WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Битва під Полтавою - Реферат

Битва під Полтавою - Реферат

Реферат на тему:

Битва під Полтавою

Найважливіший момент у Великій Північній Війні, себто битва під Полтавою 27 червня (с. ст.) або 9 липня (н. ст.) 1709 р., описана менше або більш докладно у всіх щоденниках.

Полтава знаходиться на правому березі Ворскла, до якої впадає Коломак, потім обидві ріки створюють болотистий терен, що дуже утруднював комунікацію з містом на лівому березі Ворскла. У Полтаві стояла московська залога під командуванням полковника А. С. Келіна, що складалася з т. зв. інвалідських сотень (4.273 вояків) та 2.600 українських "добровольців" (мабуть із козаків полтавського полку). Келін мав до диспозиції 90 гармат, саме ж укріплення Полтави було зроблене зі земляного валу з дерев'яною палісадою. Келін, перебравши місто в січні 1709 р., зміцнив оборонну систему фортеці, так що Полтава була підготована до оборони.

Навесні шведський король вирішив здобути Полтаву, що мала стати оперативною базою для дальшого походу на Москву. Як подає офіційний шведський історіограф та очевидець, Ґеорґ А. Нордберґ, у своєму творі про Карла XII, королівський канцлер, граф Карл Піпер, не радив королеві здобувати це місто, але відступити за Дніпро. Такий маневр уможлив би не тільки зв'язок зі Швецією, але допоміг би поповнити новим військом проріджені шведські ряди. Особливо придалася б польська легка кіннота для поборювання ворога, якого шведська тяжка кавалєрія не могла спинити в наступі, ані переслідувати у відступі. Цієї думки був теж гетьман, але король спротивився тій пропозиції, мотивуючи свою думку тим, що відступ шведів за Дніпро заохотив би ворога до більшої активности.

Одначе, як подає другий шведський історіограф, Густав Адлерфельт, після переходу запорожців на шведський бік, відпала небезпека, що козаки, які торгували з Полтавою, будуть опонувати, і Мазепа змінив свою думку, порадивши Карлові здобувати місто. 25 квітня 1709 р. під Полтаву прибув шведський відділ генерала Шпарра, а вслід за ним прибули головні сили, що розташувалися у віддалі двох кілометрів від міста. Протягом квітня шведи не могли ні переговорами, ані безуспішними штурмами здобути цієї стратегічно важливої фортеці; від 1 травня були змушені розпочати її систематичну облогу. Карло наказав викопати шанці, щоб голодом примусити залогу до капітуляції. З метою унеможливити будь яку допомогу ззовні, Карло наказав зайняти містечка Решетелівку над р. Голтвою та Опошню над р. Ворсклом на захід та північний захід від Полтави. Доступ від Переволочної був відтятий запорожцями, що зайняли це місто. До речі, запоржцям доводилось виконувати важкі військово-інженерні праці, зокрема копання, шанців, брати участь в розвідчих стежах тощо. Німецький історик та учасник битви під Полтавою, Й. В. Барділі, подає у своїх споминах таку цікаву подробицю: "На початку облоги козаки запропонували королеві на певних умовах здобути Полтаву штурмом, і ніхто не сумнівався в їхньому успіху, коли б їм це було дозволене. Але шведи не хотіли, щоб слава припала не їм, а козакам, як теж, і того щоб фортеця зі здобиччю не дісталася в руки козаків, тому вирішили чекати кращої нагоди".

