WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Мазепа у німецькій пресі по 1708 р. - Реферат

Мазепа у німецькій пресі по 1708 р. - Реферат

Реферат на тему:

Мазепа у німецькій пресі по 1708 р.

Після переходу Мазепи до шведського короля, тон німецької преси різко змінюється. Передтим вона писала прихильно, друкувала у прихильному світлі його біографію, а Европеїше Фама помістила, як згадано, на першій сторінці 1706 р. портрет Мазепи. Тепер німецька преса зайняла до гетьмана вороже становище, називаючи його "зрадником", людиною без чести й тому подібними епітетами.

Однією з перших німецьких газет, що подала вістку про "зраду" Мазепи — це нам уже відома Пост унд Орд. Цайтунґ (у Ляйпціґу) в 52-гому числі за 1708 рік. Цей тижневник, як видко зі змісту й насвітлення цієї вістки, користувався московськими джерелами. Користуючись тими самими джерелами, згадав про "зраду" Мазепи інший німецький тижневник Вохентліхе Реляціонен, у Галле з 7 січня 1709 р. У зв'язку з переходом гетьмана Мазепи на сторону Карла XII в 1708 р., німецька преса знову присвячує йому багато уваги, але вже в іншому світлі. Европеїше Фама інформуючи своїх читачів про цю подію, стримується від будь-яких коментарів, згадує тільки, що вже в 1704 та в 1706 роках редакція помістила його біографію та портрет.

Европеїше Фама не знаючи хто буде переможцем, не хотячи наражуватись на евентуальні прикрості зі сторони шведів та покликуючись на свою об'єктивність, пише за шведськими джерелами, "що в цій війні Карло XII має перевагу, бо отримав по свою сторону Мазепу", а з другого боку, цитуючи московські джерела, подає, що несподіваний перехід гетьмана до шведів хоч зробив велике враження, однак багато козаків повернулось назад до царя, який наказав негайно вибрати в Глухові полковника Івана Скоропадського на нового гетьмана, так що ситуація багато не змінилася.

Будучи певною, що шведський король дійсно програв битву під Полтавою і що від нього не загрожує ніяка небезпека, щойно тоді Европеїше Фама не дотримується вже більше своєї "невтральности", відновлює вихвалювання царя, не щадить злорадісних та іронічних завваг на адресу Карла XII, а Мазепу називає "зрадником, що не побоявся Бога". Яке вороже наставлення з боку Европеїше Фама було до Мазепи, свідчить той факт, що редакція з задоволенням коментує вістку про видачу Туреччиною гетьмана та Войнаровського цареві. Коли ж виявилося, що ця віства не відповідає правді, редакція не приховує з цього приводу свого жалю, стверджуючи помилку в попередньому числі й додаючи, що цар визначив нагороду у сумі 300.000 талярів за голову Мазепи.

У подібному тоні пише тижневник Вохентліхе Реляціонен у Галле з 14 вересня 1709 р. (ч. 37) та 17 жовтня 1711 р. (ч, 42), переписуючи майже дослівно з Европеїше Фама. На окрему увагу заслуговує таке характеристичне речення:"...відомий уже нам Мазепа, вождь козаків, плянував звільнити Україну з-під московського ярма, щоб володіти як суверенний володар під шведською протекцією".

Нюрнберзький журнал Більдерзаль, згадуючи в 1708 р. про перехід Мазепи до шведів, обмежився лише до ляконічного ствердження самого факту, без ніяких коментарів. Додано, що причиною, чому шведський король змінив свій первісний плян, було те, що цар, відступаючи перед шведами, все за собою нищив. Саме тому Карло XII був змушений силою обставин повернути війська на Україну.

