WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Битва під Полтавою - Реферат

Битва під Полтавою - Реферат

Близько 11 год. дня битва закінчилась повною поразкою шведів. На полі бою шведи втратили 6.901 убитими, в полон попало 2.760 вояків і старшин, у тому числі польовий маршал Реншильд та прем'єрміністер граф Піпер. Московські втрати 1.345 убитих і 3.290 поранених. Тим частинам шведської армії, що не попали в полон, пощастило під командуванням генерала Левенгавпта пройти вздовж Ворскла аж до Переволочної. Тут, за винятком кількох човнів, на яких переправилися Карло, Мазепа, й Гордієнко з невеликою охороною (близько три тисяч шведів і козаків) на другий берег Дніпра, армія Левенгавпта мусіла здатися Меншикову в полон. Ті козаки, що були в армії Левенгавпта, згідно з 5-ою точкою капітуляції, "мали бути негайно видані його царській величності". Багатьох із них на місці покарано смертю, інших заслано на Сибір, дуже мало повернулось додому.

Одначе вислід битви під Полтавою був вирішений ще перед самою битвою, яка була вислідом радше дипломатично-політичних, як стратегічних потягнень.

Кримський хан Девлет Ґірей II, зрозумівши, що тепер чи пізніше його державі буде загрожувати російська експанзія, наперекір своєму зверхникові, турецькому султанові Ахмедові III, який у російськошведському конфлікті зайняв невтральне становище, обіцяв на початку 1709 р. шведському королеві значне військо, у склад якого крім татар входило 40 тисяч Донських козаків-булавинців під проводом наступника Булавіна отамана Ігната Нєкрасова. Про це свідчить лист графа К.Піпера з березня 1709 р. до татарського хана, в якому він запитує, коли і скільки хан пришле війська.

Король і гетьман вважали своїм головним завданням вигнати російське військо з України на терен Росії та організувати воєнну коаліцію проти Москви, учасниками якої мали бути Туреччина і Крим. Шведи були переконані у допомозі кримського хана, тим більше, що султан толерував акцію хана і на початку травня 1709 р. з Істамбулу вислано на турецьких кораблях воєнний виряд для татарського війська до московських границь. Про це все знав цар і боячись попасти у кліщі поміж шведською і татарською арміями, він несподівано в часі — березень-травень — 1709 р. виїжджає з головної армії до Воронежа, де частинне стаціонувала його воєнна фльота, і пливе з ними до Азова, де було десять воєнних кораблів. Тут стрічається з неофіційним турецьким представником в столиці Криму Бахчисараї, Капуджіпашою і перед ним та його яничарським штабом палить свою воєнну фльоту, якою так дорожив. Цим цар дав до зрозуміння, що він не має ніяких ворожих намірів супроти Туреччини, а окрім цього передає паші велику грошеву суму та значне число воєнно-полонених магометанського віроісповідання. Цар пробував підкупити теж кримського хана, але цей категорично відкинув царську пропозицію. Куди лекше пішло підкупити в Істамбулі великого визіря Чорулу Алі пашу. У слід за тим прийшла від султана катеґорична заборона ханові висилати військо шведському королеві. Зневтралізувавши в той спосіб військову поміч хана шведському королеві, цар запевнив собі так на перемогу у битві під Полтавою.

Значення й вагу битви під Полтавою оцінив Ляйбніц. Для України та злощасна битва мала фатальні наслідки на довгі-довгі роки.

Література:

  1. АНДРУСЯК, M., До історії правобічних козаків, Записки Наукового Товариства ім. Шевченка, (у дальшому "ЗНТШ"), Львів, 1930, т. 100.

  2. АНТОНОВИЧ, В., Коротка історія козаччини, Чернівці, 1912.

  3. БАНТЫШ-КАМЕНСКІЙ, Д., История Малороссии, Москва, 1822, т. III, IV.

  4. БЕЛОПОЛЬСЬКИЙ, СССР на фоне прошлого России, Вашингтон, 1973.

  5. БІДНОВ, В., Марія Магдалина, мати гетьмана Мазепи, "ПУНІ", т. 46, (1938).

  6. БОГОСЛОВСКИЙ, М. М., Петр І. Матеріялы для биографии, Москва, 1941 —1948, 4 т.

  7. БОРЩАК, І., Мазепа. Людина й історичний діяч, "ЗНТШ", т. 152, (1933), с. 1

  8. ВИНАР, Л., Андрій Войнаровський, Мюнхен, 1962.

  9. ВИШНЕВСЬКИЙ, Л., Мазепа: історія життя і зради, "Наука і суспільство", 1985, ч. 9, с. 34—37.

  10. ВОЗНЯК, М., Бендерська комісія по смерти Мазепи, "ПУНІ", т. 46, с. 106—138.

  11. ГОЛОБУЦКИЙ, В. А., Запорожское козачество, Київ, 1957.

  12. ГРУШЕВСЬКИЙ, М., Історія України Руси, Нью Йорк, 1956, т. VI.

  13. ДАБЫЖА, А. В., Мазепа — князь и его шляхетскій и княжескій герби, "Киевская старина, 1885, т. XIII, с. 714—718.

  14. ДОНЦОВ, Д., Похід Карла XII. на Україну, Лондон, 1955.

  15. ДОРОШЕНКО, Д., Мазепа в історичній літературі і житті, "ПУНІ", (1938), т. 46. с. 3—34.

  16. ДЯДИЧЕНКО, В. Д., Украинское казацкое войско в конце XVII. — начале XVIII, в., "Полтава. Сборник статей", Москва, 1959.

  17. ЕВАРНИЦКІЙ, Д. И., История запорожских казаков, Ст. Петербург, 1892, 1895, 1897, 3 томи.

  18. ЄНЗЕН, А., Три листи Мазепи, "ЗНТШ", 1909, т. 92, с. 239—241.

  19. КАМАНИН, И., Мазепа и его прекрасная Елена, "Кіевская старина", 1886, т. XI, с. 522—535.

  20. КОЗАЧЕНКО, А. И., События 1708—1709 гг. на Украине в освещении украинской дворянско-буржуазной историографии, "Полтава. Сборник статей", Москва: Академія Наук СССР, Москва, 1959, с. 323—358.

  21. КОСТОМАРОВ, Н., Мазепа и мазепинцы. Полное собрание сочинений, Ст. Петербург, 1905, т. VI.

  22. КРУПНИЦЬКИЙ, Б., Гетьман Мазепа в освітленню німецької літератури його часу, "Записки чина св. Василія Великого", 1932, т. IV, с. 292—316.

  23. КРЫЛОВА, Т. К., Полтавская победа и русская дипломатия, "Петр Великий. Сборник статей", Ленинград-Москва, 1947.

  24. ЛАЗАРЕВСКІЙ, А., Заметки о портретах Мазепы, "Кіевская старина", 1899.

  25. ЛОТОЦЬКИЙ, О., Справа правосильности анатемування гетьмана Івана Мазепи, "ПУНГ, т. 47, с. 57—68.

  26. ЛУЦІВ, В., Гетьман Іван Мазепа, Торонто, 1954.

  27. МАЦЬКІВ, Т., Гравюра І. Мазепи з 1706 р., "Український Історик", 1966, т. III, ч. 1—2, с. 69—72.

Loading...

 
 

Цікаве