WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Мазепа в німецьких мемуарах - Реферат

Мазепа в німецьких мемуарах - Реферат

У п'ятому пункті говориться про козаків:"Усі запорожці та інші ворохобники, що знаходяться у шведській армії, мають бути негайно видані Його Царській Величності". Костомаров подає, що коло Переволочної Меншиков захопив від шведів 220 запорожців, їх заковано в кайдани, більше винних відразу вбито, а інших заслано до кінця життя в Сибір.

По капітуляції Левенгавпта, Меншиков наказав, щоб кілька тисяч драгунів і козаків переплили Дніпро й намагалися наздогнати шведського короля та гетьмана, їм удалося спіймати лише кілька шведських вояків з королівського оточення, бо Мазепі були відомі дороги в степу — і вони встигли втекти перед погонею. Перейшовши Бог біля Очакова, король і гетьман подалися в напрямі Бендер, де їх прийняв паша. "Як тільки цар про те довідався, — пише невідомий автор своїх спогадів про подвиги царя, — відразу вислав до Царгороду посла переговорювати з Портою, обіцюючи велику нагороду за видачу короля та його оточення, особливо ж настоював на видачу Мазепи та його сестрінка Войнаровського. Однак на пораду муфті султан не погодився на те, бо згідно з приписами корану турки зобов'язані не видавати втікачів, які б вони не були їхніми поганими ворогами.".

На цю тему шведський дослідник доби Карла XII Йоганнес Кольмодін помістив у Свенска Даґбпядет (16 січня 1925 р.) цікаву статтю "Мазепа в Туреччині". Кольмодін, будучи довголітнім радником шведського посольства в Туреччині та досліджуючи часи Карла XII в турецькому архіві, натрапив на турецькі матеріяли, що стосуються Мазепи. Щодо азилю для шведського короля, не було ніяких питань у турецького уряду. Відносно ж Мазепи були деякі ускладнення.

Як виходить із листів Петра І до московського посла гр. Толстого, цар настоював на видачі Мазепи та його оточення. Покликуючись на обопільний договір із 1700 р., в якому обидві сторони були погодились видавати взаємно політичних утікачів, Толстой вказував, що султан, видаючи Мазепу, покаже добру волю у відношенні до царського уряду. Поруч із офіційними заходами, Толстой старався робити натиск на Юсифа Пашу, та зробив у нього такий демарш: Зазнавши від нас поразки, наш ворог швед і зрадливий бунтівник Мазепа втекли до Високої Імперії, а Ви прийняли їх до себе і взяли їх під свою опіку, замість того, щоб — як ми мали право сподіватися на підставі мирового договору — прогнати їх і заборонити їм доступ до Вашого краю. Тож принаймі забороніть їм на далі залишитися, а прогнанням їх потвердіть наново приязнь, що панує між нами. Зважте добре, що протилежне поступовання з Вашої сторони може привести до поважних наслідків.

Очаківський паша, керуючись інструкціями з Царгороду, відразу не дав на цей демарш відповіді, але звернувся до Царгороду по відповідні вказівки. Як можна довідатися із записок офіційного турецького історика Рашіда, великий візир відписав, мовляв, не можливо заперечити, що Мазепа "властиво московський підданий, але було б дуже невигідно та образливо для султанського маєстату" гетьмана видавати. Щоб вийти з "честю" з цього клопітливого становища, великий візир порадив очаківському паші вислати Мазепу до татарського хана. Однак Юсиф Паша мав на цю справу мабуть свій власний погляд. Закликавши до себе московських послів, дав їм таку відповідь:

Наш посланець повернувся щойно з відповіддю від імперії. Хоч Ви не зважаючи на те, що між нами панує мир, по-розбійницькому, з гарматами й мушкетами, переслідували шведів 36 годин на нашій території, через кордон, встановлений між нами, хоч Ви таким чином відважились напасти на такій території на князя, який прибув до нас як гість, щоб піддатися під нашу охорону, ми покищо не вжили заходів проти цього нахабства і цього порушення миру з Вашого боку. І в додаток до цього, щоб затушувати Вашу власну провину свідомими софізмами і тим самим випередити наші правдиві реклямації, Ви ще й дозволяєте собі вимагати від нас видачі осіб короля і гетьмана? По-перше, відносно короля Швеції — хто міг прийти раніше на думку, що він так, як це сталося, проб'ється до цих сторін? Чи може це найменшим натяком предбачене у мировому договорі так, що можна б покликатися на таку постанову при подібних (ваших) домаганнях? Ні, адже ж тут виразно йде про випадок, що стався тільки тепер і що випадає зовсім поза рамки постанов мирового договору; якщо Ви настоюєте на цьому домаганні й доведете з цього приводу до війни, то ви являєтеся порушниками миру. Що ж відноситься до гетьмана Мазепи, то він можливо й стояв колись на службі у Вашого царя, але, як він пізніше покинув його й прибув до нашого краю в характері підданого шведського короля, ми не вважаємо його більше Вашим гетьманом, а він являється для нас шведом і тільки. Коли король Швеції і гетьман колись покинуть нашу територію, подавшись назад до свого краю, тоді — але не раніше! — Ваша справа припильнувати, що Ви їм хочете зробити.

