита справді була в початковому тексті. Отже доводи Сергеєвича ще не є вичерпні, коли вони спираються тільки на той факт, що про наймита згадується в більшості списків. Статистичний метод при відтворенні списків можна застосовувати дуже обережно. Припустимо, що Сергеєвич має рацію, що наймит справді був згаданий у початковому тексті, але все-таки ми не можемо приєднатися до його погляду, що закуп — найманий робітник.

Нижче ми докладніше скажемо про найманих робітників, наймитів у досліджувану епоху, але й тут треба відзначити, що слово наймання (отже й найми) вживалось у двох різних значеннях — 1) у значенні наймання і 2) в значенні стягання процентів, так званої лихви. Наймит у цьому останньому розумінні — це людина, яка платить лихву, людина закабалена. Оскільки, як ми бачимо, закуп якраз був у становищі закабаленої людини, він і міг бути названий наймитом у даній статті, яку можна тлумачити так, якщо пан продасть закупа в повне холопство, то закабалений звільняється від виплати боргу. Вживання слова наймит у цьому значенні ніяк не можна вважати випадковим — воно дуже доречне.

Що закуп не найманий робітник, не наймит саме в цьому розумінні слова — це доводить виданий нами пам'ятник — "Правосудие Митрополичье" 17. Про становище наймитів ми будемо говорити в спеціальному розділі, а тому процитуємо тут лише ті статті, які вичерпно доводять, що закупи — не наймити.

"А се стоит в соуде челядин наймит, не похочет быти, а осподарь, несть емоу вины, но дати ему въдвое задаток; а побежит от осподаря, выдати его осподарю в полницу.

Аще ли оубъект осподарь челядина полнаго несть емоу душегоубьства, но вина есть емоу от бога. А закоупнаго ли наймита — то есть душегоубьство".

Неважко бачити, що ці дані вичерпно доводять різницю між закупом і наймитом: по-перше, становище наймита, як воно визначається процитованою статтею, інше, ніж закупа; наймит — вільна людина, яка легко може розірвати договір, виплативши подвійний завдаток; якщо завдатку він не одержав, то може без дальших розмов покинути хазяїна. Дух і зміст статтей Руської Правди про закупів говорять про незрівнянно більшу залежність закупів, про більшу зв'язаність їх зобов'язаннями перед паном. По-друге, залежність наймитів визначалась одержанням завдатку, а залежність закупів — одержанням купи. По-третє, закуп і наймит протиставляються в статті ("А закупного ли наймита"). Було б дивно тлумачити цю статтю, виходячи з припущення, що слово наймит визначає або пояснює слово "закупного". Інститут закупництва і наймання був усім відомий і пояснювати, хто такі закупні люди — не було ніякого сенсу.

Таким чином думка Сергеєвича, що купа є заробітна плата, дана паном вперед закупові, отже, що закуп — найманий робітник, не може бути прийнята, а тому не може бути прийнята і думка Чичеріна. Нам здається, що коли , відкинути тлумачення Аргунова, що купа є натуральна данина, тлумачення Грекова, що купа — рента (оброк), виплачувана закупом панові, Рейца і Сергеєвича, що купа є заробітна плата, — то лишається єдино можливою думка більшості істориків, що в основі купи лежить боргове зобов'язання, що закуп стає закупом для забезпечення і виконання цього зобов'язання.

Розуміння купи як відносин, в основі яких лежить боргове зобов'язання, дозволяє нам розкрити зміст усіх статей Руської Правди про закупів без особливих труднощів і суперечностей. Зокрема, другу статтю, що безпосередньо говорить про купу — "Аще господин переобидить закоупа, а оуведить (увередить) купу его или отарицу, то то ему все воротити, а за обиду платити ему 60 кун" — дуже добре можна зрозуміти саме при цьому значенні купи. Цілком можливі випадки, коли пан, видавши купу, може її "увередить", силою відібравши передані гроші або відібравши майно, яке було в розпорядженні закупа. Але особливо добре при цьому значенні купи можна зрозуміти зміст інших статей про закупів. Зокрема, в першій статті про закупів — "Аже закуп бежить от господы, то обель; идеть ли искать кун, а явлено ходить или ко князю или к судиям бежить обиды деля своего господина, то про то не робять его, но дати емоу правдоу" — стає зрозумілою фраза "идет ли искать кун". Звичайно, щоб виплатити своє боргове зобов'язання, закуп потребував кун — грошей. Очевидно, почала встановлюватись практика перетворювати закупа в повного холопа в разі, коли він ішов шукати грошей, і законодавство цю практику відкинуло.

У дальшій статті — "Паки ли прииметь на немь кун, то опять ему воротити куны, что будеть принял, а за обиду платити ему 12 гривен продаже" — вираз "паки ли приимет (пан) на нем кун" можна зрозуміти, тільки взявши на увагу, що пап міг, користуючись залежним становищем закупа, примусити його вдруге виплатити боргове зобов'язання. За цією статтею пан повинен повернути закупові взяту суму. Тлумачення цієї статті має вирішальне значення при розв'язанні питання про купу. Не дивно, що один з головних противників погляду на купу як на відносини, в основі яких лежить боргове зобов'язання, Аргунов 18, висуває цілий арсенал заперечень проти цього тлумачення. Він рішуче заперечує думку, що стаття говорить про одержання купи вдруге. Він вказує, що вираз "паки ли" в Руській Правді і в інших сучасних пам'ятниках вживається не в розумінні знову, вдруге, а в розумінні якщо, а слово "опять" означає назад.

Але приклади, які наводить Аргунов, непереконливі. Насамперед вираз "паки ли" ніколи не буває тотожний з "якщо"; він має непередаваний сучасною мовою відтінок повторення або продовження дії, про яку говориться в реченні, що починається з "паки ли". Далі, вираз "паки ли" і "паки" може мати значення "знову", "удруге". Але хай буде так, як думає Аргунов, що "паки ли" однозначне з "якщо" (дійсно, в деяких списках "паки ли" заміняється словом "аще"), проте слова "опять" вже ніяк не можна вважати однозначним з словом "назад". Розберемо ті приклади, які наводить Аргунов. Він, між іншим, наводить таке місце з Руської Правди: "а кде будеть конечный тать, то опять воротять челядина" і вказує, що за цією статтею челядин у разі, коли знайдуть остаточного злодія, повертається назад. Але, коли ми наведемо всю статтю, то виявиться, що "опять" означає не "назад", а вдруге: "Аще кто познаеть челядин своей оукраден, а поиметь и, то оному вести и по кунам до 3-го свода; пояти же челядина в челядин место, а оному дати лице..." Значить, уже раніш повертали челядина; тепер, при виявленні остаточного злодія, челядин повертається знову.

Loading...

 
 

Цікаве