WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Мазепа — творець українсько-шведського союзу - Реферат

Мазепа — творець українсько-шведського союзу - Реферат

Реферат на тему:

Мазепа — творець українсько-шведського союзу

Чи не найважливішим твором політики й життя Мазепи був українсько-шведський договір, який мав далекосяглі стратегічні й політичні наслідки, що їх оцінили вже сучасники. Більше того, цей договір ще й сьогодні достатньо не вияснений і ще все належить до контроверсійних питань світової історії. Як відомо, ще й досі панує погляд, що шведський король повернув зі своєї заплянованої дороги Мінськ-Смоленськ-Москва на Україну тільки тому, що його туди запросив Мазепа.

Це питання належить не тільки в українській, а й у шведській історіографії до "темних місць", бо не збереглися оригінальні документи, в першу чергу українсько-шведський договір між Мазепою та Карлом XII, що цю справу всесторонно висвітлив би.

Доводиться дуже сумніватися, чи українсько-шведський договір 1708 р. буде коли-небудь опублікований. Справа в тому, що радник короліської похідної канцелярії, Олаф Гермелін, випусник університету в Упсалі та професор колегії в Дорпаті до війни, автор найважливіших державних актів до битви під Полтавою, отже в тому договорі між гетьманом і запорожцями, спалив польову канцелярію того ж самого дня, як тільки йому стало ясно, що програ шведів під Полтавою була очевидною. Зроблено це для того, щоб важливі документи не попали в московські руки. Тож не диво, що цар, довідавшись про особу Гермеліна, за одними даними, наказав його вбити після битви під Полтавою таки біля його намету; за другими — запроторити до якогось невідомого манастиря, де він помер.

Крім того, зараз же після битви під Полтавою (7 липня н. ст. 1709 р.), шведський король наказав своєму генералові Левенгавптові негайно знищити шведський архів.

Щоправда, Микола Андрусяк, висловлює свій сумнів відносно знищення українсько-шведського договору 1708 р., покликуючись на "Дневник военных действий Полтавской битвы", в якому говориться, що царський канцлер Ґ. Ґоловкін та підканцлер П. Шафіров переписували королівський архів, де знайшли багато листів Мазепи до шведського короля.

Якщо б росіяни справді знайшли цей українсько-шведський та українсько-польський договір 1708 р. у залишках шведського польового архіву, що їм удалося захопити по битві під Полтавою, то напевно були б уже тоді використали його проти Мазепи. Царський уряд, ще не маючи ніяких документів, але спираючись на усну інформацію Д. Апостола, використовував це в своїх маніфестах, починаючи вже від 1708 р., в яких говорилося, що Мазепа хоче відірвати Україну та "подвести под иго (неволю) польськое". До речі, в цьому щоденнику виразно говориться про листи Мазепи, а не договори.

Нарешті, коли б цей документ справді був знайдений і збережений, то дивно, що пізніші російські історики Ґоліков, Устрялов, Солов'єв, Тарле й Шутой, які досліджували цю добу й мали доступ до офіційних джерел (хоч про цей договір згадують і використовують його як оскарження на адресу Мазепи, що хотів "запродати Україну в польську неволю") досі ніде не опублікували тексту того договору. Оглоблин завважує, що саме це звинувачення стало залізною тезою всієї радянської історіографії.

Хоч українсько-шведський договір, мабуть, не зберігся в оригіналі, його можна реконструювати на основі авторитетних джерел. Одним таким авторитетним джерелом є, без сумніву, спогади шведського "анонімного майора", додані до мемуарів офіційного шведського воєнного історіографа, Ґустава Адлерфельта, які вийшли друком французькою мовою в Амстердамі 1740 р. Згідно з новішими дослідами шведських істориків, удалося устійнити автентичність цього шведського "анонімного майора", яким був секретар похідної королівської канцелярії, Петро Шоенстрем (Peter Schoenstroem). Знаючи не одну таємницю й багато різних подробиць, Шоенстрем, після битви під Полтавою, гостро скритикував шведських генералів, яким закидував, що "вони поробили великі помилки, а їхні почини закінчились безуспішно". Щоб не наражувати себе на неприємності чи навіть кару, він уважав за відповідне не подавати свого прізвища і сховався під криптонімом "анонімного майора". Хоч деякі шведські історики, напр., К. Галлендорф та Г. Віллююс, мають застереження віднодно правдивості спогадів цього шведського анонімного майора, інші очевидці стверджують недоліки й помилки шведських генералів. Напр., німецький очевидець, військовий капелян, а пізніше вчитель історії в ліцеї у Штутґарті, Йоган Вендель Барділі, теж підкреслює, Що деякі шведські генерали робили поважні помилки.

Ще докладніше про ці недоліки й помилки шведських генералів У своїх споминах написав польський генерал Ст. Понятовський, Що був не тільки ад'ютантом, але й приятелем шведського короля.

Беручи під увагу те, що Петро Шоенстрем був секретарем похідної королівської канцелярії, силою обставин він мусів бути ознайомлений із різними документами; немає сумніву, що він знав зміст шведсько-українського та українсько-польського договорів, яких умови він подав у своїх спогадах ось так:

Статті, що їх подав Мазепа шведському королеві, щоб з'єднати собі його приязність та протекцію були такі:

По перше: він (Мазепа) прийме шведського короля в Сіверщині й передасть йому всі твердині, себто Стародуб, Новгородок або Новгород-Сіверський, Мглин, Брянськ та інші, що перед тим належали до Великого Литовського Князівства, а тепер стали прикордонними фортецями цієї провінції. Тепер ця провінція знаходиться під управлінням Великого генерала Мазепи та військовою адміністрацією полковника Скоропадського, якого полк, як кажуть в Україні, вірний Мазепі.

