WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Форми експлуатації закупів - Реферат

Форми експлуатації закупів - Реферат

Форма і характер залежності закупа визначаються 1) закріпленням його за паном, 2) підсиленою над звичайні норми відповідальністю його, 3) підляганням закупа панській юрисдикції.

1. Закріплення закупа за паном визначається першою статтею Руської Правди про закупів:

"Аже закуп бежить от господы, то обель; идеть ли искат кун, а явлено ходить, или ко князю, или к судиям бежить обиды деля своего господина, то про то не робять его, но дати емоу правдоу".

Зміст даної статті ясний: закуп, що втік від пана, перетворюється в повного холопа. Законодавство, очевидно, підтверджує встановлену практику, але воно вважало за потрібне дати закупам змогу відлучатись з панського двору в двох точно визначених випадках: коли закуп ішов шукати кун для виплати боргового зобов'язання і для "подачі скарги на заподіяну йому паном кривду. Срезневський 33, а слідом за ним Аргунов намагаються тлумачити цю статтю в розумінні права закупа взагалі йти від пана на заробітки і навіть для торгівлі ("для відвідання ринків з метою обміну продуктів господарства"). Аргунов посилається на "Законник" Стефана Душана, де була стаття, за якою панам заборонялось утримувати людей від відвідання ринків, і проводить зв'язок між цієї статтею і аналізованою постановою Руської Правди. Але таке тлумачення Аргунова легко спростовується рядом міркувань: 1) після того, як ми з'ясували форми експлуатації закупів, не може бути й мови про самостійне господарство закупа, про його самостійні промисли й торгівлю; 2) стаття має строго обмежений зміст: точно перераховуються випадки, коли закупові дозволяється відлучатись з панського двору і ніяких інших підстав для цього стаття не передбачає: 3) в статті з певністю вказуються формальні умови, при яких закуп може відлучатись, а саме там підкреслюється: "а явлено ходить". "Явлено" звичайно перекладається в розумінні відкрито, але, нам здається, цей приклад неточний. Закуп не тільки відкрито, тобто нетаємно, повинен відлучатись у зазначених випадках, але й добитись якимсь чином офіціального визнання за ним права на відлучку. Ми припускаємо, що він повинен був у кожному окремому випадку заявляти про це або послухам, або місцевій владі; 4) стаття починається категоричною нормою: "Аже закуп бежить от господы, то обель". Ясно, що пани вживали всіх заходів до того, щоб використати цю статтю для остаточного поневолення закупів. Тому, знаючи цю тверду норму, а, головне, ще твердішу практику, навряд чи закупи самі давали привід для поневолення і, незважаючи на норму, кидали двір свогопана.

Що ж до посилання на "Законник" Стефана Душана, то він, звичайно, ніякого відношення до закупів, особливої групи залежних відносин у давній Русі, не має.

Зазначена стаття Руської Правди точно і певно говорить про те, що закуп "крепок" своєму панові.

2. Другим моментом, що визначає форму і характер залежності закупа, є встановлення більшої, порівнюючи з вільними людьми, відповідальності закупа за завдану шкоду, за злочин і вчинки, зроблені як проти пана, так і проти третіх осіб.

Про більшу відповідальність закупа говорить ряд докладно розібраних нами статей Руської Правди.

За цими статтями, закуп відповідав за цілість коня, даного йому паном для роботи в полі, а також за цілість худоби. Якщо наше припущення, що ці статті стосуються також і до коня, буде заперечене, то він відповідав за домашню худобу в винятково широкому обсягу — і за крадіжку її третіми особами, за поранення коня, за його псування ("Но еже погубить на поле, и в двор не вженеть и не затворить, кде ему господин велить, или орудья своя дея, а того погубить, то то ему платити"). Тобто закуп відповідав не тільки за прямий намір, за необережність, а й взагалі за цілість коня. Він, наприклад, повинен був відповідати за коня, якщо його вкрадуть під час його відлучки в своїх справах. Звичайно, вільна людина, наприклад наймит, такої відповідальності за даного їй коня нести не могла: вона могла відповідати за лихий намір, за необережність, мабуть, за доведене недбальство, але не за те, що кінь пропав під час її відсутності, коли вона ходила у своїх справах.

Про більшу відповідальність говорить і така стаття: "Аже закуп выведеть что, то господин в немь; но оже кде и налезуть, то преди заплатить господин его конь или что будеть ино взял, ему холоп обелный, и паки ли господин не хотети начнеть платити зань, а продасть и, отдасть же переди или за конь, или за вол, или за товар, что будеть чюжего взял, а прок ему самому взяти собе".

