WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Мазепа в німецькій пресі до 1708 р. - Реферат

Мазепа в німецькій пресі до 1708 р. - Реферат

Цей життєпис Мазепи з Гісторіше Ремаркс став опісля основним джерелом для біографічних нарисів тодішніх і пізніших газет, журналів, енциклопедій, що у той час писали про Велику Північну Війну, або про життя Карла XII чи Петра І. Винятки з тогочасних джерел та порівняння текстів додано на кінці цієї праці.

Ідентичний текст цієї самої кореспонденції з гамбурзького тижневника помістила віденська газета Вінерішес Діяріюм як допис із Москви за 1 грудня 1703 р.

1704 р. інший почитний журнал у Ляйпціґу, Ді Европеіше Фама поміщує дуже прихильно написану біографію Мазепи: "Козаки знаходяться під командуванням свого вождя Мазепи, що мудрою політикою та воєнним досвідом уже тепер здобув собі у світі велику славу" — так починає автор цей життєпис. Далі говориться, що Мазепа, польський шляхтич з України, був пажем при дворі польського короля Яна Казимира, де як "мудра голова мав нагоду приглянутися до державних справ і навчитися політичного й дипломатичного мистецтва, що так йому пізніше стало в пригоді". Далі автор подає дуже загально вже відомі відомості про успіхи Мазепи серед козаків, які, завдяки його здібностям та знанням навіть вибрали його на гетьмана в 1687 р. Життєпис кінчається твердженням, що новий гетьман відзначається хоробрістю та знанням, воєнної штуки, якою відзначився підчас турецької війни. "Є надія, що він знову своїми прикметами спричиниться для добра справи Його Короліського Маєстату в Польщі".

Стосовно цих обох біографій Мазепи, що появилися в Гісторіше Ремаркс та Европеїше Фама, дослідник доби Мазепи Б. Крупницький уважає, що вони були надруковані там за посередництвом німецького дипломата на російській службі, барона Гайнріха фон Гуйссена, що був знайомий із редактором цього гамбурзького тижневника Павлом Легманом.

Як я вже звернув увагу у моїй праці про Мазепу у тогочасних німецьких джерелах, Гуйссен щойно в 1705 р. наладнує зв'язки з видавцями й редакторами тодішніх німецьких газет і журналів. Що ж відноситься до особи П. Легмана, то Гуйссен увійшов з ним у зв'язки щойно в 1710 р., коли останній був секретарем польського посольства в Гамбурзі До речі, Гісторіше Ремаркс писали прихильні московські вістки та статті, починаючи вже від 1699 р.

Г. фон Гуйссен відіграв у той час немалу ролю на московській службі, його особа заслуговує на окрему увагу, з окрема його посередництцо у зв'язку з наданням Мазепі княжого титулу "Св. Римської Імперії" від цісаря Йосифа І.

Треба тут пригадати, що ситуація Петра І після програної битви під Нарвою (20 листопада 1700 р.) була дуже погана. Шведський король спершу не вважав за конечне йти походом на Москву. Добачуючи більше небезпеки зі сторони польського короля, ніж зі сторони царя, він вирішив продовжувати свій похід через Польщу на Саксонію. Петро І, якого в Москві вважали за "антихриста", зустрівся не тільки з сильною внутрішньою опозицією, до якої прилучився навіть його рідний син Олексій, але й ворожою протимосковською публічною опінією в Західній Европі.

На це склалося багато різних причин. Без сумніву, що однією з причин була поява 1704 р. голосної тоді брошури колишнього вчителя царевича Олексія, німецького професора Мартина Нойґебавера із Ґданська. Нойґебавер, із яким дуже погано поводилися при царському дворі, та який сам мав нагоду бачити, як зле поводяться з іншими чужинцями в Москві, вирішив потайки втекти, за що йому грозила дуже сувора кара на випадок, якби його зловили. Утікши щасливо до Німеччини, він написав брошуру, в якій описав невідрадні умови життя й жахливе відношення до чужинців на московській службі, їх суворо карали навіть за незначні провини, деколи навіть карою смерти. Опис очевидця зробив таке велике враження не тільки в Німеччині, але теж і в інших західньоевропейських країнах, що царський уряд уважав за відповідне робити заходи в Німеччині, щоб німецька преса заперечила закиди Нойґебавера. Але німецькі редактори, боячися шведів, що тоді перебували в Саксонії, відмовилися це зробити.

Не менше враження зробила в Німеччині святочна промова у Франкфурті на честь пруського короля, сказана німецьким професором із нагоди перемоги шведів над московським військом. У ній він підкреслив, що коли Москва здобуде Прибалтику й Польщу, тоді стане великою загрозою для існування самої Прусії.

Тодішня німецька преса, як наголошує вже згаданий дослідник історії німецького журналізму, Р. Прутц, писала антимосковські статті, а деякі часописи писали про Москву як "барбаріше націон".

Це було зовсім не на руку Петрові І, що намагався увести реформи, передусім реорганізувати армію та розбудувати фльоту, яка була тільки в зародку. Для цього він потребував фахівців, яких не мав.

