WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Северин Наливайко - лідер народного руху за справедливість - Реферат

Северин Наливайко - лідер народного руху за справедливість - Реферат

себе козаками, вступали в повстанське військо. Походи українських загонів Лободи і Наливайка 1594-1595 років проти турків, які захопили Молдавію та Угорщину, змусили султанську Порту припинити наступ вглиб Європи. Тим часом повстанці з Волині пішли на Білорусь, де за допомогою повсталих білоруських селян і міщан завдали ряд поразок литовським військам К. Радзивілла, здобули Слуцьк, Бобруйськ, Могилів на Дніпрі та інші міста.
Коли білоруські та литовські феодали зібрали велике військо для відсічі повсталим, загони Наливайка відступили на Волинь, проте це не спинило повстанський рух на білоруських i литовських землях, який перекинувся й на Польщу, в Мазовію. У цей час на Поліссі та Київщині діяли запорожці на чолі з Лободою. Таким чином, повстання загрожувало існуванню самої Речі Посполитої. Польський уряд, зрозумівши всю серйозність небезпеки, зібрав велику армію, яка в лютому 1596 року під командуванням С.Жолкевського рушила на Волинь та Брацлавщину. Наливайко, за давнім козацьким звичаєм, влаштував великий пересувний табір з возів, озброєний гарматами і гаківницями. Після бою під Прилукою на Вінниччині повстанці відступили під натиском польської армії у напрямку Білої Церкви. У цей час М.Шаула, що став гетьманом замість Г.Лободи, стояв табором під Києвом, збираючи довкола себе навколишнє населення. 23 березня 1596 року загони Лободи, Наливайка та Шаули з'єдналися під Білою Церквою, розгромили велике військо під орудою князя К.Ружинського і увійшли в місто. Але з наближенням головних сил Жолкевського повстанцям довелося залишити Білу Церкву й з боями відступати у напрямку Переяслава. Під час відступу відбулися запеклі бої вурочищі Гострий Камінь, біля Трипілля, де повсталі чинили відчайдушний опір великим силам противника.
Саме в той час між керівниками повстання виникли незгоди. Ще під Білою Церквою гетьманом став М.Шаула. Після його поранення - Наливайко, але внаслідок невдачі під Трипіллям на чолі всіх об'єднаних загонів став Лобода. Після битв під Трипіллям і Гострим Каменем польське військо потиснуло повсталі з'єднання на Лівобережжя і в травні 1596 року взяло їх в облогу на річці Солониці (неподалік Лубен), відрізавши їм відступ на землю Московщини, куди Наливайко мав намір відступити.
Місце для оборони повстанці обрали дуже вигідне. З одного боку були непрохідні болота річки Сули, що впадала в Солоницю, з інших боків козаки під керівництвом Наливайка, що добре знав фортифікацію, поставили заслін з чотирьох рядів возів, земляних валів та шанців. Посередині влаштували дерев'яні зруби, набиті землею, на яких встановили гармати. Такий табір поляки не могли взяти приступом. Повстанців було близько шести тисяч, разом з ними було багато жінок, дітей. Жолкевський мав намір здобути табір, коли в повстанців не стане запасів їжі та фуражу для коней. Водночас він вів таємні переговори з Лободою, який почав сіяти серед обложених капітулянтські настрої й роз'єднувати козаків на два табори. Під час однієї з нарад козаки, запідозривши Лободу у зра-ді, вбили його й обрали гетьманом реєстрових козаків Кремпського. 26 травня 1596 року почався штурм повстанського табору польськими військами. В умовах шаленого артилерійського обстрілу, коли в таборі почався голод та епідемія, козаки змушені були піти на переговори. Жолкевський пообіцяв повсталим амністію, якщо вони складуть зброю. Проте Наливайко й Шаула не бажали здаватися. У той вирішальний час реєстровці, скориставшись роз'єднаністю в лавах захисників табору, схопили Наливайка, Шаулу та інших керівників повстанців і віддали їх в руки Жолкевського. Під час переговорів польське військо підступно напало на козацький табір і взяло його. Кілька тисяч повстанців, їхніх жінок та дітей, незважаючи на обіцянки Жолкевського, було вирізано, закатовано й убито. Лише невеличкий загін запорожців на чолі з Кремпським відступив на Запорожжя.
Северин Наливайко був ватажком нового рівня, оскільки мав освіту і великий досвід бойових дій, тому він становив для поляків особливу небезпеку. Його було відвезено до Варшави, де після тривалих катувань 11 квітня 1597 року страчено прилюдно.
Селянсько-козацькі повстання кінця XVI століття були першими великими організованими виступами об'єднаних сил українського селянства, козацтва й міського населення проти польсько-шляхетського гніту й стали підгрунтям для наступних протипольських та протикатолицьких визвольних змагань українського народу, які завершилися війною 1648-1654 років під керівництвом Богдана Хмельницького. Водночас ці повстання показали одну із слабких сторін цього руху - роз'єднаність реєстрового та нереєстрового козацтва і його керівництва у вирішальні історичні моменти.
Ім'я Северина Наливайка назавжди залишилося в українській історії та пам'яті народній. Про його мужню поведінку під час страти розповідають легенди і перекази. Його ім'я ще довго сіяло страх серед польської шляхти й надихало на боротьбу. 1598 року, коли луцькі міщани напали на магната Котельницького, один з ватажків, Богуш Ванкович, назвав себе Наливайком. Поет Кіндрат Рилєєв прославив народного героя у поемі "Наливайко", а Тарас Шевченко - у поемах "Тарасова ніч" і "Гайдамаки", драмі "Назар Стодоля" й трагедії "Никита Гайдай" та вірші "У неділеньку святую". В наш час чудовий роман про Северина Наливайка створив Микола Вінграновський.
Loading...

 
 

Цікаве