WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Криза українсько-московських відносин і українські політичні плани під час Північної війни - Реферат

Криза українсько-московських відносин і українські політичні плани під час Північної війни - Реферат

Немає сумніву, що це певною мірою виливало на ставлення Мазепи до плянів українсько-польського порозуміння в дусі Гадяцької унії.

Але, з другого боку, чи відповідала "гадяцька" (пропольська) концепція основним державно-політичним прагненням і плянам Гетьмана? Мазепа добре знав історію Гадяцької унії й пам'ятав її фатальні наслідки для України. Він краще, ніж будь-хто з української старшини, розумів велику відміну між українською й польською концепціями Гадяцької унії, й знав, що балачки про Велике князівство руське з боку польсько-литовських маґнатів — принаймні більшости їх, були звичайнісінькою принадою для української старшинської аристократії, й що переможна Польща ніколи не погодиться навіть на фікцію "Великого Князівства Руського". Він знав також, що будь-яка польська орієнтація була абсолютно непопулярна серед широких українських мас. Це ж він писав у липні 1708 р.: "ПервЂе на землЂ звЂзды будут, небо же сохою орано, нежели Украина мЂла бы когда возвратитися к КоронЂ Польской, и народ козацкій, от вЂков к польскому имЂющій ненависть, c РЂчью Посполитою соединен имЂл быть; покамЂст свЂт стоит свЂтом, не будет козак поляку братом, ожегшися на водЂ побратимства лядского" 12.

Та й особисто Гетьман не був зацікавлений у реалізації ідеї Великого князівства руського, як частини Речі Посполитої, в рамцях конституції якої гетьманська влада, супроти політичних прав старшинської аристократії, була б незрівняно менша, ніж у рамцях гетьманату Війська Запорозького, навіть підлеглого московському цареві.

У гетьмана Мазепи були зовсім інші пляни. Мазепа був українським патріотом-державником. Він глибоко розумів національно-державні інтереси України, добре знав її історичне минуле й вагу його традицій, чудово орієнтувався в тогочасній міжнародньо-політичній ситуації. Йому дуже добре був відомий той український постулят, що керував думками, а часто-густо й ділами майже всіх його попередників по гетьманській булаві, й що його згодом так коротко й ясно висловив, мабуть, зі слів мазепинців, Вольтер у нотатках до своєї "Histoire de Charles XII": "L'Ukraine a toujours aspir ětre libre". Все те, що з таким глибоким знанням історії української державности й національної політики, з таким яскравим переконанням, з таким просто неймовірним блиском було висловлене в державних актах і писаннях мазепинців, особливо гетьмана Пилипа Орлика, — все це були матеріяли відомі Мазепі і, очевидно, ним зібрані, це були його думки, його мрії. І жадному сумніву не підлягають звістки сучасників, традиція наступних поколінь, врешті власні слова Мазепи про основні цілі його державної політики.

Офіційний російський "Дневник" бойових дій 1708—1709 рр., посилаючися на листи Мазепи до Карла XII, захоплені москалями в шведському таборі під Полтавою, пише, що мета Мазепи була: "чтоб малороссійскіе козацкіе народы от Россіи были особое княженіе, а не под Россійскою державою". Сам цар Петро І, звертаючися з промовою до своїх офіцерів напередодні Полтавської битви, казав, що "король Карл и самозванец Лещинскій... клятвами обязались между собою отторгнуть от Россіи народы малороссійскіе и учинить княжество особое под властію... Мазепы 13-, в которых ему быть великим князем и имЂть у себя во владЂніи козаков Донских, Запорожских и всЂ роды козацкіе, которые на сей сторонЂ Волги" -13. Те ж саме стверджує ворожа політиці Мазепи людина — пізніший полковник прилуцький Гнат Ґалаґан, який оповідав згодом (1745), що Мазепа "предался королю c тЂм, чтоб отбыть нам от Россіи и быть под Мазепиным управленіем, от всЂх монархов вольным". Нарешті, російський історіограф XVIII ст. петрівської епохи Ґоліков, що мав доступ до офіційних російських джерел, пише, що Мазепа "возжелал нЂкоторым образом c ним (царем Петром. — О.О.) сравняться, т. е. сдЂлаться ни от кого независимым владЂлцем".

Та все ж найважливіші свідчення самого Гетьмана та його однодумців. Вони цілком збігаються з тим, що казали вороги України й Мазепи. Українські полонені в Батурині казали (за словами Ріґельмана), що Мазепа "договоры о том заключил, чтоб помогать королю шведскому и конфедерацій Польской (себто Лещінському), Малороссію же отрЂшить бы от россійскаго ига и быть ему самовластным князем". Це саме стверджує в своїх численних писаннях П. Орлик, який, між іншим, передає слова Мазепи про те, що "мы, будучи свободным народом, свободнЂ тепер одходим... и под протекцією короля шведского совершенного нашого свобожденія будем ожидать". У присязі гетьмана Мазепи, яка відбулася перед вищою українською старшиною в 1708 р. і яка була офіційно оголошена в Бендерах після смерти Мазепи, сказано, що задля визволення батьківщини, Війська

Запорозького й усього українського народу "від страшного московського ярма неволі, вложеної на наші шиї", щоб "привернути, поправити й поширити поламані й до останнього упадку доведені закони та свободи", він, гетьман Мазепа, прийняв протекцію шведського короля Карла XII і мав за свій "обов'язок, із своєї синівської любови до цієї отчизни, матки нашої, і з повинности свого гетьманського уряду, проти ворогів москалів, за добро отчизни, в обороні законів і свобід, повстати, усіма способами й засобами боронитися та з'єднаними збройними силами св. королівського маєстату Швеції й Війська Запорозького, не щадячи свого маєтку, здоров'я, життя й останньої краплі крови, воювати з москалями так довго, доки не визволиться наша Малоросійська отчизна й Військо Запорозьке від деспотичного московського ярма, й паші закони та свободи з побільшенням не повернуться до давнього стану".

Це була концепція гетьмана Мазепи. Вона також спиралася на стару українську політичну традицію, до того ще освячену ім'ям Богдана Хмельницького, союзника шведського короля Карла X Ґустава. Недарма Бендерська конституція 1710 р. підкреслювала, що Мазепа "віддав себе під непереможну опіку" Карла XII, "йдучи слідами свого попередника, славної пам'яті найхоробрішого гетьмана Богдана Хмельницького, який з найяснішим королем Швеції... Карлом X уклав однозгідно військовий договір...". Це була традиція вільного союзу з великою європейською державою, далекою від кордонів України й свобідною від аґресивних замірів щодо її території, — державою, яка вже півстоліття тому (в Корсунській угоді 1657 р.) урочисто визнала Україну "pro libera gente et nulli subjecta". Ця держава була тоді смертельним ворогом Москви й переможцем на всіх головних фронтах Північної війни. І "шведська" концепція гетьмана Мазепи, який прагнув визволити Україну з-під московської влади й хотів забезпечити її державну незалежність шляхом союзу зі Швецією, була по суті концепцією українською.

Але Швеція була у війні з Росією, з якою зв'язана була Україна й від якої вона залежала, а старий Гетьман жадною мірою не хотів наражати свою батьківщину на небезпеку будь-якої авантюри. Отже, треба було лявірувати між Росією й Швецією, зберігаючи з першою союзні стосунки до кінця й укладаючи союз із другою ще перед кінцем воєнної трагедії.

Loading...

 
 

Цікаве