Щойно в наступному числі за 1709 р. Більдерзаль, коментуючи українсько-шведський союз, пише, що шведський король, опинившись у невідрадному стані, знаючи невдоволення гетьмана з царського уряду, сам запропонував Мазепі союз, а цей погодився на шведську протекцію. Переходові Мазепи до шведів Більдерзаль не надає великого значення, мовляв, що це не допомогло багато шведському королеві, ані не пошкодило цареві. Крім того, Більдерзаль, користуючись Европеїше Фама (т. 25), помістив досить довгу біографію Мазепи. Для пропагандивного ефекту, в Більдерзааль додано ілюстрацію, на якій показано тих козаків, що покинули гетьмана й повернулися в боєвому порядку на сторону царя.

Дуже систематично, по діловому та в подробицях описує франкфуртський журнал Театрум Европеум у 1720 р. перехід Мазепи до шведів, аналізує причину його переходу, подає довгий, але радше негативний життєпис Мазепи, повне знищення Батурина, погане ставлення шведського війська до українського населення, гостру зиму в 1708 р. та її згубні наслідки для шведів і прихід запорожців у березні 1708 р. до шведського короля. Тут же дано детальний опис битви під Полтавою, втечу Карла й Мазепи до Туреччини й заходи царя в султана, щоб дістати гетьмана у його руки.

Майже після 12 років Театрум Европеум розповідає про події з 1708-09 років гарною літературною мовою, починаючи від вияснення, чому шведський король, ідучи походом по дорозі Смоленськ-Москва, несподівано змінив свій плян, і повернув у напрямі на південь.

З цього вияснення довідуємося, що Мазепа, використовуючи нестерпні утиски царя по Україні, ображений грубим поводженням Меншикова, з Волині (в листопаді 1705 р.) наладнав зв'язки через пол. короля Ст. Лещинського зі шведським королем, якого просив узяти його під свою протекцію. У той час Карло XII мав інші пляни й не пішов на Україну, але 1708 р., особливо по втраті корпусу Левенгавпта (29 вересня 1708 р.) він радо згодився на пропозицію українського гетьмана. Будучи в таємних зв'язках із Мазепою, пише Театрум Европеум, Карло XII, як тільки наблизився з півночі до кордону України, наказав ген. майорові Ляґеркроні, щоб він із добірним 6.000-ним військом зайняв деякі місцевості на шляху Брянськ-Калуґа-Москва, зокрема ключову твердиню Стародуб. Ляґеркрона збившись із дороги, вислав гінця із запитом, що йому дальше робити. Розсерджений Карло наказав негайно зайняти Стародуб. Коли шведський генерал нарешті прибув під Стародуб, було вже запізно, бо в міжчасі царський генерал Іффлянд зайняв Стародуб без бою, тому що Мазепа, будучи певним, що шведи прийдуть скоріше, наказав полк. Скоропадському впустити те військо, яке прибуде перше. Так то, без бою, дістався росіянам не тільки Стародуб, але й інші міста — як Новгородок і Батурин, який Меншиков зруйнував до основ ще до прибуття шведів. Насправді, як це подає Б. Крупницький за свідоцтвом польського представника при Карлові XII ген. С. Понятовського, Скоропадський впустив Ляґеркрону, вітаючи його хлібом і сіллю. Одначе швед зробив тактичну помилку: замість обсадити й забезпечити місто, подався пів милі дальше, щоб зайняти місто Почеп, а в міжчасі вночі Стародуб зайняв рос. генерал Іффлянд.

Далі йде опис прийняття Мазепи в головній квартирі Карла XII, а потім довгий життєпис Мазепи, в якому попри позитивні прикмети, як "високоосвічений, хоробрий," Театрум Европеум тепер додає такі прикмети: "честолюбивість, жадоба грошей і влади, еґоїзм, скупість". Показує гетьмана в негативному світлі, дарма що протирічить своїм власним попереднім інформаціям. Ще перед 1708 р. Театрум Европеум писав, що Самойловича усунено через його зраду, тепер він пише, що його скинено на донос Мазепи. Раніше підкреслював, що виключним виновником за неуспіх другого походу на Крим у 1689 р. був сам князь Ґоліцин, тепер приписує цю невдачу Мазепі. Тенденційність франкфуртського журналу очевидна.

