WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Мазепа в німецькій пресі до 1708 р. - Реферат

Мазепа в німецькій пресі до 1708 р. - Реферат

Відносно авторства цієї гравюри Мазепи існують фантастичні твердження. Автори Загальної німецької енциклопедії, У. Тгіме та Ф. Бекер, помилково подали, що "...С. Фалька нарисував портрет Мазепи, а Д. Беєль виконав ґравюру". Спираючись на ці твердження, В. Січинський пише у своєму реєстрі гравірованих портретів гетьмана Мазепи: "Погруддя в овалі, у лицарському панцирі. У правій руці тримає булаву, з лівого плеча звисає плащ. Обличчя з малою борідкою і вусами. Підпис: Johannes Mazeppa, Cosaccorum Zaporoviensium Supremus Belli Dux. Daniel Bayel 1796 p., виконана з рисунку Samuel Falka Підпис: Sam. Falka de Bikfalva, delin. 1796. Мідерит 19x15 цм.

Рівнож і Сидорук пише у своїй вже згаданій статті, що "гравюра Мазепи роботи Де Беєля (sic) в ляйпціґському журналі Европеїше Фама (1704, 1706), що, як думає Р. Млиновецький (Бжеський), відзеркалює нехіть польського короля Августа II до Мазепи. До речі, це твердження, мовляв, гравюра Мазепи, поміщена в Европеїше Фама, відзеркалює нехіть Августа II до Гетьмана дуже неправдоподібна, бо як тоді пояснити, що польський король відзначив Мазепу в 1703 р. найвищим тодішнім польським орденом "Білого Орла"?

Твердження, що С. Фалька нарисував цей портрет Мазепи, а Д. Беєль виконав із нього гравюру безперечно хибне! Ні С. Фалька (нар. 4 травня 1766 р., помер 20 січня 1826 р.) не міг нарисувати портрет Мазепи, гравюра з якого була надрукована в 1706 р., ані Д. Беєль, (нар. 27 вересня 1760 р., помер 4 липня 1823 р.) не Міг був зробити тієї гравюри! Річ у тому, що С. Фалька в 1796 р. зробив лише копію гравюри Мазепи з Европеїше Фама з 1706 р., яка була поміщена мадярсько-німецьким істориком, Йоганном Християном фон Енгелем у його Історії України 1796 р. Звідси й рік 1796, зазначений на копії, що її виконав Фалька. Погруддя Мазепи, що його скопіював Фалька, є в овалі і це єдине чим різниться воно від того, що в Европеїше Фама.

Справжнім виконавцем гравюри Мазепи, що вперше була опублікована в Европеїше Фама, (1706) є німецький ритівник Мартин Бернінґротг, який народився 1670 р. в Рамельсбурґу, а помер 1733 р. в Ляйпціґу.

Можливо, що гравюра з 1706 року не дає справжнього портрета Мазепи, але всеж таки її треба вважати за достовірну. По-перше, вона була виконана за життя Мазепи, а по-друге, вигляд гетьмана на гравюрі з 1706 року подібний до деяких інших його портретів (от хрчби до портрета у шведській королівській Ґріпсгольмській галерії), а також відповідає описові його особи, що його подав, напр. німецький очевидець Йоганн Вендель Барділі. Будучи військовим капеляном вюртемберзького принца Максиміліяна Еману.еля, він перебував у головній шведській квартирі, бачив Мазепу на власні очі, у своїх споминах так описує гетьмана: "...Мазепа своєю особою не звертав на себе уваги, на тілі худорлявий, не високого росту, на голові мав багато зачісок, або польських кучерів..."

Рівно ж Ґустав Адлерфельт, що теж бачив Мазепу, так описує його постать:"...Мазепа у віці 64-ьох літ, середнього зросту і дуже стрункий, із суворим поглядом, носить вуса на польську моду, приємної вдачі й дуже захоплює своїми жестами. Говорить із достойністю і завжди до речі; високо освічений, розмовляє латинською мовою дуже добре".

Подібно описує і другий шведський очевидець Ґеорґ А. Нордберґ, що теж бачив гетьмана у шведській головній кватирі.

Згаданий шведський полковник, Карл Ґуставсон Клінґспор (1665-1742) теж описує Мазепу як майже 65-ти літнього, серенього зросту чоловіка з суворим поглядом; говорить латинською мовою.

Як подає Борщак, серед неопублікованих рукописів Вольтера в Національній Бібліотеці в Парижі знаходяться нотатки ближче невідомого, мабуть шведського старшини, свідка зустрічі Мазепи з Карлом XII, що так описує постать гетьмана: "...Мазепа був вельми негарний на обличчі і виглядав приблизно так, як малюють у римській історії великого Манлія. Але наші очі полонили його білі руки, тонкі, повні ґрації, та його горда голова з білими буклями, довгі обвислі вуси, а понад усім цим величність, почуття гідности й суворість, яку злагіднювала елеганція".

Хоч після битви під Полтавою багато портретів Мазепи знищено, однак можна ствердити, що, не зважаючи на анатему та переслідування царського уряду, портрети гетьмана були популярні й розповсюджені по Україні. Цей факт треба розуміти за вияв своєрідного патріотизму тих українських політичних кіл, що, поділяючи мазепинські ідеї та не маючи змоги активно, чи найменше пасивно, діяти, демонстрували проти насильства царату. Крім уже згаданих авторів статтей про портрети Мазепи — Єнсена, Борщака, Січинського — треба згадати статтю М. Грушевського. До речі, Січинський подає список п'ятнадцяти гравірованих портретів Мазепи.