Очевидно, під впливом вище згаданих публікацій серед загального протимосковського настрою та невідомого висліду війни, навіть задобрі гроші ніхто з чужинців не спішився їхати до Москви.

Петро І добре розумів, що в таких умовах ледви чи знайде він охочих чужинців-фахівців, яких дуже потребував. Тому докладає всіх зусиль, щоб змінити західньоевропейську опінію на свою користь.

Петро І не тільки добився дипломатичним шляхом того, що пруський та саксонський уряди заборонили друкувати якінебудь проти московські публікації, але поробив усі старання, щоб зискати на свою сторону німецькі інтелектуальні кола. З тією метою він посилає до Німеччини відомого тоді курляндського авантурника Йоганна Р. Паткуля, якому вдається 1702 р. завербувати на московську службу відомого тоді німецького правника та адміністратора маєтків і земель князя Вальдека, д-ра Йоганна барона фон Гуйссена.

Вступивши на московську службу, Гуйссен, що вже перед тим мав симпатії до царя, відразу дістав від Паткуля відповідні фонди та інструкції, щоб вербувати військових старшин, учених, мистців, фабричних фахівців, усяких ремісників до Московії. Рівно ж завданням Гуйссена було скріпити зв'язки з інтелектуальними колами не тільки в Німеччині, але теж в інших західньоевропейських країнах, щоб вони прихильно писали про Москву. Наладнувалося справу швидкого та справного поштового сполучення між Заходом і Московією.

Для виконання того завдання, Гуйссен веде не лише часту кореспонденцію з відповідними людьми, але теж їздить до Відня, Берліну, Бреслава, Женеви, Праги, Парижу, Ляйпціґу та інших міст.

З кінцем 1703 р. Гуйссен виїжджає до Москви, де стає виховником сина Петра, Олексія, та дорадником міністерства закордонних справ. 1705 р. цар висилає його як свого офіційного посла до Німеччини, де Гуйссен виконує дипломатичну діяльність до 1707 р. Йому вдається наладнати зв'язки з деякими видавцями німецької тогочасної преси та з'єднати до себе часописи — Гісторіше Ремаркс, нюрнберзький Більдерзаль, авґсбурзький Монатліхер Штаатсшпіґель, що присвячував свою увагу більше еспанській спадковій війні 1701-1714 і тільки зрідка згадував про козаків, Ной-ереффнетер Вельт-унд Штаатсшпіґель у Кельні, Европеіше Фама та інші.

Зокрема Гуйсен зумів притягнути до співпраці інтелектуальні кола в Ляйпціґу, що погодилися писати прихильні до Москви статті не тільки для Европеїше Фама, але теж і для інших журналів.

Тож не диво, що в майбутньому в Европеїше Фама з'являються москвофільські статті й матеріяли і від Гуйссена, що потверджує навіть сама редакція журналу.

Отже тепер не може бути сумніву, що дальші матеріяли про Мазепу та козаків Европеїше Фама одержувала від Гуйссена.

Досліджуючи постать Мазепи в тогочасних німецьких джерелах, автор цих рядків звернув увагу на те, що портрет-гравюра Мазепи не був поміщений у першому виданні Европеїше Фама з 1704 року, але у наступному виданні, себто з 1706 року.

Цей портрет Мазепи досить відомий в історичній літературі. О. Лазаревський, дослідник української минувшини, хибно подав у своїй статті про портрети Мазепи, що ця гравюра вперше була надрукована в Европеїше Фама 1704 р. За Лазаревським інші дослідники доби Мазепи, зокрема Б. Крупницький та І. Борщак, уважали, що цей портрет уперше появився в цьому німецькому журналі 1704 р.

Одначе Січинський у своїй розвідці про гравюри Мазепи висловив слушний сумнів, кажучи, що він бачив видання Европеїше Фама з 1704 р. в університетській бібліотеці у Празі, але портрета Мазепи там не було. 55 Автор цих рядків бачив це, сьогодні рідкісне, видання з 1704 р. в університетській бібліотеці в Упсалі, але теж не було там портрета Мазепи. У цьому виданні з 1704 року був поміщений тільки життєпис Гетьмана. Портрет-гравюра Мазепи, як і його життєпис, були надруковані в дальших виданнях Европеїше Фама, себто 1706, 1708 та 1712 роках. Примірники цих видань автор цих рядків бачив у бібліотеках Відня, Гайдельберґу, Мюнхену та Стокгольму.

Гравюра Мазепи з Европеіше Фама була репродукована багато разів, починаючи з польського журналу Przyjadel Ludu, 1835, Nr. 22. 1909 р. шведський славіст, А. Єнсен, умістив її у своїй праці про Мазепу. Здебільшого ці репродукції роблені не з оригінальної гравюри в Европеїше Фама, а радше з різних передруків, іноді дуже незадовільних. Автор цих рядків зробив репродукцію цієї гравюри з оригінального видання Европеїше Фама з 1706 р. й помістив її в кількох своїх працях.

Loading...

 
 

Цікаве