Від 1 червня шведи почали бомбардувати Полтаву своєю артилерією, так що положення міста почало значно погіршуватись. Зважаючи на стратегічне й політичне значення Полтави, цар прибув із головними силами до місцевости Крутий Берег (недалеко від міста), щоб не допустити до капітуляції залоги. З уваги на грізне становище фортеці (марево голоду), вирішено на воєнній нараді 12 червня несподівано заатакувати шведів. Задуманий московський наступ не вдався. Тоді цар вирішив просунутися ще дальше на південь в околицю села Яківці, щоб ще ближче бути біля Полтави. Розглянувши околицю, Петро І прийшов до висновку, що терен поряд села Яківці знаменито надавався для влаштування воєнного табору. Хоч рівнина була не дуже велика і не давала можности маневрувати військом, зате з лівого боку поле охоронював густий ліс, фронтову смугу забезпечував теж густий ліс, тил був над крутим берегом Ворскла, тільки правий бік залишався відкритим. У додаток віддаль від Яківців до Полтави була всього п'ять кілометрів. З уваги не це, 25 червня цар наказав усьому війську перейти в околицю Яківців, щоб почати укріплення цієї рівнини в формі букви "П". З трьох сторін воєнний табір був оточений оборонним валом з отворами в кількох місцях для виходу війська зі середини. На рогах валу були побудовані бастіони. Уранці 26 червня в укріпленому таборі розмістилося 58 полків, уся артилерія та обоз. Віддаль між обома ворожими таборами, що своїми крилами впиралися в лісові простори (московський від Яківців до Полтави, а шведський від фортеці на південь до Решетелівського масиву), мала п'ять кілометрів. Між обома лісами була на 5-6 км. рівнина, відкрита з півночі і півдня. Тепер було ясно, що тут мусить прийти до вирішальної битви. Цар задумував заатакувати шведів 29 червня (10 липня н. ст.).

До диспозиції цар мав під Полтавою 58 батальйонів піхоти, 17 полків кавалерії, разом 42.500 вояків та 102 гармати. Козацьке військо під командуванням гетьмана І. Скоропадського перетинало шведам шлях до Дніпра на відтинку Переяслав — Кременчук.

Карло XII виставив до бою 24 батальйони піхоти, 22 полки кавалерії, себто близько 25 тисяч вояків, маючи до диспозиції чотири гармати. Решта шведської армії (близько 6 тисяч) брала участь в облозі фортеці, а також обсадила берег уздовж Ворскла. Українське військо було частинно приділене до охорони обозу, частинно брало участь в облозі фортеці та було на своїх постах на лінії Ворскла, як також у містечках Старі й Нові Санжари, Білики й Кобиляки. Зокрема козаки Мазепи були приділені до резерви біля села Пушкарівки. Хоч козаки не брали безпосередньої участи в битві, вони охороняли шведську армію від можливого обходу московського війська з заходу; беручи участь в облозі Полтави, також унеможливили Келінові зробити випад із фортеці.

Шведський король, підготовляючись до генерального бою, не поробив належних приготувань. Він обмежився до того, що для охорони дороги поміж Полтавою та Переволочною вислав чотири кавалерійські полки, які зайняли позицію вздовж Ворскла, при чому король не подбав про переправу через Дніпро біля самої Переволочної, що було конечне на випадок відступу, тим більше що в травні відділ полковника Яковлева знищив усі козацькі човни. Перед самою ж битвою шведи не вислали стеж для розвідки, вони не тільки не заскочили ворога, який вчасно довідався про плян Карла, але й самі були заскочені оборонною системою царської армії, оборона ж була підготована до бою, тому елемент несподіваности не дав сподіваних наслідків. Карло XII, довідавшись у ночі 26 червня, що 28 червня має прибути до московського табору 40-тисячна армія калмицького хана Аюки (насправді це був 10-тисячний загін), вирішив випередити царя та блискавичним ударом заскочити московське військо. Цього ж самого дня (26 червня) король наказав приготувати війська й розставити їх на північний схід від Полтави, щоб уночі 27 червня бути напоготові до наступу. Напередодні битви, Карло XII був підчас реконесансу важко поранений у ногу. Хоч теоретично він передав командування маршалові Реншильдові, фактично сам давав накази. Його возили на рухомих ношах, запряжених двома кіньми.