Дальще Театрум Европеум описує погане, вороже відношення шведів до місцевого українського населення, з яким обходилося не як з союзником, але як із ворогом, тож не диво, що наставлення цього населення змінилося на вороже.

Театрум Европеум теж аналізує союз Мазепи зі шведським королем і приходить до висновку, що з уваги на невелике число, бо 8.000 козаків, навіть пізніше доповнене запорожцями, теж 8.000 тисяч у березні 1709 р., Мазепа не допоміг багато Карлові XII, а найбільше пошкодив сам собі. Своє твердження Театрум Европеум підтверджує таким роздумуванням: якби Карло XII не брав поважно допомоги Мазепи, то не міняв би пляну і міг би був врятувати корпус Левенгавпта; втративши його, силою обставин мусив би відступити назад до Литви або до Польщі, бо дальший похід був би безглуздям. Отже причиною програної під Полтавою битви була надія шведського короля на допомогу Мазепи, якої він не дістав.

У дійсності причиною, чому Карло несподівано вирушив на Україну, було не запрошення Мазепи, але те, що Петро, відступаючи, наказав за собою все нищити. Це однозгідно стверджують учасники походу — німецький капелян Й. В. Барділі та військовий капелян шведського короля, Ґеорґ А. Нордберґ. 20 Більше того, згідно з записками Нордберґа, дорадник Карла XII ґраф К. Піпер старався переконати короля, щоб він не тільки не йшов на Україну, але радше повернувся й забезпечив корпус ген. Левенгавпта, що був саме в дорозі з Риґи до головної армії.

Шведський король гадав, що росіяни не наважаться заатакувати корпус Левенгавпта, який, маючи 11.000 війська й великий запас боєприпасів, міг сам оборонитися. Тим часом король не знав, що ген. Лібекер, згідно з первісним пляном, мав вести диверсійну війну в Інґрії (в Естонії) та в околиці Петербурґу, відступив до Риґи і дав цареві вільну руку у воєнних опереціях. Цар не тільки заатакував, але й розгромив корпус Левенгавпта, якому вдалося втекти 3.000 вояків, про що Карло довідався щойно тоді, коли звернув зі шляху Смоленськ-Москва на Україну. У своїх споминах Понятовський гірко докоряє не тільки генералові Ляґеркроні, але й іншим, серед яких згадані Лібекер, Левенгавпт, Росс та Реншельд. Останньому Понятовський закидає, що підчас битви під Полтавою ген. Реншельд розгубився й не знав, що робити, хіба що бігати з одного кінця до другого, не давши ні одного розумного наказу. Як відомо, шведський король кілька днів перед битвою, виставивши себе на небезпеку, був ранений у п'яту і не міг особисто командувати армією, передав командування ген. Реншельдові.

До речі, чи не найбільшу помилку вчинив ген. Лібекер, командуючи шведською армією на півночі. Він "хоч мав досить війська, щоб зайняти околиці Новгорода і Пскова та взагалі тримати армію царя в шаху", без попереднього порозуміння з Карлом XII, навіть не повідомивши свого начального вождя, через вибух якоїсь недуги, відступив до Риґи, даючи вільну руку цареві. У той час зі Швеції через Риґу поволі посувався корпус ген. Левенгавпта, везучи на 5.000 возах воєнне добро — артилерію, боєві й харчові припаси для головної армії. Цар, маючи вільні руки, напав 29 вересня 1709 р. на корпус ген. Левенгавпта під Лісною, повністю розбив його (з 11.000 врятувалося тільки 3.000) і забрав велику здобич. Оскільки росіяни, відступаючи все за собою нищили, шведська армія опинилася під маревом голоду. У цьому була причина, чому шведський король був приневолений змінити свій плян і замість іти по дорозі Смоленськ-Москва, повернув на Україну. Довідавшись про це, Мазепа сказав П. Орликові: "Чорт його сюди несе. Він зруйнував усі мої пляни і наведе сюди російське військо. Тепер Україна буде зруйнована — і все пропало."

Loading...

 
 

Цікаве