WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Мазепа у німецькій пресі по 1708 р. - Реферат

Мазепа у німецькій пресі по 1708 р. - Реферат

Насправді, Мазепа, не покладаючись на власні сили та боячись зради із власних рядів, (от хочби недавній донос ген. судді Кочубея та полк. Іскри), договорюючись зі шведським королем, обіцяв йому тільки допомогу в харчах без активної воєнної участи. Мазепа, надіючись на шведську перемогу, слушно волів зайняти невтральне становище. Карло, наступаючи на Москву, був би відрізав російську армію від України, і тим самим гетьман міг би стати по стороні переможця, рятуючи тим свою ситуацію. Щоправда, 1707 р. Мазепа, будучи зі всією армією на Волині, пропонував шведському королеві свою допомогу, але тоді, як вже згадано, король дипломатично відкинув українську пропозицію.

Як одну з причин катастрофи під Полтавою, Театрум Европеум подає катастрофічні наслідки надзвичайно гострої зими в 1708-9 р., що своїм холодом "здивувала всю Европу", та під час якої від сильного морозу "багато вояків відморозило ноги, руки, носи та інші частини тіла, а багато зовсім замерзло, зокрема ті, що пили багато горілки... За одну ніч Шведи втратили три тисячі вояків".

19 березня (правильно 4 квітня) 1709 р. Театрум Европеум згадує про "прибуття козаків з Запоріжжя", щоб з'єднатися з Мазепою та прийняти шведську протекцію. Поки прибули запорожці до шведського табору, вони "розбили три московські полки коло міста Горшина, з яких урятувалося всього 400 людей. Об'єднавшись із Мазепою, вони створять 15.000-тисячну армію." Звичайно ця цифра перебільшена. Згідна з даними сучасників, на шведську сторону прибуло 8.000 запорожців, а сам Мазепа не мав тоді більш як 4.000 козаків.

Хоч генерал Реншельд та граф Піпер відраджували своєму королеві продовжувати облогу Полтави, — пише Театрум Европеум — Карло послухав Мазепу, що мав на нього великий вплив. Зовсім слушно, бо, як пише Оглоблин, "Полтава мала велике стратегічне значення, стояла на схрещенні важливих шляхів на Запоріжжя, й Крим та Туреччину, на Правобережжя й Польщу, на Слобожанщину й Москву та на Дін. Володіння Полтавою забезпечувало панування над усією південною частиною Лівобережжя. Нарешті, в Полтаві були запаси провіянту та фуражу, а також сукна, потрібного для війська".

Дальше йде детальний опис битви під Полтавою, який Театрут Европеум закінчує драматичною розмовою, під час якої Карло XII мав сказати до гетьмана: "Мазепа, Мазепа, ви нас завели! Коли б ми були послухали нашого вірного генерала Реншельда".

Втеча до Туреччини вдалася, завдяки Мазепі й козакам, пише Театрум Европеум. Вони "знали всі долини, ріки й потічки, як найкращий моряк без компасу знає свою дорогу на морі"; це взято дослівно від Барділі, який переписав це зі шведського "докладного денного реєстра".

Далі Театрум Европеум пише, що цар робив усі заходи дістати Мазепу, але турецький уряд кожного разу відмовляв московським посланцям. Свій нарис про Мазепу Театрум Европеум закінчує так: "З листопада 1709 р. помер старий Мазепа в Бендерах, вірний, але дуже нещасливий союзник шведського короля. Був це чоловік глибокого розуму, з великим воєнним досвідом і, хоч мав велике майно та владу серед козаків, шукав собі чогось вищого; може через бажання помсти, знайшов нещастя. Він помер, проживши 77 років, саме тоді, коли росіяни дуже сильно домагались його видачі. Були поголоски, що турки, бажаючи позбутись, отруїли його, однак тяжко в це повірити, бо вони кожного разу категорично відмовлялись його видати".

Побіч періодичної преси того часу, треба ще згадати тодішню енциклопедію Якова Христофа Ізеліна, в якій на основі тогочасних німецьких журналів (Европеїше Фама, т. XXV та Театрум Европеум т. XV), зредаговано біографію Мазепи у невтрально-прихильному світлі; Мазепа походив зі шляхетського роду, був при польському королівському дворі, але через збіг обставин опинився спершу в Дорошенка, а опісля в Самойловича. Завдяки своїм здібностям Мазепа не тільки вибився поміж козаками, але став навіть вибраним гетьманом. Він віддано служив цареві 20 років, але, хотячи бути сувереном, об'єднався з Карлом XII. Однак це не вийшло Мазепі на добро, бо шведи програли, по битві під Полтавою Мазепа мусів шукати захисту в Туреччині, де й помер 3 вересня 1709 р. в Бендерах і був похований у катедрі св. Юра в Яссах. Майже однаково подав Й. Г. Зедлер біографію Мазепи у своїй енциклопедії.