О 2-ій годині ночі 27 червня (7 липня н. ст.) король наказав вистроїти піхоту в чотири колони по шість батальйонів у кожній, за нею — кавалерія, складалася також із шістьох колон по шість ескадронів у кожній. О 5-ій годині ранку шведська піхота з успіхом почала атакувати московські редути (земельні укріплення), але цар, своєчасно повідомлений своєю розвідкою про наступ шведів, вислав свою кавалерію, яка відкинула шведську піхоту. Тоді вступила в бій шведська кавалерія, що спочатку з успіхом боролася з московською кіннотою, але під сильним вогнем ворога мусила відступити. На місце відступаючої шведської кавалерії, в бій кинулася шведська піхота, яка спочатку заволоділа двома московськими редутами, але шведам не вдалося здобути інші редути і під сильним вогнем ворога вони мусили відступити. Великі втрати шведів приневолили короля зрезигнувати з дальших спроб заволодіти земляними укріпленнями. Карло вирішив їх залишити, щоб обійти їх, одначе шведам цей маневр не вдався. Меншиков, замітивши маневр обходу Реншильда з півночі на узліссі Будищенського лісу, оточив його — і шведи мали великі втрати. Коли на лівому крилі продовжувавсь кривавий бій між частинами Реншильда і Меншикова, на правому крилі 6 батальйонів піхоти під командуванням генерала Росса намагалися здобути земельні укріплення. Втративши багато людей, Росс був приневолений відступити в напрямі Яковецького лісу, куди Реншильд послав на допомогу 10 ескадронів кінноти під командуванням генерала Шліппенбаха. Цар, помітивши це, наказав Меншикову взяти п'ять батальйонів піхоти та п'ять полків кавалерії, щоб заатакувати шведів, які заховалися в Яковецькому лісі. У тому бою Меншиков зовсім знищив кінноту Шліппенбаха, а піхота Росса зазнавши великих втрат, відступила в напрямі Полтави, Меншиков же повернувся на своє місце. У той час, коли Меншиков бився з частинами Росса та Шліппенбаха, цар наказав генералові Бауерові відступити зі своєю кіннотою за редути. З цього хотів скористати Карло й наказав зайняти шість поперечних редут, що йому не пощастило. Тоді король наказав продістатися поміж редути. Шведи пройшли й почали іти за відступаючою кіннотою Бауера. Але курява, що постала наслідком відступаючої кінноти була така густа, що заслонила розташування московського табору, чим урятувала його перед шведським штурмом. Шведська армія, опинившись на 50-70 метрів від московського табору нагло попала під нищівний вогонь московської польової артилерії, що спричинило значні втрати й замішання серед шведського війська, яке відступило в напрямі Будищенського лісу. Тут на узліссі Карлові з труднощами вдалося привести свої частини знову в бойовий порядок. Шведське військо в силі 18 батальйонів стало в одну лінію, маючи до розпорядження чотири гармати, а на обох флангах уставилось 29 ескадронів кінноти. Близько 9 год. ранку цар теж закінчив перегрупування свого війська, яке поволі пішло в наступ. Рівночасно почали наступати шведи. Як тільки вони попали в зону артилерійського вогню, московська артилерія посипала на них картечею. Підчас цього бою артилерійське ядро розбило ноші Карла, але король пересів на коня і продовжував командувати. На віддалі 50 метрів почалася стрілянина з рушниць, а згодом обидві сторони перейшли в рукопашний бій. З уваги на те, що шведській кінноті на правому крилі загрожувало оточення, вона почала відступати. Приблизно тоді забито коня під королем, який упав непритомний на землю. Трабанти забрали його з поля битви. Наступ московської піхоти, а ще гірше, сильний артилерійський вогонь викликав замішання серед шведів, які вже не могли відбити атаки. Потім захитався центр шведської армії та почався безладний відступ до табору, який у міжчасі зайняли інші московські частини.

Loading...

 
 

Цікаве