Як записав Рашід у своїх офіційних записах, що знаходяться в турецькому архіві, звіт про цю справу й відповідь царському послові був схвалений великим візиром.

Цар не обмежувався до заходів на царгородському дворі, але також робив старання у Відні, щоб на випадок прибуття гетьмана разом зі шведськими королем, Мазепу заарештувати й видати Москві. У своєму листі з 8 липня с. ст. 1709 р. до цісаря Йосифа І, цар пише: "Якщо Мазепа буде на території Вашої Цісарської Величности, то просимо Вашу Величність по-дружньо-братському наказати схопити його і як зрадника заарештувати, а нас про це повідомити; в таких випадках ми не занехаємо Вашій Величности зі свойого боку подібне зробити".

Рівно ж через свого посла у Відні, барона Йоганна Хр. фон Урбіха, цар просив цісаря видати Мазепу, якщо б він з'явився на Угорщині.

Ідучи назустріч царському проханню, цісарський уряд на своїй конференції з 26 вересня 1709 р. вирішив був заарештувати й видати Мазепу цареві. В інструкції для генерала барона фон Кріхбавма говориться, що на випадок коли б шведський король повертався через Семигород до Польщі, "а при ньому знаходився Мазепа та інші московські ворохобники, то Його Цісарське Величество вже шість тижнів тому обіцяло видати гетьмана цареві взамін за угорських або інших ворохобників..." Далі йде мова про те, що "принаближенні шведського короля, належить потаємно поінформувати шведського короля, не називаючи при тому Мазепу по імені, щоб він затримав і видав усіх московських ворохобників. Якщо б не було співдіяння, генерал Кріхбаум повинен почекати на дальші накази..."

"Гофкріґсрат" (міністерство війни) приготувало для генерала Кріхбавма відповідний наказ 2 жовтня 1709 р. в якому зазначено, що "Його Цісарський Маєстат пообіцяв видати цареві Мазепу та інших ворохобників, що знаходяться при шведському королеві, з умовою, що Його Царський Маєстат видасть Його Цісарському Маєстатові угорських та інших ворохобників".

Цар гадав, що Мазепу можна дістати через обмін полоненими, а саме: він запропонував, щоб обміняти гетьмана за шведського канцлера, графа К. Піпера, який так записав про це у своєму щоденнику 2 (12) липня 1708 р.: "Того дня сказано мені в імени Й. Ц. В., щоб я склав лист до Й. К. В. і в ньому звернув увагу, що якби мав бути дозволений будь який обмін бранців, то моя особа за нікого іншого не може бути обмінена, тільки за гетьмана Мазепу. Якщо б за той час нічого не сталося, нехай Мазепа зостанеться в безпечному нагляді, бо інакше підчас мирових переговорів, якщо вони дійдуть до кінця, було б багато труднощів щодо видачі листів та реєстратури..." Коли Піпер відмовився написати такого листа, цар погрозив йому шантажем. Піпер записав 16 (26) серпня: "Якраз перед моїм поворотом на кватиру, прийшов до мене канцелярист із царської канцелярії з чудацьким листом і гострою доганою, що в меморіялі канцлера Меллера що до мене має бути вжите неповажне місце з наказом, щоб я це послав Й. Королівській Величності. У ньому було, між іншим, додано, що якщо Й. К. В. ніяк не схоче видати Мазепу, ані не схоче його зловити, то Й. Ц. В. має наказати щоб, піддати мене такій самій екзекуції, якій був переданий Паткуль". Правдоподібно цареві було відомо, що Піпер бажав повалити Петра, а на його місце посадити його сина Олексія. Коли цар повівся з іншими полоненими менш-більш по людяному, то наказав Піпера в 1714 р. перевезти з Москви до Шлісельбурґу, де його запроторено до Петро-Павлівської фортеці на хліб і воду, де він у травні 1716 р. й помер. Короткі згадки про втечу Мазепи знаходимо ще в спогадах Вейге, Зільтмана та шведського підстаршини Крафорда. 2 липня 1709 р. Вейге записує, що під Переволочною "кого тільки піймано з козаків і запорожців, які були по нашому боці, позганяно як худобу й наказано перерізати без милосердя за бунтівництво, не пожаліли навіть жінок, ані дітей". Підполковник фон Зільтман пише під Переволочною: "над вечір запорожці вислідили кілька суден і поромів уздовж ріки; з їхньою допомогою та з великим трудом доконано малого перевозу".

Loading...

 
 

Цікаве