WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Місцеві особливості в процесі феодалізації - Реферат

Місцеві особливості в процесі феодалізації - Реферат

Реферат на тему:

Місцеві особливості в процесі феодалізації

Вступні зауваження

Розвиток феодальних відносин у Київській Русі ми дослідили головним чином на основі матеріалів, що стосуються до основного центру її, Київської землі. Але вже з самого початку процесу феодалізації повинні були виявитись місцеві особливості в цьому процесі.

Ці місцеві особливості можуть полягати: 1) в різній інтенсивності процесу феодалізації; 2) в більшому чи меншому закріпаченні сільського населення; 3) в більшому чи меншому значенні того чи іншого способу перетворення вільного безпосереднього продуцента в феодально-залежне селянство; 4) в більшому чи меншому значенні в економічній і політичній системі тієї чи іншої землі основних видів феодальних володінь — князівського домену, церковної і боярської сеньйорій; 5) в процесі виникнення і в правовому оформленні класу феодалів і класу феодально-залежного селянства; 6) у структурі політичної влади, зокрема в більшій чи меншій ролі князя, боярства і міського населення; 7) в процесі виникнення феодальних інститутів — васалітету, міністеріалітету, імунітету.

Само собою зрозуміло, може бути і ряд інших, дрібніших, отже, менш важливих особливостей у процесі феодалізації. Безперечно, всі землі, на які розпалась Київська Русь, мали цілий ряд особливостей. Але з'ясувати всі ці особливості кожної землі ми не можемо через повну відсутність матеріалів. Так, ми не можемо цього зробити для Чернігівської, Переяславської, Новгородської, Сіверської, Рязанської, Смоленської, Турово-Пінської і Полоцької земель. Але зате в нас є деякий матеріал для встановлення місцевих особливостей у процесі феодалізації земель Новгородської, Галицько-Волинської і Ростовсько-Суздальської. Втім, і цей матеріал недостатній; його доводиться поповнювати пізнішим матеріалом і на основі вивчення кінцевих результатів процесу підходити до його початку.

Само собою зрозуміло, що вивчення процесу виникнення і початкового розвитку феодалізму в цих трьох землях мусить становити предмет самостійних і докладних досліджень, але поки їх немає, доцільно поставити це питання хоч би в самій загальній формі.

2. Новгород

Питання про особливості в процесі феодалізації великого Новгорода було поставлене ще Рожковим, який відніс новгородський феодалізм до типу так званого муніципіального феодалізму. На його думку, "з господарського погляду муніципіальний феодалізм характеризується перевагою транзитної, зовнішньої торгівлі, якій підпорядковуються і ремесло, і землеробство чи інші галузі сільського господарства".

Але коли прийняти це визначення, то муніципіальним феодалізмом доведеться називати не тільки феодалізм у Новгороді, а й суспільно-економічний лад Фінікії, Карфагена, словом, тих країн, де була дуже розвинута зовнішня торгівля.

До того ж Рожков не пояснив, як же виник цей муніципіальний феодалізм у Новгороді.

Природно, що при встановленні особливостей у процесі феодалізації Новгорода доведеться відмовитись від цього поняття.

Особливості в процесі феодалізації в Новгороді зумовлюються особливостями в процесі розвитку великої феодальної сеньйорії і особливим становищем, яке почав займати Новгород після занепаду Києва як економічного і політичного центру. Як відомо, після того, як Київ став цим центром, Новгород перестав притягати до себе князів. Досить показова щодо цього погордлива відповідь князя Святослава новгородцям, які прийшли до нього просити собі князя: "А бы пошел кто к вам" — сказав він. Та й ті князі, що сиділи в Новгороді, зокрема кн. Володимир і кн. Ярослав, дивились на Новгород як на свого роду плацдарм для дальшого просування в Київ. Нехтуючи Новгородом, зв'язуючи свою долю з Південною Руссю і з Києвом, князі не були зацікавлені в тому, щоб перетворитись у місцевих землевласників і утворити там свій домен. Через це експропріацію общинних земель провели не князі і не дружинні елементи, а місцеві представники родоплемінної знаті, а також великі землевласники, які вирослії всередині общин, що розкладались. Більшість неосвоєних новгородських боярських земель дісталась церковним установам — Софійському дому, монастирям, церквам. Через це й питома вага церковного землеволодіння в Новгороді була більша, ніж в інших землях. Отже, в Новгороді не міг бути покладений початок князівського домену, не могло розвинутись землеволодіння князівських дружинників. Коли Великий Новгород став центром уваги князів — а це зумовлювалось ростом економічного і політичного значення його, — то було вже пізно. Об'єднаненовгородське боярство вжило всіх заходів до того, щоб не дати змоги князеві і його оточенню почати освоювати землі як новгородських феодалів, так і общинників. Поступово складається свого роду конституційна норма, що забороняє князеві, його княгині, його боярам і дворянам набувати безплатно чи платно розташовані на території Новгорода землі. В першому, що дійшов до esc, договорі новгородців з князем" (тверським Ярославом Ярославичем) від 1265 р. ми зустрічаємо таку статтю: "А в Бежицах, княже, тобе, ни твоей. княгыни, ни твоим бояром, ни твоим дворяиом сел не дьржити, ни купити, ни даром приймати и по всей волости Новгородьской". Складається і друга норма, яка забороняє князеві і його оточенню приймати в закладники новгородців. В тому ж договорі говориться: "ни закладников и приймати, ни княгыни твоей, ни боярам твоим, не дворянам твоим, ни смерда, ни купщины". Заборона приймати в закладники зумовлена не тільки тим, що закладництво розширяло політичну базу князів, а й тим, що воно, як ми вже говорили, вело до дальшого перетворення закладників у феодально-залежне й кріпосне селянство і до експропріації їх земель.

