WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Легенда й правда про Мазепу - Реферат

Легенда й правда про Мазепу - Реферат

Твори Сенеки були відомі в Польщі уже в в XVI ст. у чужоземних виданнях. Св. письмо та клясична література були основними предметами у шкільній програмі того часу. Пасек учився в єзуїтській колегії в Раві і, можна припустити, що він був обізнаний з трагедіями Сенеки. "Можна сміло твердити, що Пасек міг запозичити сюжет для своє! легенди про Мазепу з переказу про Іполіта, зокрема, з мотиву злочину й кари", — твердить Пеленська.

Справді, аналогія між грецькою трагедією Іполіта та легендою про Мазепу очевидна. Обидва герої були замішані в незаконну любовну пригоду (Іполіт у вигадану), в обидвох історіях говориться про шалену їзду та в обох випадках для незвичного покарання винних уживають коней.

Що Пасек створив свою власну версію покарання Мазепи, тобто прив'язання його голим до спини його власного коня, може посвідчити такий цікавий тогочасний факт: німецький кореспондент гамбурзького тижневника Historische Remarques у своїй кореспонденції з Москви за 27 листопада 1703 р., подаючи біографію Мазепи, згадує такі дуже точні та особисті подробиці з його життя: одружився з дуже багатою вдовою [Ганною Фридрикевич, 1668 або 1669 р.]. яка померла 1702 р.; мав тільки одну доньку, що дуже скоро померла; його сестра була три рази замужем. При тому він знає навіть їх призвіща, тобто: Обидовський, Витуславський і Войнаровський. З останнього подружжя, — пише добре поінформований кореспондент, — був син Андрій, який тепер живе зі своїм вуйком, що посилає його до колегії у Києві, де він студіює філософію. Треба згадати, що автор цієї кореспонденції закидує Мазепі те, що він причинився до арешту гетьмана Івана Самойловича. Отже, якщо б афера з дружиною Фальбовського була йому відома, він напевно не забув би про це згадати. Не згадується того епізоду в німецькій пресі та в спогадах і після переходу Мазепи на сторону шведського короля, хоч німецька преса не щадила на його адресу таких епітетів, як "зрадник", "грошелюбець", "самолюб", "безбожник", та інші.

Любовна афера, що її описав Пасек, стала неначе невід'ємною частиною біографії та характеристики Мазепи в пересічного читача на Заході. Саме ця романтична постать Мазепи зацікавила не тільки Вольтера, але теж таких поетів: Гордон лорд Байрон ("Мазепа", 1818), Віктор Гюго ("Мазепа", 1829), Кіндрат Рилєєв ("Войнаровський", 1825), Олександер Пушкін ("Полтава", 1829), Богдан Залєський ("Дума про Мазепу"), Бертольд Брехт ("Балляда про Мазепу", 1955) та інші. Романтична легенда про любовну історію Мазепи стала надхненням для славних композиторів — Франц Ліст (симфонічна поема "Мазепа", 1857), Петро Чайковський (опера "Мазепа") та мистців — Теодор Жеріко (олійний образ "Мазепа", 1823), Евген Делякруа (олійний образ "Мазепа", 1824), Орас Вернет (два опійні образи: "Мазепа оточений кіньми", 1825 та "Вовки у погоні за Мазепою", 1826), Люі Буланжер (великі олійні образи: "Покарання Мазепи", 1827; "Смерть Мазепи", дата невідома) та інші.

Якщо, поетів і мистців приманювала постать Мазепи як легендарно-романтичного героя любовних пригод, то ще більше цікавилися історичною постаттю Мазепи як динамічною особистістю, державним мужем і політиком не тільки сучасні йому дипломати, історики, очевидці, а й численні дослідники цієї доби, зокрема т. зв. Великої Північної Війни (1700—1721).

Вольтер, що був відомий зі своєї суб'єктивности, підкреслив у своїй історії Карла XII, що, коли одного разу цар, добре підпивши, почав називати Мазепу зрадником і погрожував зліквідувати гетьманщину, Мазепа вернувшись на Україну, вирішив за допомогою шведської армії осягнути незалежність і створити — на руїнах російської імперії — могутнє українське королівство, бо "Україна завжди прагнула бути вільною ("L'Ukraine a toujours aspir tre libre..."). Самого ж Мазепу Вольтер характеризує як "хоробру, спроможну, невтомну в праці, хоч уже в похилому віці, людину. ("Mazeppa -c'tait un homme courageux, enterprenant, et d'un travail infatigable, quoique dans une grande vieillesse").

