WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Мазепа в німецьких мемуарах - Реферат

Мазепа в німецьких мемуарах - Реферат

У подробицях описав утечу через Дике поле шведський підстаршина Крафорд: "1 липня рушили Й. К. В. і гетьман Мазепа з кількома драбантами, однокінними возами та іншими призначеними вояками і йшли через велику пустиню яких 60 козацьких миль...13 (має бути 8) липня о 3 год. пополудні перейшов Й. К. В. із Мазепою через р. Бог. Була якраз третя година, коли показалась ворожа передня сторожа, що складалася з регулярного війська й козаків, піднято зараз алярм. Наші передні відділи пішли проти нього, одначе ворог завернув і сховався під горою, де спокійно стояв до ночі, так що наші вояки, які були по цьому боці, могли в більшості перейти в ночі через ріку. Рештки наших людей зібрались над рікою, де запорожці відразу обкопалися, щоб боронитися хоробро до смерти, бо знали, що вони не будуть просити миру. 11 (липня) вранці прийшов російський бригадир [Кропотов] з 7.000 людей і заатакував наших. Шведів усіх помилували але всіх запорожців повбивали. У полон забрали приблизно 300 шведів...11 т. м. зупинились ми дві милі від турецького містечка Очакова і тут не далеко Чорного Моря стали обозом, коли в ночі підняли алярм, тому що запорожці хотіли зловити гетьмана Мазепу й передати його в руки росіянам, однак їх задум не вдався".

Докладний опис утечі Карла XII й Мазепи з-під Полтави до Бендер подано в уже згаданому шведському "докладному реєстрі", зміст якого тут коротко передаємо:

Прибувши з-під Полтави під Переволочну, що цілковито була спалена, козаки та шведи опинилися в клопітливому стані, бо не було для переправи ні достатнього числа човнів, ані дерева, щоб поробити пороми. На щастя, "козаки зробили велику прислугу; будучи самі добрими плавцями, заохотили й допомогли іншим переправитись на другий бік". Мазепа зі своєю старшиною та їхніми родинами переправилися о 6-тій год. вечора, король же того самого дня опівночі. Переправившись на другий бік Дніпра, король наказав понищити всі човни й пороми, щоб не попалися ворогові. Утруднивши тим ворогові погоню, наступного дня 12 липня всі приготувались у дорогу. Король та його поранений генерал Герд їхали на малому татарському возі, гетьман і жінки козацької старшини їхали в кареті. Всі інші їхали верхи. За королем слідував шведський, за гетьманом ішов козацько-валаський супровід. Дорога вела через Дике поле. Спека вдень, холод уночі, спрага й голод усім дуже докучали. Завдяки козакам і самому гетьманові, що добре знали степ, вони не блудили, пробиваючись далі від ворога на південь. Відпочивали тільки тоді, коли знаходили по дорозі воду. Автор, що користувався історією Карла XII з-під пера Вольтера, справляє його в одному місці (с. 253): не генерал Понятовський, а козаки "знайшли джерело зі знаменитою водою". 16 липня валка прибула над ріку Бог, тобто п'ять або шість миль від Очакова. На другому боці очікували їх турецькі купці з різним крамом — рибою, хлібом, сухарями, винами, курми, вівцями, навіть волами та іншим добром. 17 липня були вже під Очаковом. Того ж дня всі знатні шведи переправилися на другий бік. Для інших переправа дещо затяглася тому, що турки поставилися з підозрінням до козаків, до яких мали нехіть. Не зважаючи на це, переправа інших шведів відбувалася, хоч із різними перешкодами. Тому пополудні 18 липня ворогові вдалося захопити деяку частину шведського війська в полон, чим король був дуже розчарований. Козаки, побачивши ворога, метнулися в степ і так урятувалися від певної смерти. На другий бік ріки перейшло 500-600, не рахуючи козаків. 20 липня козаки та шведи вже знаходились у трьох милях від Очакова, де вони відпочивали кілька днів. Звідси король вислав професора Нойґебавера до Царгороду з листом до султана. 23 липня прибув до шведського табору турецький старшина від сераскира в Бендерах і приніс різні подарунки, що дуже придалися королеві, особливо шатро. 25 липня табір вирушив у дорогу, так що 27 липня опинилися на побережжі Чорного Моря. Продовжуючи дорогу уздовж Дністра від 31-го липня, наступного дня сягнули на одну милю від Бендер. У півмилі від міста зустрів короля комендант Бендер, сераскир Юсиф паша з численним почетом і повідомив його, що з наказу султана він приготував для нього та його війська табір недалеко від Дністра. Потім він супроводив короля до табору. Коли ж валка наближалася, короля привітали пострілами з гармат. Король увійшов до табору, де на нього чекав гарний намет із двома сотнями яничар, почесною сторожею, що ставилися по обох боках намету. Побачивши короля, вони привітали його своєю військовою музикою. Після цієї церемонії, Юсиф паша попрощався з королем і від'їхав до міста, а яничари запишися. До речі, 1 серпня в дорозі до Бендер, Карло дістав вістку, що цар поробив заходи перед турецьким урядом, щоб Мазепу не брати під охорону, але видати Москві, на що султан відповів відмовно, "чим зробив шведському королеві велику приємність".