Повертаючись до біографії Мазепи, можна думати, що її поява на початку 1704 р. рівночасно в Гісторіше Ремаркс, Вінерішес Діяріюм, та Европеїше Фама мала на меті ближче познайомити західний світ із постаттю гетьмана напередодні його походу до Польщі на допомогу польському королеві. Як тільки стало відомо, що гетьман вирушає до Польщі зі всією 40.000-ною армією, про цей похід розписувалася майже вся тодішня європейська, а найбільше віденська преса.

Німецька преса писала про цей похід Мазепи не так часто, як віденські газети. Гамбурзький тижневник, на основі відомостей зі Львова, сповіщає, що "козацький вождь Мазепа наближається сюди (до Львова) з 60.000-ною армією", щоб допомогти Августові. У зв'язку з тим редакція Гісторіше Ремаркс старається з допомогою етимології вияснити походження слова "козак" і пише, що воно походить від слова "коза". Крім цього, подає також короткий історичний нарис розвитку козацтва.

Про деякі подробиці щодо участи Мазепи у воєнних операціях чи інших подій того часу подають також інші німецькі часописи.

Напр., нюрнберзький Більдерзаль з приводу подій 1705 p. пише, що "Князь Мазепа як начальний вождь Запорозьких Козаків наближається до польського кордону, щоб на випадок потреби допомогти королеві Августові проти ворогів".

Згадуючи події з 1707 р., не тільки Більдерзаль але й інші часописи зазначають, що, "Мазепі був даний царський наказ віддати твердиню Білу Церкву Речіпосполитій".

Література:

  1. АНДРУСЯК, M., До історії правобічних козаків, Записки Наукового Товариства ім. Шевченка, (у дальшому "ЗНТШ"), Львів, 1930, т. 100.

  2. АНТОНОВИЧ, В., Коротка історія козаччини, Чернівці, 1912.

  3. БАНТЫШ-КАМЕНСКІЙ, Д., История Малороссии, Москва, 1822, т. III, IV.

  4. БЕЛОПОЛЬСЬКИЙ, СССР на фоне прошлого России, Вашингтон, 1973.

  5. БІДНОВ, В., Марія Магдалина, мати гетьмана Мазепи, "ПУНІ", т. 46, (1938).

  6. БОГОСЛОВСКИЙ, М. М., Петр І. Матеріялы для биографии, Москва, 1941 —1948, 4 т.

  7. БОРЩАК, І., Мазепа. Людина й історичний діяч, "ЗНТШ", т. 152, (1933), с. 1

  8. ВИНАР, Л., Андрій Войнаровський, Мюнхен, 1962.

  9. ВИШНЕВСЬКИЙ, Л., Мазепа: історія життя і зради, "Наука і суспільство", 1985, ч. 9, с. 34—37.

  10. ВОЗНЯК, М., Бендерська комісія по смерти Мазепи, "ПУНІ", т. 46, с. 106—138.

  11. ГОЛОБУЦКИЙ, В. А., Запорожское козачество, Київ, 1957.

  12. ГРУШЕВСЬКИЙ, М., Історія України Руси, Нью Йорк, 1956, т. VI.

  13. ДАБЫЖА, А. В., Мазепа — князь и его шляхетскій и княжескій герби, "Киевская старина, 1885, т. XIII, с. 714—718.

  14. ДОНЦОВ, Д., Похід Карла XII. на Україну, Лондон, 1955.

  15. ДОРОШЕНКО, Д., Мазепа в історичній літературі і житті, "ПУНІ", (1938), т. 46. с. 3—34.

  16. ДЯДИЧЕНКО, В. Д., Украинское казацкое войско в конце XVII. — начале XVIII, в., "Полтава. Сборник статей", Москва, 1959.

  17. ЕВАРНИЦКІЙ, Д. И., История запорожских казаков, Ст. Петербург, 1892, 1895, 1897, 3 томи.

  18. ЄНЗЕН, А., Три листи Мазепи, "ЗНТШ", 1909, т. 92, с. 239—241.

  19. КАМАНИН, И., Мазепа и его прекрасная Елена, "Кіевская старина", 1886, т. XI, с. 522—535.

  20. КОЗАЧЕНКО, А. И., События 1708—1709 гг. на Украине в освещении украинской дворянско-буржуазной историографии, "Полтава. Сборник статей", Москва: Академія Наук СССР, Москва, 1959, с. 323—358.

  21. КОСТОМАРОВ, Н., Мазепа и мазепинцы. Полное собрание сочинений, Ст. Петербург, 1905, т. VI.

  22. КРУПНИЦЬКИЙ, Б., Гетьман Мазепа в освітленню німецької літератури його часу, "Записки чина св. Василія Великого", 1932, т. IV, с. 292—316.

  23. КРЫЛОВА, Т. К., Полтавская победа и русская дипломатия, "Петр Великий. Сборник статей", Ленинград-Москва, 1947.

  24. ЛАЗАРЕВСКІЙ, А., Заметки о портретах Мазепы, "Кіевская старина", 1899.

  25. ЛОТОЦЬКИЙ, О., Справа правосильности анатемування гетьмана Івана Мазепи, "ПУНГ, т. 47, с. 57—68.

  26. ЛУЦІВ, В., Гетьман Іван Мазепа, Торонто, 1954.

  27. МАЦЬКІВ, Т., Гравюра І. Мазепи з 1706 р., "Український Історик", 1966, т. III, ч. 1—2, с. 69—72.

Loading...

 
 

Цікаве