Хоч усі ці норми містяться в договорі 1265 р., але в самому його тексті вказується, що це — новгородське мито, яке оформилось за дідів і батьків, зокрема при батьку великого князя Ярослава Ярославича — Ярославі Всеволодовичу. Це підтверджує зроблене Костомаровим порівняння договірного мита з політичною практикою великого Новгорода XII і початку XIII століття.

Отже, однією з основних особливостей у процесі феодалізації Новгородської землі є те, що в Новгороді князівський домен не міг виникнути і не міг розвинутись згодом. Це знову-таки повинне було зумовити ряд дальших особливостей. Передусім це мусило відбитись на способах перетворення вільного сільського населення у феодально-залежне і на формах експропріації общинних земель. Як ми свого часу вказували, одним з основних способів перетворення вільних данників у залежне селянство було поступове перетворення данини у феодальну ренту. Цей спосіб припускає безпосередню участь князя і його численних агентів. У Новгороді він був виключений, оскільки встановилась конституційна норма про заборону князеві і його оточенню брати з населення побори більші, ніж установлено в договорах.

І в Новгороді данники з часом почали називатись смердами. І тут смерди перебувають у віданні князя, але замість права на необмежену експлуатацію смердів тут виникає обов'язок "блюсти" смердів. Досить вказати, що кн. Всеволод був вигнаний між іншим і за те, що він "не блюдет" смердів.

Але в Новгороді відносин смердів до князя і міста не можна ототожнювати з відносинами підданства. І тут вони мають своєрідний характер. І тут вони виявляються у відбуванні різних повинностей, з одного боку, і у владній опіці — а другого. Повинності, які смерди на півдні відбували для князя і княжого господарства, смерди в Новгороді почали відбувати для міста, виконуючи їх за міське населення. Літописні повідомлення про існування в Новгороді особливого "смердьего моста" і "смердьих ворот" дозволяють нам припустити, що смердів притягали до мостової і городової справи безпосередньої в місті. Про відбування ними різних повинностей і уроків Пскову, згідно з особливою "смердьею грамотой", цілком певно говориться в літературному оповіданні про події в 1485 р. в Пскові.

Ці особливі повинності ніби відбували тільки смерди: інші групи сільського населення, наприклад, своєземці, половники та ін. їх не виконували, перебуваючи в загальному державному тяглі. Таким чином, вийшовши з особистої залежності від князя, смерди в Новгороді попали в підлеглість до міста як феодального центру, потроху перетворившись в окрему групу сільського населення, експлуатовану міськими і феодальними групами. Суть цих своєрідних відносин добре зрозуміло і відзначило одно з ганзейських посольств у Новгороді. В своєму повідомленні воно виразно виявило відносини залежності смердів від новгородців; так, між іншим, при переговорах з новгородськими боярами один із членів посольства вказав: "Vos Nogardensis bona illa habetis, et ea cum Smerdis vestris divistis. Smerdi vestri sunt et idureo de jure teno, mini respendere" 1.

Але смердів, що були захищені від спроб князів перетворити їх з данників у феодально-залежне селянство, само собою зрозуміло, всякими способами закабаляли новгородське боярство і інші великі землевласники.

Таким чином, можна вважати, що в Новгороді заборгованість і патронат є найзвичайнішими способами перетворення вільного населення у феодально-залежне селянство.

Ряд інших особливостей зумовлювався особливим становищем Новгорода після занепаду Києва. В міру того, як почав виявлятись цей занепад, росло значення Новгорода як торговельного центру. Оскільки раніш великі землевласники зосереджувались у містах, то цю сприятливу економічну коньюнктуру насамперед використали ці міські землевласники. Вони таким чином стали не тільки феодалами, а найкрупнішими купцями і банкірами, отже, зосередили у своїх руках не тільки залежне селянство, а й дрібних купців і ремісників. Таким чином, економічна база новгородських феодалів була надзвичайно широка, а це зумовлювало ряд особливостей у класовій структурі Великого Новгорода, у правовому оформленні феодальних класів і в розстановці класових груп.

Насамперед, клас феодалів виник у Новгороді трохи інакше, ніж в інших землях. В нього не ввійшли дружинні елементи, оскільки дружина йшла за князями. Згодом князеві почали забороняти освоювати новгородські землі і приймати закладників. Клас новгородських феодалів виник, таким чином, тільки з великих землевласників, які з'явились у надрах сільських общин, що розкладались. Поповнювався цей клас з числа заможніших купців і ремісників. Оскільки новгородським князям заборонялось самостійно (без згоди посадника) роздавати землі (а своїх земель у них не було), то в Великому Новгороді не міг виникнути васалітет. Та, крім того, новгородські бояри і інші феодальні групи, зайняті в торгівлі і в банкірській справі, навряд чи хотіли бути військовими слугами князів. Отже, оскільки васалітету в Новгороді не було, не могли виникнути й такі феодальні інститути, як лени, бенефіції та інші форми умовного землеволодіння.

Loading...

 
 

Цікаве