Зміст цієї статті, на наш погляд, ясний: якщо закуп украде щось (оскільки в попередній статті говориться про крадіжку холопом коня, то, мабуть, і тут мається на увазі, головним чином, кінь), то пан має право вчинити з закупом те, що йому схочеться (очевидно, перетворити його в повного холопа, збільшити розмір купи тощо). Але коли буде доведено, що закуп украв коня чи інші речі в третіх осіб, то панові дається на вибір — або заплатити за крадіжку коня потерпілому і перетворити закупа в повного холопа, або продати закупа і з одержаної суми заплатити потерпілому; коли ж буде лишок, то цей лишок пан може взяти собі.

Мотиви, чому панові дається змога вибирати два способи винагороди потерпілому, ясні: ціна вкраденого закупом може бути вища, ніж вартість закупа як повного холопа; панові немає рації платити вище цієї вартості і тоді він може просто продати закупа і цим задовольнити потерпілого. Незважаючи на ясний зміст статті, деякі дослідники, зокрема [М. Ф.] Владимирський-Буданов 34, тлумачать її інакше. Владимирський-Буданов, грунтуючись на тому, що в Пушкінському списку після слів "господин в немь" додано "в том не платити", вважає, що цей додаток відповідає змістові статті і тлумачить цю статтю так: "Якщо закуп украде щось і втече, то пан не відповідає; але коли його знайдуть, то хазяїн мусить заплатити за коня або за інше вкрадене, а закуп перетворюється в його повного холопа".

Але такого тлумачення не можна прийняти. Справа в тому, що додаток "в том не платити" є тільки в одному списку; всі інші списки, в тому числі найдавніші — Синодальний і Троїцький, його не подають. Не можна сумніватись і в тому, що цей додаток пізніший. А, головне, якщо ми приймемо, що цей додаток відбиває початковий текст, то матимемо дві суперечливі норми: пан не платить за закупа і пан усе-таки платить за нього. Владимирський-Буданов, щоб вийти зі скрутного становища, від себе додає: якщо закуп украде (і втече), тільки тоді пан не відповідає. Але в тексті не говориться про це. В статті протиставляються два випадки: крадіжка, вчинена закупом у пана, і крадіжка, вчинена ним у третіх осіб ("оже кде и налезуть"), а не крадіжка з дальшою втечею і з дальшим затриманням злодія.

Таким чином, відмінність відповідальності закупа за крадіжку від відповідальності вільних осіб полягає в тому, що закуп завжди міг бути перетворений у повного холопа, хоч яка б незначна була вартість украденого.

3. Третім моментом, що визначає характер залежності закупів від пана, є підлягання їх панській юрисдикції.

Руська Правда дає вичерпні вказівки щодо цього: "Аже господин бьет закупа про дело, то без вины єсть".

За безпосереднім змістом цієї статті питання про винність закупа розв'язує сам пан. Хоч є продовження цієї норми: "биеть ли не смысля, пьян, а без вины, то якоже в свободнем платежь, такоже и в закупе", але цілком ясно, що на практиці це останнє правило лишалося мертвою буквою. Знаходили, звичайно, сотні приводів для пана виправдувати свою розправу з закупом без достатніх підстав.

Другою статтею, що встановлює підлягання закупів панській юрисдикції, є щойно проаналізована стаття про відповідальність закупів перед паном і третіми особами. Вказівка статті, що в разі крадіжки закупа в пана "то господин в немь", дає змогу панові самому встановити форму кари. Тут уже законодавство не ставить ніяких меж його сваволі.

З'ясування форм і характеру залежності закупа допоможе нам розв'язати питання, до якої групи населення треба віднести закупів. В попередній літературі питання розв'язували просто. Було два розряди населення — вільні і холопи. Грунтуючись на нормі, що в випадку, коли пан у п'яному вигляді поб'є закупа без достатніх підстав, він відповідає за закупа як за вільного ("якоже в свободнем платежь"), більшість дослідників, не вагаючись, відносили закупів до числа вільних. В результаті нашого дослідження буде доведено, що поруч з вільними і "обельными" холопами в епоху Київської Русі були різні проміжні групи, які звались "необельными", неповними холопами. До цих неповних холопів якраз і належали, здається нам, закупи.

Loading...

 
 

Цікаве