По друге: шведський король може зробити зимовий постій у тій провінції (Сіверщині), доки Мазепа збере все козацьке військо та прихилить на свій бік білгородських (слобідських) козаків, як також дінських козаків, що також були незадоволені тиранською московською владою, тому що цар поступово позбавив їх їхніх привілеїв.

По третє: Мазепа повинен приєднати до цього союзу калмицького хана на ім'я Аюка.

По-четверте: як тільки Мазепа виконає зазначене вище у трьох статтях, шведський король вирушить у похід прямо на Москву, рівночасно Мазепа прилучиться на його сторону зі всім своїм військом тобто зі слобідськими й дінськими козаками та невдоволеними калмиками. Щодо прохарчування шведської армії, Мазепа зобов'язується доставляти поживу з України та Слобідщини, найбільш родючих у всьому світі. Діючи так, з'єднані шведські і мазепинські війська мають примусити царя відступити з Москви та від р. Волги на північ, де земля не така родюча, як на півдні, й тому його — царська армія — ніяк не зможе прохарчуватися там у такому великому числі; настрашені москалі не зможуть устоятись проти шведів у відкритому полі, як це було досі, дарма що вони в тричі перевищували чисельно шведів; царська армія, будучи невдоволена через нестачу конечних засобів, здебільшого розійдеться або піддасться переможцеві, в наслідок цього цар буде безсумнівно переможений. Крім того, шведському королеві мали прийти на допомогу польський король Ст. Лещинський та шведський корпус під командуванням генерала Крассав, після того як у Польщі мали навести порядок. Війська Лещинського та Крассав мали йти: польське — через Київ, шведське — через Смоленськ. Шведське військо під командуванням генерала Лібекера мало зайняти Петербург, а потім новгородську та псковську округу; в міру потреби шведські відділи з Риґи та Ревеля мали допомагати Лібекерові в його воєнних операціях.

Договір між Мазепою та поляками був підписаний на таких умовах:

По-перше: Мазепа мав точно виконати, що було згадане вище, до чого він зобов'язався, тобто передати Сіверщину шведському королеві зі всіми її фортецями.

По-друге: він обіцяв вирушити зі всією козацькою армією на перший поклик короля.

По-третє: він повинен старатися позискати для цього союзу слобідських, дінських козаків та Аюку, хана калмиків.

По-четверте: він (Мазепа) повинен повернути всю Україну полякам, тобто воєвідство київське, чернигівське (сіверське), як також смоленська округа мала повернутись під польське панування. Як винагороду за це, Мазепа мав би дістати титул князя та князівство, утворене з полоцького та вітебського воєвідств у Білорусі, на таких самих правах ях курляндський герцоґ. Тоді також означено й день, коли Мазепа мав подати ці умови своїм полковникам та схилити їх до добровільної згоди на них, представляючи їм очевидні користі через привернення давніх вольностей, з яких москвини залишили їм тільки тінь.

Такі були умови того союзу, який так по-мистецькому тримали в таємниці, що ніхто про нього не знав, крім шведського короля, короля Станислава, Мазепи, князя Піпера, одного польського сенатора якого прізвище я забув, та сербського чи болгарського архиепископа, що з невідомих мені причин покинув свою батьківщину.

В імені Мазепи підписав цей подвійний договір ближче невідомий сербський або болгарський архиєрей-скиталець в місті Сморґони у Білорусі між 11 лютого й 18 березня, або в місті Радошковицях близько Вільна між 27 березня і 17 червня 1708 р.

Якщо у шведському договорі говориться тільки про воєнностратегічні справи проти Москви, то в договорі з Польщею йде мова і про політичне становище України, яка як об'єднане князівство мала б бути об'єднана з Польщею на таких самих правах як Литва.

Можна мати застереження відносно докладности змісту тих договорів, що їх записав "анонімний" майор у своїх спогадах після повороту з московського полону в 1721 р. Автентичність і докладність цих договорів провірив Андрусяк за допомогою інших джерел, щодо автентичности "анонімного" майора не може бути сумніву.

Що Україна мала повернутися до Польщі, потвердив у своєму зізнанні після повороту до царя, миргородський полковник, Данило Апостол:

Представив нам... Мазепа привілей короля Станислава, і лист приватний великого канцлера Яблоновського, руського воєводи і Щуки, підканцлера великого князівства литовського. Цей привілей містить у собі вислови запевнення таких вольностей для України як у польській короні, так і у великому литовському князівстві, щоб Україна такими самими правами гордилася. Там же додано, шоб усюди по всій Україні цей привілей був прочитаний та обіцяно, що "сойм вальний після закінчення війни дозволить на все, чого потребуватиме Україна. У згаданих листах канцлера і підканцлера є подяка для нього ж, Мазепи, за той відгук, який він писав до короля, віддаючи Україну під їх владу, і всяких прав, і вольностей, що їх потребувала б Україна і все запорозьке військо, нічого не відмовити обіцяно.

Loading...

 
 

Цікаве