WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Приєднання Запоріжжя до українсько-шведського союзу - Реферат

Приєднання Запоріжжя до українсько-шведського союзу - Реферат

У боротьбі за Запоріжжя Москва зазнала поразки. Тоді розпочинається наступ Москви проти Запоріжжя з метою знищити те "злое гнЂздо", як називали Січ у московських урядових колах. Було запроваджено економічну бльокаду Запоріжжя. Ще 31 березня наказано було гетьманові Скоропадському не пропускати жадних харчових засобів на Січ "и в пристойных мЂстах поставить и заставы, чтоб никто из малороссійскаго народа к ним, запорожцам, как водою, так и сухим путем, ни c чЂм отнюдь не Ђздил".

Проти Запоріжжя й повстанців на півдні Гетьманщини були послані значні військові сили. Карл XII, зайнятий облогою Полтави і боротьбою проти партизанів, реальної допомоги повстанцям подати не міг, і повстання на півдні Гетьманщини незабаром було зліквідоване. 13 квітня 1709 р. Шереметєв писав Скоропадському: "Посланная наша партія из Голтвы под Новый Сенжаров... счастливое нападеніе учинила и многих запорожцев и мужиков, которые показали себя в противности, порубила и поколола, a нЂсколько живьем взяла, a достальные ушли в замок и заперлись, a которые не могли уйтить в замок, и тЂ многіе, бЂжав от страхованія чрез рЂку Ворскл, перетопли".

Але лишалося ще Запоріжжя. На початку квітня московське військо (три полки піхоти) під командою полковника П. Яковлева вирушило з Києва Дніпром до Січі. 16 квітня була взята штурмом і спалена Келеберда. Ще більший спротив зустрів Яковлев у Переволочні, залога якої складалася з трьох тисяч запорожців на чолі з полковником Зінцем. У Переволочні була велика запорозька фльотилія, яка забезпечувала позиції союзників на Дніпрі, а також комунікацію з Правобережжям. На допомогу Яковлеву прийшов князь Волконський. Москалів було зустрінуто гарматним вогнем, після чого Яковлев розпочав штурм фортеці. 18 квітня "по двучасном многом огню... Переволочинской замок взяли", — доповідав Яковлев. Понад 1000 запорожців і більшість "жителей" було порубано, "кромЂ тЂх, что по куреням побито и позжено. A достальные, бЂжав, топились в рЂках — в ДнЂпрЂ и в ВорсклЂ". Переможцям дісталося 3 гармати, прапор, 4 козацьких значки і 12 старшин ("понеже живых их брали мало, по всЂх рубили") — "и тот замок ("и слободы") совсЂм разорили". При цьому було спалено всі переволоченські млини й запорозьку фльотилію. Дорога на Січ була відкрита.

Запоріжжя готувалося до оборони. Сорочинський був у Криму. Його заступник кошовий отаман (мабуть, наказний) Михайло Симоненко з невеличким загоном вирушив на північ, щоб організувати оборону Старого й Нового Кодака, але, внаслідок зради, натрапив на загін москалів і козаків Ґалаґана. У бою загін Симоненка був розбитий: "и всЂх их побили, — писав Шереметєв Петрові I 11 травня, — и самого кошевого живьем взяли и c ним 14 человЂк, по за тяжелыми ранами тому кошевому отсЂкли голову, послали к полковнику Яковлеву... для посылки в СЂчю иным на страх...". З листів, взятих у Симоненка, москалі довідалися, що кодацький полковник Довбня, якому було наказано боронитися від московського війська, не в силі цього зробити. Кодак (Старий й Новий) був зайнятий Яковлевим майже без спротиву.

11 травня Яковлев був коло Січі, що тоді, під час повені, була оточена водою. Тригодинний штурм фортеці "и на лотках, и на судах" був відбитий з великими втратами для москалів. Лише за допомогою Ґалаґана, що добре знав топографію місцевости й укріплення Січі, московське військо 14 травня захопило Січ. Під час бою загинув кошовий отаман (наказний) Кирик Копелевський і багато козаків. Доповідаючи про це цареві 19 травня 1709 р., Меншіков писав: "Живьем взято старшин и казаков c 300 человЂк, пушек, також и амуницыи взято в оном городЂ многое число... А ис помянутых живьем взятих воров знатнЂйших велЂл я удержать, а протчих по достойности казнить и над СЂчею прежней указ исполнить, також и всЂ их мЂста разорить, дабы оное измЂнническое гнЂздо весма выкоренить" 79.

Наказ був виконаний повністю. "ПослЂдней корень Мазепин" (слова Петра І) — Січ була зруйнована дощенту й усі будови спалені: "зостало Запороже пустое". Мало хто врятувався: "У нас в СЂчи, — писав згодом кошовий отаман Степаненко гетьманові Скоропадському, — по присязЂ Кгалагановои и московськои товариству нашому головы луплено, шію до плахи рубано, вЂшано и иные тиранскіе смерти задавано, а надто що и в поганст†за древних мучителей не поводилося, мертвых из гробов многих не тилко товариства, но и чернецов откопувано, головы оным утинано, шкуры луплено и вЂшано".

Це була друга руйнація Батурина, що, власне, вирішила долю цілої кампанії. Відтоді ініціятива остаточно перейшла до рук московського війська. Петро І оповіщав urbi et orbi про "викторію над запорожцами". Ґоловкін спішно вислав "нарочного куріера" до російського посла в Царгороді П. Толстого, "дабы он тамо у Порты кому належит об'явил, что тЂ злодЂи, от которых междо обойми государствы происходили ссоры, погибли...". У Москві вістку про руйнацію Січі прийняли "со многою радостію" й "со многим тріумфом тріумфовали". "Оное проклятое гнЂздо, — писав Петрові 2 червня 1709 р., поздоровляючи царя з "таковым щастіем", адмірал Ф. Апраксін, — я чаю, до послЂдняго отчаянія проклятого Мазепу привело, и народ Малоросийской к Вашему Величествію утвердило". Сповнилися давні передбачення Запоріжжя, що як москалі вигонять запорозьке військо з Січі, то "конечно на вічні часи всі українські люди будуть Москві невільниками, чого... давно держава Московська бажає й на те шукає способів".

Loading...

 
 

Цікаве