Література:

  1. АНДРУСЯК, M., До історії правобічних козаків, Записки Наукового Товариства ім. Шевченка, (у дальшому "ЗНТШ"), Львів, 1930, т. 100.

  2. АНТОНОВИЧ, В., Коротка історія козаччини, Чернівці, 1912.

  3. БАНТЫШ-КАМЕНСКІЙ, Д., История Малороссии, Москва, 1822, т. III, IV.

  4. БЕЛОПОЛЬСЬКИЙ, СССР на фоне прошлого России, Вашингтон, 1973.

  5. БІДНОВ, В., Марія Магдалина, мати гетьмана Мазепи, "ПУНІ", т. 46, (1938).

  6. БОГОСЛОВСКИЙ, М. М., Петр І. Матеріялы для биографии, Москва, 1941 —1948, 4 т.

  7. БОРЩАК, І., Мазепа. Людина й історичний діяч, "ЗНТШ", т. 152, (1933), с. 1

  8. ВИНАР, Л., Андрій Войнаровський, Мюнхен, 1962.

  9. ВИШНЕВСЬКИЙ, Л., Мазепа: історія життя і зради, "Наука і суспільство", 1985, ч. 9, с. 34—37.

  10. ВОЗНЯК, М., Бендерська комісія по смерти Мазепи, "ПУНІ", т. 46, с. 106—138.

  11. ГОЛОБУЦКИЙ, В. А., Запорожское козачество, Київ, 1957.

  12. ГРУШЕВСЬКИЙ, М., Історія України Руси, Нью Йорк, 1956, т. VI.

  13. ДАБЫЖА, А. В., Мазепа — князь и его шляхетскій и княжескій герби, "Киевская старина, 1885, т. XIII, с. 714—718.

  14. ДОНЦОВ, Д., Похід Карла XII. на Україну, Лондон, 1955.

  15. ДОРОШЕНКО, Д., Мазепа в історичній літературі і житті, "ПУНІ", (1938), т. 46. с. 3—34.

  16. ДЯДИЧЕНКО, В. Д., Украинское казацкое войско в конце XVII. — начале XVIII, в., "Полтава. Сборник статей", Москва, 1959.

  17. ЕВАРНИЦКІЙ, Д. И., История запорожских казаков, Ст. Петербург, 1892, 1895, 1897, 3 томи.

  18. ЄНЗЕН, А., Три листи Мазепи, "ЗНТШ", 1909, т. 92, с. 239—241.

  19. КАМАНИН, И., Мазепа и его прекрасная Елена, "Кіевская старина", 1886, т. XI, с. 522—535.

  20. КОЗАЧЕНКО, А. И., События 1708—1709 гг. на Украине в освещении украинской дворянско-буржуазной историографии, "Полтава. Сборник статей", Москва: Академія Наук СССР, Москва, 1959, с. 323—358.

  21. КОСТОМАРОВ, Н., Мазепа и мазепинцы. Полное собрание сочинений, Ст. Петербург, 1905, т. VI.

  22. КРУПНИЦЬКИЙ, Б., Гетьман Мазепа в освітленню німецької літератури його часу, "Записки чина св. Василія Великого", 1932, т. IV, с. 292—316.

  23. КРЫЛОВА, Т. К., Полтавская победа и русская дипломатия, "Петр Великий. Сборник статей", Ленинград-Москва, 1947.

  24. ЛАЗАРЕВСКІЙ, А., Заметки о портретах Мазепы, "Кіевская старина", 1899.

  25. ЛОТОЦЬКИЙ, О., Справа правосильности анатемування гетьмана Івана Мазепи, "ПУНГ, т. 47, с. 57—68.

  26. ЛУЦІВ, В., Гетьман Іван Мазепа, Торонто, 1954.

  27. МАЦЬКІВ, Т., Гравюра І. Мазепи з 1706 р., "Український Історик", 1966, т. III, ч. 1—2, с. 69—72.

Loading...

 
 

Цікаве