WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Місцеві особливості в процесі феодалізації - Реферат

Місцеві особливості в процесі феодалізації - Реферат

Основна частина феодальних володінь повинна належати дружинним елементам. Тільки в Ростовсько-Суздальському краї були ще гнізда недобитої старої феодальної влади. Щодо особливостей у процесі виникнення феодально-залежного сільського населення, то, нам здається, тут мусить мати особливе значення насильницьке закріпачення місцевої литовської, фінської і слов'янської людності.

Привертає увагу факт, що в Північно-Східній Русі швидко виходить з ужитку термін "смерд", який раніш, в XI ł на початку XII ст., широко вживався для позначення сільського населення Ростовсько-Суздальського краю (так звані "суздальські смерди"). Це зникнення терміна дуже показове. Мабуть, князі, щоб притягти колоністів, давали пільги новопоселенцям, організували так звані "свободи". Таким чином, очевидно, відбувався попередньо процес "розсмердення" селянства, раніш ніж воно було перетворене новими способами у феодально-залежне населення.

Треба, крім того, відзначити і особливі умови виникнення міст. Тут міста насамперед — колонізаційні центри (крім Ростова і Суздаля); їх будували князі. Природно, що міське населення так чи інакше перебувало під впливом княжої організуючої сили.

Всі ці особливості в процесі виникнення феодальних сеньйорій повинні визначити і особливості в утворенні класу феодально-залежного сільського населення. Клас феодалів, оскільки були розбиті старі ростовсько-суздальські групи, почав складатись головним чином з дружинних елементів — учасників колонізаційної діяльності князів. Зайняті цією діяльністю, дружинні елементи почали, мабуть, порівняно пізно осідати на землю. Характерно, що літопис, розповідаючи про події в Північно-Східній Русі, постійно вживає вижиту вже в інших місцевостях дружинну термінологію.

Оскільки ще сильні були дружинні відносини, то васалітет не вийшов ще з примітивних форм. Завдяки величезному князівському господарству велику роль повинен був грати міністеріалітет.

Оскільки процесу феодалізації на Північно-Східній Русі не можна порівняти щодо інтенсивності, широти й глибини з цим процесом в інших землях, то клас феодально-залежного селянства ще не був консолідований. Цим пояснюється відсутність терміна, застосовуваного для позначення феодально-залежного селянства. Термін "смерд", як ми вже вказували, зник, а новий не був вироблений. Селянство називається то "сиротами", то "хрестьянами" тощо.

Щодо особливостей у політичному устрої Північно-Східної Русі, то тут цілком безперечна виняткова широта влади північно-східних князів, що мали, як ми вже вказували, надзвичайно широку економічну й соціальну базу. Досить врахувати діяльність трьох перших ростовсько-владимирських князів — Юрія Долгорукого, Андрія Боголюбського, Всеволода III, щоб усякі сумніви щодо цього відпали. Розбите ростовсько-суздальське боярство втратило свій вплив і не могло протидіяти князеві. Діяльність ростовсько-владимирських князів спрямовували дружинні елементи. Природно, що говорити про існування боярської думи як особливої установи немає ніяких підстав.

Нам здається, що в світлі цих загальних моментів, які визначили особливості політичного ладу в Північно-Східній Русі, питання про взаємовідносини князя і міста треба розв'язати в дусі встановлених ще за часів Соловйова літературних традицій.

Оскільки місто Владимир (так само як і Ростов) не грало особливої ролі в господарстві Північно-Східної Русі як торговельно-промисловий центр і оскільки князь мав дуже широку базу і серед міського населення, природно чекати, що віче як орган влади, де могли брати участь і городяни, і купці, і ремісники, не грало особливої і притому самостійної ролі, і поступово відмерло ще до татарського завоювання. Характерно, що у Владимирі його часто використовували як орган політичного впливу ті групи, що були під впливом княжої організуючої сили і брали участь у розгромі старої феодальної знаті Ростова і Суздаля.

Щодо місцевої адміністрації, то її призначав князь і вона була під його безпосереднім контролем. Дуже характерно, що на північному сході виникає особлива назва для місцевих адміністраторів, які сиділи в містах, — "намісник". Цей термін добре відзначає безпосереднє підлягання місцевій адміністративній князівській владі 62*.

4. Галицько-Волинська земля

Місцеві особливості в процесі феодалізації в Галицько-Волинській землі зумовлені такими моментами суспільно-економічного і політичного розвитку цієї частини Русі.