Література:

  1. АНДРУСЯК, M., До історії правобічних козаків, Записки Наукового Товариства ім. Шевченка, (у дальшому "ЗНТШ"), Львів, 1930, т. 100.

  2. АНТОНОВИЧ, В., Коротка історія козаччини, Чернівці, 1912.

  3. БАНТЫШ-КАМЕНСКІЙ, Д., История Малороссии, Москва, 1822, т. III, IV.

  4. БЕЛОПОЛЬСЬКИЙ, СССР на фоне прошлого России, Вашингтон, 1973.

  5. БІДНОВ, В., Марія Магдалина, мати гетьмана Мазепи, "ПУНІ", т. 46, (1938).

  6. БОГОСЛОВСКИЙ, М. М., Петр І. Матеріялы для биографии, Москва, 1941 —1948, 4 т.

  7. БОРЩАК, І., Мазепа. Людина й історичний діяч, "ЗНТШ", т. 152, (1933), с. 1

  8. ВИНАР, Л., Андрій Войнаровський, Мюнхен, 1962.

  9. ВИШНЕВСЬКИЙ, Л., Мазепа: історія життя і зради, "Наука і суспільство", 1985, ч. 9, с. 34—37.

  10. ВОЗНЯК, М., Бендерська комісія по смерти Мазепи, "ПУНІ", т. 46, с. 106—138.

  11. ГОЛОБУЦКИЙ, В. А., Запорожское козачество, Київ, 1957.

  12. ГРУШЕВСЬКИЙ, М., Історія України Руси, Нью Йорк, 1956, т. VI.

  13. ДАБЫЖА, А. В., Мазепа — князь и его шляхетскій и княжескій герби, "Киевская старина, 1885, т. XIII, с. 714—718.

  14. ДОНЦОВ, Д., Похід Карла XII. на Україну, Лондон, 1955.

  15. ДОРОШЕНКО, Д., Мазепа в історичній літературі і житті, "ПУНІ", (1938), т. 46. с. 3—34.

  16. ДЯДИЧЕНКО, В. Д., Украинское казацкое войско в конце XVII. — начале XVIII, в., "Полтава. Сборник статей", Москва, 1959.

  17. ЕВАРНИЦКІЙ, Д. И., История запорожских казаков, Ст. Петербург, 1892, 1895, 1897, 3 томи.

  18. ЄНЗЕН, А., Три листи Мазепи, "ЗНТШ", 1909, т. 92, с. 239—241.

  19. КАМАНИН, И., Мазепа и его прекрасная Елена, "Кіевская старина", 1886, т. XI, с. 522—535.

  20. КОЗАЧЕНКО, А. И., События 1708—1709 гг. на Украине в освещении украинской дворянско-буржуазной историографии, "Полтава. Сборник статей", Москва: Академія Наук СССР, Москва, 1959, с. 323—358.

  21. КОСТОМАРОВ, Н., Мазепа и мазепинцы. Полное собрание сочинений, Ст. Петербург, 1905, т. VI.

  22. КРУПНИЦЬКИЙ, Б., Гетьман Мазепа в освітленню німецької літератури його часу, "Записки чина св. Василія Великого", 1932, т. IV, с. 292—316.

  23. КРЫЛОВА, Т. К., Полтавская победа и русская дипломатия, "Петр Великий. Сборник статей", Ленинград-Москва, 1947.

  24. ЛАЗАРЕВСКІЙ, А., Заметки о портретах Мазепы, "Кіевская старина", 1899.

  25. ЛОТОЦЬКИЙ, О., Справа правосильности анатемування гетьмана Івана Мазепи, "ПУНГ, т. 47, с. 57—68.

  26. ЛУЦІВ, В., Гетьман Іван Мазепа, Торонто, 1954.

  27. МАЦЬКІВ, Т., Гравюра І. Мазепи з 1706 р., "Український Історик", 1966, т. III, ч. 1—2, с. 69—72.

Loading...

 
 

Цікаве