Відносно дати смерти Мазепи в українській історіографії триває розбіжність. Одні історики (М. Костомаров, М. Грушевський) приймають за дату смерти Мазепи день 22 серпня (ст. стилю), тобто 2 вересня (hob. стилю) 1709 р., інші історики (М. Андрусяк, Б. Крупницький) уважають за правильну дату 22 вересня (ст. ст.), тобто 2 жовтня. Зацікавлення Мазепою та його союзом зі шведським королем знаходимо навіть у Меркюр гісторік енд попітік, що рівночано виходив теж німецькою мовою, присвячуючи свою увагу майже виключно подіям у Західній Европі. Принагідно згадував козаків, напр., про участь "вірних козаків" під час першого Кримського походу, чи про похід козацького війська до Польщі в 1704 р. Однак у своєму виданні за січень 1709 р. Гісторішер — унд політішер Меркуріюс користуючись "листами" з царської головної квартири над Десною з 16 листопада 1708 р., подає докладний опис цієї історичної події: Сімдесятлітній "генерал" Мазепа поставив всю свою козацьку армію у бойовому порядку і під претекстом наступу проти шведів вирушив у похід. Одначе, коли розповів козакам про свої наміри перейти на сторону шведського короля, головні сили козацької армії, за винятком трьох полковників із їхніми полками, повернули назад. На вістку про це, цар вислав Меншикова зруйнувати Батурин і звелів вибрати нового гетьмана в особі полковника Скоропадського. У виданні за вересень 1709 р. Гісторішер унд Політішер Меркуріюс згадує про втечу Карла XII до Очакова, а звідти до Бендер. Під час цього захоплено в полон небіжа гетьмана та інших визначних старшин, яких доставлено до Києва. Як уже згадувано, ця відомість не відповідає істроричній правді.

Інший журнал, Ной-ерефнетер Вельт— унд Штаатшпіґель, що також присвячував свою увагу західноєвропейським справам, у своєму виданні за 1709 р. дав багато місця докладному описові битви під Полтавою, користуючись виключно московськими джерелами. Подано негативну характеристику Мазепи.

Література:

  1. АНДРУСЯК, M., До історії правобічних козаків, Записки Наукового Товариства ім. Шевченка, (у дальшому "ЗНТШ"), Львів, 1930, т. 100.

  2. АНТОНОВИЧ, В., Коротка історія козаччини, Чернівці, 1912.

  3. БАНТЫШ-КАМЕНСКІЙ, Д., История Малороссии, Москва, 1822, т. III, IV.

  4. БЕЛОПОЛЬСЬКИЙ, СССР на фоне прошлого России, Вашингтон, 1973.

  5. БІДНОВ, В., Марія Магдалина, мати гетьмана Мазепи, "ПУНІ", т. 46, (1938).

  6. БОГОСЛОВСКИЙ, М. М., Петр І. Матеріялы для биографии, Москва, 1941 —1948, 4 т.

  7. БОРЩАК, І., Мазепа. Людина й історичний діяч, "ЗНТШ", т. 152, (1933), с. 1

  8. ВИНАР, Л., Андрій Войнаровський, Мюнхен, 1962.

  9. ВИШНЕВСЬКИЙ, Л., Мазепа: історія життя і зради, "Наука і суспільство", 1985, ч. 9, с. 34—37.

  10. ВОЗНЯК, М., Бендерська комісія по смерти Мазепи, "ПУНІ", т. 46, с. 106—138.

  11. ГОЛОБУЦКИЙ, В. А., Запорожское козачество, Київ, 1957.

  12. ГРУШЕВСЬКИЙ, М., Історія України Руси, Нью Йорк, 1956, т. VI.

  13. ДАБЫЖА, А. В., Мазепа — князь и его шляхетскій и княжескій герби, "Киевская старина, 1885, т. XIII, с. 714—718.

  14. ДОНЦОВ, Д., Похід Карла XII. на Україну, Лондон, 1955.

  15. ДОРОШЕНКО, Д., Мазепа в історичній літературі і житті, "ПУНІ", (1938), т. 46. с. 3—34.

  16. ДЯДИЧЕНКО, В. Д., Украинское казацкое войско в конце XVII. — начале XVIII, в., "Полтава. Сборник статей", Москва, 1959.

  17. ЕВАРНИЦКІЙ, Д. И., История запорожских казаков, Ст. Петербург, 1892, 1895, 1897, 3 томи.

  18. ЄНЗЕН, А., Три листи Мазепи, "ЗНТШ", 1909, т. 92, с. 239—241.

  19. КАМАНИН, И., Мазепа и его прекрасная Елена, "Кіевская старина", 1886, т. XI, с. 522—535.

  20. КОЗАЧЕНКО, А. И., События 1708—1709 гг. на Украине в освещении украинской дворянско-буржуазной историографии, "Полтава. Сборник статей", Москва: Академія Наук СССР, Москва, 1959, с. 323—358.

  21. КОСТОМАРОВ, Н., Мазепа и мазепинцы. Полное собрание сочинений, Ст. Петербург, 1905, т. VI.

  22. КРУПНИЦЬКИЙ, Б., Гетьман Мазепа в освітленню німецької літератури його часу, "Записки чина св. Василія Великого", 1932, т. IV, с. 292—316.

  23. КРЫЛОВА, Т. К., Полтавская победа и русская дипломатия, "Петр Великий. Сборник статей", Ленинград-Москва, 1947.

  24. ЛАЗАРЕВСКІЙ, А., Заметки о портретах Мазепы, "Кіевская старина", 1899.

  25. ЛОТОЦЬКИЙ, О., Справа правосильности анатемування гетьмана Івана Мазепи, "ПУНГ, т. 47, с. 57—68.

  26. ЛУЦІВ, В., Гетьман Іван Мазепа, Торонто, 1954.

  27. МАЦЬКІВ, Т., Гравюра І. Мазепи з 1706 р., "Український Історик", 1966, т. III, ч. 1—2, с. 69—72.

Loading...

 
 

Цікаве