Одним з найхарактерніших моментів було те, що в Галицькій землі процес розкладу родоплемінних відносин і виникнення феодалізму почався раніш, ніж в інших землях. З другого боку, і дальший розвиток феодалізму проходив далеко інтенсивніше. Це пояснюється безпосередніми економічними зв'язками з західноєвропейськими країнами, з якими межувала Галицька земля. Далі, в той час, як південні землі занепадали і втрачали населення, Галицька земля, подібно до Північно-Східної Русі, стала місцем жвавої колонізації. Але доля цих колоністів була інша. Тут колоністи осідали в уже створених боярських сеньйоріях і таким чи- • ном підсилювали економічно-соціальну базу місцевих бояр. Далі треба відзначити, що Галицька земля пізніше, ніж усі інші землі, увійшла до складу Київської держави і пізніше, ніж інші, одержала окремого князя (з 1097 р.). Таким чином, процес феодалізації в Галицькій землі спочатку протікав без впливу на нього княжої організуючої сили. Князі почали діяти в Галицькій землі тоді, коли цей процес визначився.

Слід відзначити також і той факт, що підкорення Галичини Польщею, дальший постійний зв'язок Галицької землі з Польщею й Угорщиною, часті втручання цих країн у галицькі справи — все це мусило зумовити певний ступінь впливу західноєвропейського феодального права на розвиток галицьких установ і інститутів.

Нарешті, не зайво відзначити ще одну обставину: в Галицькій землі не було великих торговельних центрів, подібних не тільки до Києва чи Новгорода, а навіть, наприклад, до Смоленська чи Владимира. Дуже характерно, що Галицька земля спочатку називалась не за назвою своєї столиці — Галича, а описово — "Червенські міста". Значить, Галич не виділявся серед інших галицьких міст. Та і пізніше він не грав особливої ролі.

Усе це визначило ряд місцевих особливостей у процесі феодалізації в Галицько-Волинській землі.

Насамперед у Галицькій землі основним типом феодальних володінь була боярська сеньйорія. Бояри зуміли захопити в свої руки основну частину Галицької землі. Що ж до князівського домену, то він почав розвиватись пізно (тільки в XII ст.), коли боярство вже захопило в свої руки кращі землі. Словом, князівський домен у Галицькій землі був не значніший, ніж деінде. З матеріалу, що дійшов до нас, важко з'ясувати значення церковного землеволодіння в Галицькій землі. Але можна думати, що церковне землеволодіння було розвинуте менше, ніж в інших землях, зокрема ніж у Новгороді. Оскільки процес феодалізації був широкий і глибший, ніж деінде, то можна припускати, що значна частина общинних земель була експропрійована вже в XII ст.

Щодо питання про виникнення класу феодалів, то в Галицькій землі, так само як і в Новгороді, основна маса феодалів виросла з великих землевласників, які утворились у сільських общинах, що розкладались. Відмінно від Новгорода, князівські дружинники могли набувати собі землі в Галицькому князівстві і, мабуть, вони це й робили. Але ці дружинники, можна сказати, губились в масі численного і об'єднаного галицького боярства. Такого об'єднання, такої консолідації боярства ми в жодній землі не спостерігаємо.

Можна припускати, що правове оформлення класу галицьких феодалів-бояр проходило не без впливу західноєвропейського феодального права. Досить вказати, що в Галицькій землі почало організуватись, за західноєвропейськими зразками, рицарство. Так, літопис 2 повідомляє, що польський король Болеслав, покликаний на допомогу кн. Ізяславом Мстиславичем, "пришед к Луцку и ту перебы три дни; и ту пасаше Болеслав сыны боярьскы мечем многы".

Особливості політичного устрою визначаються особливостями в процесі виникнення феодального землеволодіння і оформлення класу феодалів. Оскільки галицькі князі не мали широкої економічної й соціальної бази, їх влада була і неміцна, і неширока. Велику роль у політичному житті країни грало галицьке боярство. Воно розпоряджається князівським столом, запрошує і усуває князів. Історія Галицько-Волинської землі повна прикладів, коли князі, втративши підтримку боярства, були змушені кидати своє князівство. Характерні також і форми боротьби боярства з недогідними йому князями. Зокрема вони запрошували угорців і поляків, карали на смерть недогідних князів (так у 1211 р. були повішені князі Ігоревичі), корпоративно виходили з Галицької землі (в 1226 р.). Характерний також епізод, коли боярин Володислав проголосив себе князем (в 1213 р.).

Така надзвичайна об'єднаність галицького боярства змушує припускати, що тут виникли якісь органи, в яких реалізувалась політична влада бояр, але про які мовчать джерела.

Як і в інших землях, так і тут скликались віча. Дуже характерно, що князі шукали в вічі підтримки собі в боротьбі з боярством. Так, само з цією метою князь Данило скликав віче в 1231 і в 1235 р. Але неважко встановити, що віча, які складались з городян Галича, не мали особливого впливу. Літопис відзначає, що городяни Галича дуже любили кн. Данила, але, як відомо, становище його визначалось не цією любов'ю, а ставленням до нього бояр.

Виняткове значення галицького боярства відбилось і на організації місцевого управління. Бояри присвоїли собі право роздавати волості й міста. Дуже характерно, що кн. Данилові, незважаючи на його енергію, не вдалось скасувати цю практику 63*, і літописець говорить: "Бояре же Галичьстии Данила князем собе называху, а саме всю землю держаху" 3.

Loading...

 
 

Цікаве